Справа № 755/5798/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Дудник В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом - путівка за 2017 рік, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, на його користь: вартість санаторно-курортної путівки із супроводжуючим в розмірі 137 168,64 гривень за 2017 рік; вартість проїзду його та супроводжуючого туди й назад в розмірі 3150 гривень 36 копійок; моральну шкоду в розмірі 137 168,64 гривень за ненадання, неоплату путівки в 2017 році; допустити негайне виконання рішення (ст. 367 ч. 1 п. 3).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 березня 1984 року при спорудженні «Водогрязелечебницы», за адресою м. Київ, вул. Попудренка, 34, - Дніпровський район м. Києва, він отримав трудове каліцтво, внаслідок якого став інвалідом 1-ї групи безстроково, з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, 100% втратою професійної працездатності, втратою контролю над функціями тазових органів. 21 березня 2017 року він звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві із заявою надати або придбати, або оплатити вартість путівки в спеціалізований, спинальний санаторій м. Саки. Потребу в санаторно-курортному лікуванні визначено висновком МСЕК, - Справка ВТЭ-20 № 033365 о нуждаемости в дополнительных видах помощи от 28.07.88 и от 31.07.01 - «Нуждается в... санаторно - курортном лечении, с сопровождающим», Медичним висновком ЛКК № 679/15 від 29.03.02 «За станом здоров'я потребує санаторно-курортного лікування в м. Саки з супроводжуючим». Згідно ЦК №435 від 16.01.03 ст. 1195 п.1. «Фізична...особа, яка завдала шкоди каліцтвом...фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому...додаткові витрати, викликані необхідністю...санаторно-курортного лікування.. тощо». Закон не потребує оплачених рахунків і не регламентує яким транспортом добиратися до санаторію.

Він просить стягнути не компенсацію, а вартість путівки, щоб він зміг поїхати на лікування в цьому році. Жодного разу відповідач добровільно путівку не надав, - тільки по рішенню суду. Судів було 5. Купити путівку за такі великі грошів він не може, але щоб жити він повинен щорічно підліковуватися. Йому висновком МСЕК встановлена потреба в «специальном мед. уходе, бытовом уходе». Це значить те, що для інваліда 1-ї групи, якому висновком МСЕК встановлено спеціальний медичний догляд, надавати висновок МСЕК на супроводжуючого непотрібно.

Моральна шкоди полягає в ненаданні путівки та неоплаті рахунку на путівку для лікування, що завдає йому моральних і фізичних страждань. З 1998 р. КМБ-6, потім Фонд не надавали йому путівку. У нього зламаний хребет на рівні попереку, тому нижня частина тіла, частина кишок - атрофовані, тазові органи не контрольовані, із заднього проходу витікає сукровиця. Від багаторічного лежання з'явились пролежні - це коли тіло гниє і сильно смердить. Все це треба лікувати. Від нерухомості спотворюються: запалення нирок, спайка кишок, слабшає серцева м'яза, застій в легенях і таке інше. В санаторії все це підліковують. Від кожної названої болячки можна вмерти, а вони зібралися у нього всі разом. З цих причин він не буває на подвір'ї і не спілкуюся з людьми, до нього ніхто не ходить - смердять пролежні і неконтрольовані тазові органи. Вимушено призвичаюється до гіршого способу життя. У нього вирізані частина шлунку та кишок, «швидка» рятує від алергії,- і все це! потрібно лікувати. Завдану моральну шкоду: моральні страждання, нервування, душевне хвилювання, фізична біль, порушення сну, порушення стосунків з оточуючими людьми, вимушене пристосування до гірших змін в житті, зайві затрати зусиль на організацію свого життя, з причини ненадання, неоплати путівки для лікуввання в 2017 році, він оцінює в 137168,64 гривень (вартість путівки).

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання, в якому просив слухати справу 26 травня 2017 року за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також. до заперечень долучив копію страхової справи позивача.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 1984 року ОСОБА_1, при будівництві «Водогрязелечебницы», за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 34, внаслідок нещасного випадку (падіння з висоти), отримав трудове каліцтво, про що був складений відповідний акт № 91 про нещасний випадок на виробництві та акт від 12 березня 1984 року.

Згідно довідки серії ВТЕ-20 № 033365, виданої лікарсько-трудовою експертною комісією, позивачу була встановлена інвалідність першої групи безстроково зі 100 % втратою професійної працездатності.

Відповідно до довідки про результати виявлення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потребі в додаткових видах допомоги, складеної 31 липня 2001 року спеціалізованою травматологічною медико-соціальною експертною комісією внаслідок проведеного огляду, ОСОБА_1 потребує санаторно-курортного лікування. Вказані відомості також підтверджуються медичним висновком № 679/15 від 29 березня 2002 року.

21 березня 2017 року позивач звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві із заявою, в якій просив надати йому путівку у спеціалізований спинальний санаторій із супроводжуючим або придбати путівку у спеціалізований спинальний санаторій із супроводжуючим або оплатити вартість санаторно-курортної путівки для нього та путівки для супроводжуючої особи (без лікування) у спеціалізований спинальний санаторій ім. Н.Н. Бурденко м. Саки в розмірі 135 178,56 гривень за 2015 рік; оплатити вартість проїзду його та супроводжуючого туди й назад в розмірі 3150,36 гривень.

До поданої заяви позивачем було долучено рахунок на оплату № УС00-000247 від 17 березня 2017 року та довідку про вартість проїзду.

Відповідно до листа-відповіді Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві від 06 квітня 2017 року, позивачу було відмовлено у наданні автомобіля та санаторно-курортне лікування, оскільки до Управління заява від імені позивача не подавалась, при цьому Управління неодноразово зверталось до позивача з пропозицією і черговий раз пропонує подати власноручну заяву про бажання отримувати страхові виплати, після чого вона буде розглянута комісією, яка прийме відповідне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно ч. 3, 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого. Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість. Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд у розмірі, встановленому правлінням Фонду. Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого до місця лікування і назад (крім санаторно-курортного лікування), Фонд компенсує за наявності підтверджуючих документів (оригіналів) витрати на проїзд і житло за розмірами згідно із законодавством про службові відрядження. Особу, яка супроводжує на санаторно-курортне лікування інваліда, якому за висновком МСЕК або індивідуальною програмою реабілітації інваліда визначено потребу в супроводі, Фонд забезпечує путівкою без лікування (лише проживання та харчування) або компенсує такі витрати у разі самостійного придбання путівки.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2004 року позивач звернувся до Голосіївського відділу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, в якій вимагав від заподіювача шкоди робити виплати по відшкодуванню шкоди завданої каліцтвом на виробництві, згідно ст. 1195 Цивільного кодексу України, - заподіювачем шкоди та повторно повідомлено про відмову отримувати будь-які кошти від Фонду.

На підставі поданої заяви позивача, 20 грудня 2004 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України було винесено постанову № 09/592 «Про припинення страхової виплати та соціальних послуг», відповідно до якої було припинено позивачу виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 414,95 гривень.

Механізм забезпечення виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - виконавча дирекція Фонду) та її управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділеннями в районах та містах обласного значення потерпілих, які стали інвалідами унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, санаторно-курортним лікуванням визначено Положенням про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007 № 49.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Розділу 2 вказаного Положення, фінансування витрат на санаторно-курортне лікування потерпілих здійснюється виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду в межах передбачених коштів на ці цілі відповідно до потреби шляхом безготівкового перерахування коштів санаторно-курортним закладам, з якими укладено договори. Підставою для забезпечення потерпілих санаторно-курортним лікуванням є документи, зазначені в пункті 2.5 цього Положення, та висновок медико-соціальної експертної комісії, індивідуальна програма реабілітації інваліда (у разі наявності).

Згідно п. 2.5. Розділу 2 Положення, для взяття на облік для санаторно-курортного лікування потерпілі (або уповноважені ними особи) подають до робочих органів такі документи: - заяву за встановленою формою (додаток 1); - висновок МСЕК про потребу потерпілого в санаторно-курортному лікуванні; - медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/о; - індивідуальну програму реабілітації (у разі наявності). Заява реєструється в журналі обліку (додаток 2). Датою взяття на облік потерпілого вважається дата подання заяви.

Таким чином, для здійснення фінансування витрат на санаторно-курортне лікування позивача з боку відповідача, позивачем ОСОБА_1 мала б бути подана відповідна заява, за результатами подання якої позивача мали б взяти на облік та розглянути питання про надання фінансування на санаторне-курортне лікування його, як потерпілого від нещасного випадку на виробництві. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, соціальні виплати позивачу були припинені на підставі саме його заяви, при цьому інших заяв про надання виплат на санаторне-курортне лікування, позивачем відповідачу надано не було.

З огляду на вищевикладені обставини, враховуючи не перебування позивача на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, неподання останнім заяв про здійснення соціальних виплат, враховуючи, що соціальні виплати позивачу припинені за його заяву, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог до відповідача, як державного органу, який здійснює забезпечення потерпілих, які стали інвалідами унаслідок нещасного випадку на виробництві.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то вказані позовні вимоги також задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.

В той же час, позивачем до матеріалів справи не було надано будь-яких відомостей в підтвердження понесених душевних хвилювань, моральних переживань, понесених позивачем внаслідок протиправності дій відповідача, враховуючи те, що суд прийшов до ґрунтовного висновку про відсутність неправомірності в діях відповідача.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом - путівка за 2017 рік.

Враховуючи, що суд дійшов ґрунтовних підстав щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, відшкодування судових витрат не здійснюється.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 4, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Положенням про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007 N 49, ст. ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 60, 88, 197, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом - путівка за 2017 рік - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: