Справа № 22-ас-352 Головуючий у першій інстанції - Іванюк Т.І.
Доповідач- Бойко О. В.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2006 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - Бойко О.В.
суддів - Горобець Т.В., Школьного В.В.
при секретарі - Мехед Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання неправомірним рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років,
встановив:
09 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним рішення Чернігівського обласного військового комісаріату про відмову у призначенні пенсії та зобов"язання відповідача призначити пенсію з 11 січня 2006 року. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що він проходив службу в Збройних силах СРСР з 21.11.1976 року по 24.11.1989 року. Досягнувши 48- річного віку, і маючи при цьому більше 25 років загального трудового стажу і більше 17 років стажу військової служби, він у січні 2006 році звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату йому пенсії за вислугу років відповідно до п.."б" ст.. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". Проте, відповідач в листі НОМЕР_1 від 30.01.2006 року відмовив йому у призначенні пенсії, чим порушив його право на пенсію.
Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 травня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про зобов'язання призначити пенсію за вислугу років було відмовлено. Визнано рішення Чернігівського обласного військового комісаріату про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії правомірним.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить змінити постанову місцевого суду від 05 травня 2006 року через порушення судом норм матеріального права та задовольнити його позовні вимоги. Посилається, що висновок суду про необхідність досягнення 45-річного віку на час звільнення є помилковим та таким, що не відповідає новій редакції пункту „б" ст.. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". Крім того, судом не враховано положення п.4 Постанови Пленуму ВСУ „4 від 15.-4.2005 року „Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", яка визначає право військовослужбовців на отримання пенсії за вислугу років незалежно від підстав та часу їх звільнення. Судом також не враховані положення ст..21,22,24,26 Конституції України, що позбавило його конституційного права на соціальний захист.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи колегія суддів вважає, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нової постанови з наступних підстав.
По справі встановлено, що позивач перебував на службі в Збройних Силах СРСР з 21 листопада 1976 року по 24 листопада 1989 року, був звільнений зі служби згідно наказу НОМЕР_2 від 01.11.1989 року та виключений зі списків особового складу частини на підставі наказу командира військової частини 01473 НОМЕР_3 від 24.11.1989 року..
Згідно п.б ст.. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби за контрактом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років календарних років і 6 місяців становить військова служба, або служба в органах внутрішніх справ.
Вислуга років позивача ОСОБА_1 у Збройних Силах на день звільнення становила 17 календарних років, 2 місяці, 17 днів, при досягненні 45-річного віку мав загальний трудовий стаж більше 25 років.
Відповідно до ч.2 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 15.04.2005 року " Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( в редакції Закону від 04 липня 2002 року № 51 -IV, який набув чинності 06 серпня 2002 року), військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" , раніше звільнених зі служби, починаючи з 06 серпня 2002 року незалежно від підстав та часу звільнення може бути призначена пенсія за умови, що цим особам виповнилося 45 років і що вони мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і шести місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ або в державній пожежній охороні.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, дійшов невірного висновку, що пенсія за вислугу років на умовах пункту „б"ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" не може призначатися колишнім військовослужбовцям.
Позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача з приводу призначення йому пенсії за вислугу років 11 січня 2006 року та при цьому відповідав всім умовам, передбаченим ст.. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".
За таких обставин, постанову суду першої інстанції не можна визнати законною та обгрунтованою, така постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.. 12 п."б" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", ст..ст. 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 травня 2006 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату - задовольнити. Визнати неправомірним рішення Чернігівського обласного військового комісаріату про відмову у призначенні пенсії та зобов"язати військовий комісаріат призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 11 січня 2006 року. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.