Справа № 2-6653/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2009 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Сьома одеська нотаріальна контора про визнання спадкоємцем за заповітом, -
В С Т А Н О В И В :
В Малиновський районний суд м. Одеси з позовною заявою про визнання спадкоємцем за заповітом звернулась ОСОБА_1. В обґрунтування заявлених вимог вона зазначила, що є спадкоємицею за заповітом майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3. Позивачка звернулась до нотаріальної контори з метою отримати свідоцтва про прийняття спадщини, але її було відмовлено в зв’язку з тим, що у заповіті ім’я по – батькові позивачки зазначено як «Евгеніівна», а у паспорті зазначено як «Євгенівна». У зв’язку з цим просила постановити рішення про визнання неї спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивачки визнав, про що надав суду відповідну заяву (а.с. 17) . Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи та представлені докази, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні 12 жовтня 1990 року дідусь позивачки – ОСОБА_3 придбав у власність, згідно договору купівлі – продажу квартиру АДРЕСА_1. Право власності на зазначену квартиру було зареєстроване у КП «ОМБТІ та РОН» 26 жовтня 1990 року за реєстровим №1-6283 кн. 31 доп. – 160-281 (а.с. 10).
28 травня 1991 року ОСОБА_3 склав заповіт, який був посвідчений нотаріусом Сьомої державної нотаріальної контори – ОСОБА_4 (а.с. 4) . Згідно цього заповіту ОСОБА_3 заповів належну йому квартиру АДРЕСА_2 своїй онуці - ОСОБА_1. Але в зв’язку з тим, що на час складання заповіту у позивачки ще не було паспорту, а в свідоцтві про народження її ім’я по-батькові було вказано на російській мові, нотаріусом була зроблена помилка при перекладі з російської на українську мову ім’я по-батькові позивачки, а саме замість «Євгенівна» було вказано «Евгеніівна».
27 травня 2009 року ОСОБА_3 помер, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 28.05.2009 року був зроблений відповідний актовий запис за № 926 та Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції було видано Свідоцтво про смерть (а.с. 9) . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка відповідно до заповіту від 28 травня 1991 року, була заповідана ОСОБА_1.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті. Згідно зі ст.ст. 1233, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, а заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Позивачка після смерті ОСОБА_3 звернулась до Сьомої одеської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право власності на спадщину, але їй було відмовлено на підставі того, що у заповіті ім’я по –батькові позивачки зазначено як «Евгеніівна», а у паспорті зазначено як «Євгенівна».
При дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку, що розбіжності в написанні ім’я по-батькові позивачки пов’язані з помилкою під час перекладу з російської на українську мову. На думку суду, документи надані позивачкою для доказу встановлення того факту, що заповіт ОСОБА_3 був складений саме на її користь, є обґрунтованими та достатніми для підтвердження цього факту. Щодо помилок в написанні ім’я по-батькові позивачки суд розцінює її як технічні, тому не вбачає підстав для відмови в задоволенні заявлених вимог. У суду немає будь – яких підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених позивачкою. Суд вважає, що пояснення позивачки, відповідають і не суперечать зібраним у справі доказам.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Керуючись ст.ст. 16, 1223, 1233, 1236 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 130, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Сьома одеська держана нотаріальна контора про визнання спадкоємцем за заповітом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3, посвідченого 28.05.1991 р. Сьомою Одеською державою нотаріальною конторою, державним нотаріусом ОСОБА_4 в 14 год. 45 хвилин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І. ДРІШЛЮК