ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "27" квітня 2007 р.                                                                   Справа № 2/41

За позовом  Приватного  підприємця  ОСОБА_1

до відповідача - Виконавчого комітету Чернівецької міської ради

про  визнання нечинним та скасування п. 1.4.1  рішення НОМЕР_1

                                                                      Суддя  Скрипничук І.В.

Представники:

Від позивача -ОСОБА_2 -представник;  ОСОБА_3 -представник за довіреністю від  24.04.07р.

Від відповідача -Антонюк І.Я. -представник за довіреністю № 8/18-79 від 30.01.07р.

СУТЬ СПОРУ:          Приватний підприємець ОСОБА_1 м.Чернівці, проспект Незалежності, 90-Е звернувся з позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської  ради про визнання нечинним та скасування пункту 1.4.1. рішення  виконавчого комітету Чернівецької міської ради НОМЕР_1, також зобов'язати  виконавчий  комітет Чернівецької  міської ради видати підписаний та затверджений Акт державної приймальної  комісії від 12квітня 2006 року щодо прийняття в експлуатацію чотирьох-квартирного житлового  будинку АДРЕСА_1 загальною площею 1071,40 кв.м.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що  відповідно до Положення  “Про цільовий  фонд соціально-економічного розвитку міста”, затвердже-ного  рішенням   24- Сесії  міської ради 23 скликання  № 470  від 25.12.01р. із змінами та доповненнями від 29.04.04р. рішенням № 441 визначено, що  доходна частина цільового  фонду  соціально-економічного  розвитку  міста  формується за рахунок доровільних внесків і пожертвувань суб'єктів  господарювання (пункт 5.1).

Таким чином, сплати коштів у зазначений фонд ні Положенням, ні законодавчими  актами  не передбачено.

Відповідач вимоги  позивача заперечує, посилаючись на те, що згідно з Постановою Кабінету  Міністрів  України  від 30.12.2000р. № 1930, яка  була чинна на момент прийняття пункту 1.4.1 рішення виконавчого  комітету  Чернівецької  міської ради НОМЕР_1 щодо перерахування 50 тис. грн. ( п/п ОСОБА_1),  граничний          розмір залучених коштів  замовників  на розвиток  інженерно-транспортної  та соціальної інфрастук-тури населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачений вихідними  даними  на проектування не міг  перевищувати 25 відсотків  вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального  призначення.

Відповідно до документів, на підставі яких прийняте вищевказане  рішенення виконавчого комітету  міської ради, вартість чотирьохквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 складає 986 тис.грн., тобто, якщо керуватись Постановою  Кабінету  Міністрів України, то позивач мав би сплатити 246500тис.грн., але згідно з рішенням  виконавчого комітету  міської ради НОМЕР_1, позивач  зобов'язаний  сплатити лише 50 тис. грн. у цільовий  фонд соціально-економічного  розвитку  міста.

Відповідно  до Положення про цільовий фонд соціально-економічного  розвитку міста, цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста створюється  з метою  забезпечення  додаткових  фінансових потреб  міста на розвиток  міського  господарства, соціальної  сфери та інших  потреб  міської  ради. Оскільки  вищезазначеною  Постановою передбачено залучення  кош-тів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури  населених пунктів, що співпадає з призначенням цільового фонду  соціально-економічного розвитку  міста, то рішення виконавчого  комітету міської  ради  є правомірним та таким, що прийняте в рамках  законодавства.

Дослідивши  матеріали справи, заслухавши  пояснення  представників сторін, оцінивши  докази, суд  встановив.

Відповідно  до рішення  виконавчого  комітету  Чернівецької  міської ради НОМЕР_3,  приватному підприємцю  ОСОБА_1 було дозволено будівництво індивідуального  житлового  будинку  на власній  земельній  ділянці площею 0,06га за адресою: проспект Незалежності, 90-Е у місті Чернівці.

Рішенням  виконавчого комітету Чернівецької  міської ради  НОМЕР_4 у пункті 1.1 вищезазначеного  рішення  були  внесені  зміни  щодо статусу суб'єкта підприємницької діяльності та визначено, що дозволено  будівництво  чотирьохквартирного житлового будинку  замість будівництва  індивідуального  житлового  будинку.

Згідно  законодавства  України, а саме: відповідно  до Постанови Кабінету Міністрів України  “Про порядок прийняття в експлуатацію  закінчених  будівництвом  об'єктів”  № 1243  від 22.09.2004 року -прийняття в експлуатацію  закінчених  будівництвом обє'ктів полягає  у  підтвердженні  державними приймальними  комісіями  готовності  до експлуатації нового  будівництва.

За результатами  роботи  державної приймальної  комісії  складається  Акт про прийняття в експлуатацію  закінченого будівництвом  об'єкта, форма  якого  затверджується  Держбудом.

Акт  державної  приймальної  комісії  підлягає затвердженню  у 15-ти  денний строк органом виконавчої влади, що утворила цю комісію, та реєструється  в інспекції  державного архітектурно-будівельного  контролю, яка  видала дозвіл  на виконання  будівельних  робіт.

25 квітня 2006 року  виконавчим  комітетом Чернівецької міської ради було прийняте рішення НОМЕР_1 про затвердження актів державної  приймальної  комісії  щодо прийняття об'єктів в експлуатацію, в якому  під  пунктом  1.4 затверджено Акт державної  приймальної  комісії  від 12.04.2006 року щодо прийняття  в експлуатацію чотирьохквартирного житлового будинку  АДРЕСА_1 загальною площею 1071,40кв.м., власником  якого є позивач.

Одночасно  пунктом 1.4.1 названого рішення зобов'язано позивача  перерахувати 50 000гривень  на  рахукнок  Чернівецької міської ради, а саме, до цільового  фонду  соціально-економічного  розвитку  міста.

Суд  вважає, що оспорюваний  пункт 1.4.1 рішення  виконавчого  комітету  Чернівецької міської  ради за  НОМЕР_1 є незаконним та підлягає  скасуванню  з таких  підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачений обов'язок  органів  місцевого  самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені  Конституцією та  законами України.

Компетенція виконавчих органів міських рад  у сфері  місто-будування визначена статтею 14  Закону України  “Про основи  місто-будування”. Крім того, ці повноваження містить глава 4 Правил  користування та забудови території міста Чернівці, затверджених рішенням  сесії   Чернівецької  міської  ради  №  763  від  07.07.05р.

Вказані вище нормативні акти не передбачають повноважень  виконкому Чернівецької міської ради  щодо  залучення коштів  забудовників.

Разом з тим, повноваження  виконавчих  комітетів  щодо  залучення  коштів  в галузі  будівництва  визначені  підпунктом 4 пункту а) статті 31  Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до якого, виконавчим комітетом  міських  рад  надані  повноваження  щодо  залучення на договірних  засадах  підприємств, установ та організацій  незалежно  від форм  власності до участі  в розвитку  потужностей  будівельної  індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспопртного  обслуговування.

З наведеного вбачається, що місцеві  органи  виконавчої влади мають  право  залучати  підприємства, установи, організації до участі  в розвитку  та реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслу-говування, інших повноважень на  залучення коштів, а також від інших суб'єктів  господарювання  законом  не передбачено.

В оскарженому пункті рішення відповідача призначенням  перера-хування коштів визначений  цільовий  фонд соціально-економічного розвитку  міста. Пунктом 5.1 Положення  про цільовий  фонд соціально-економічного  розвитку міста, затвердженого  рішенням сесії  Чернівецької міської ради  № 470  від  25.12.2001 року, як джерелом поповнення  дохідної частини  фонду,  передбачені надходження на розвиток соціально-культурноїї  інфраструктури  міста  від  суб'єктів  господарювання.

Таким чином, відповідно до статті 31 Закону  “Про місцеве само-врядування”  відповідач  має  повноваження в такий спосіб  залучати  кошти  тільки  від тих суб'єктів господарювання, які  визначені  цією  нормою, тобто, від  підприємств, установ, організацій, оскільки залучення  коштів  від інших  суб'єктів  господарювання  не  передбачено.

Окрім того, статтею 27  Закону  “Про планування і забудову  територій”  визначено, що  вихідними  даними  можуть  визначатися  вимоги до  пайової  участі  замовників  на  розвиток інженерно-транспортної  та соціальної  інфраструктури  населених  пунктів.

Відповідно до вказаної норми, пунктом 33.1.3  Правил  використання  та забудови території міста Чернівці, затверджених рішенням сесії  Чернівецької міської ради № 763 від 07.07.05р.,  також  передбачено, що  вихідними  даними  можуть  визначатися  вимоги щодо  пайової  участі  замовників у витратах на розвиток  інженерно-транспортної  та  соціальної  інфраструктури  міста.

Зі  змісту  даних  правових  норм вбачається, що вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури  населених  пунктів  можуть бути  передбачені  вихідними  даними, тобто, обов'язковість  наявності  в вихідних  даних  визначення  вимог  пайової  участі  законом не передбачена.

У оскаржуваному пункті рішення  підстави перерахування коштів не  визначені. Разом з тим, відповідно до преамбули  оскаржуваного рішення, останнє було  прийняте  відповідно  до  підпункту  1 пункту б)  части 1 статті 31  Закону України “ Про місцеве  самоврядування  в Україні”, ДБН А. 3.1-3-94 “Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом  об'єктів. Основні положення”, постанови  Кабінету Міністрів України  № 1243 від 22.09.04р.  “Про порядок  прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом  об'єктів”.

Жодним з наведених  нормативних актів не передбачаються  повнова-ження виконкому Чернівецької міської ради зобов'язувати суб'єктів  господарювання перераховувати кошти до цільового фонду соціально-економічного розвитку  міста.

Постановою  Кабінету  Міністрів  України  від 30.12.2000 року  за № 1930  “Про  встановлення грошового розміру залучення  коштів замовників  на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури  населених  пунктів", на яку посилається відповідач, передбачено лише  граничний  розмір  залучення  коштів.

Відповідно до листа  Державного комітету  України з будівництва та  архітектури  № 1/33-481 від 13.06.03р. “Щодо застосування положень  постанови Кабінету Міністрів України” від  30.12.2000 року № 1930, питання залучення  коштів  на розвиток інфраструктури  вирішується  в кожному  конкретному  випадку  на договірній  основі в межах  граничного розміру, встановленого  Постановою  № 1930.

Положенням  про цільовий  фонд  соціально-економічного  розвитку  міста  в редакції, затвердженій рішенням  сесії  Чернівецької  міської  ради  № 441  від  29.04.04р., визначена така стаття надходжень, як  надходження  на розвиток  соціально-культурної  інфраструктури міста, однак, також не передбачено  чіткого  зобов'язання  вносити  кошти.

Таким чином,  позовні вимоги є обгрунтованими, а тому  підлягають  задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186  КАС  України  суд

ПОСТАНОВИВ :

   1.          Позов  задовольнити.

         2.  Визнати  нечинним  та скасувати  пункт 1.4.1  рішення виконавчого комітету  Чернівецької  міської ради за НОМЕР_1  від  25 квітня 2006 року.

           3. Виконавчому комітету Чернівецької міської ради видати  підпи-саний та затверджений Акт  державної  приймальної  комісії  від 12 квітня  2006 року щодо  прийняття  в експлуатацію чотирьохквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 1071,40 кв.м., який належить приватному  підприємцю  ОСОБА_1  на праві  приватної  власності.

Постанова набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення  цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі.

Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст.186 Кодексу адміністративного судо-чинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до статті 160 цього Кодексу, з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                    І.В.Скрипничук