АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/370/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1029/17Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Карпушина Г.Л., Триголова В.М.

при секретарі Ачкасовій О.Н.

з участю

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення  Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 Пракаш до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на майно, –

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на майно. Свої вимоги мотивує тим, що він 12.06.2006 року отримав кредит 5 000 000 мавриканських рупій (еквівалент 162 866,45 доларів США). У липні 2006 року за ці кошти придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. З 02.12.2006р. перебував у зареєстрованому з ОСОБА_4 шлюбі. У 2009 році за вказані кошти придбав трикімнатну квартиру у буд. № 24 по вул. Радянській в м. Кременчуці, яку оформив на відповідача. У травні того ж року вони обміняли трикімнатну квартиру по вул. Радянській, 24 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка знаходилась поруч з придбаною раніше однокімнатною квартирою. У 2010 році об’єднали дві вищевказані квартири в одну чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, право спільної сумісної власності на яку зареєстровано. Джерелом придбання вказаного нерухомого майна були кредитні кошти. Відповідачу також постійно пересилав грошові кошти. З відповідачем спільного господарства не вів, проживав у ОСОБА_6, інколи приїзжав до м. Кременчука, а відповідач постійно проживала на території Україні, а тому просив визнати квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 Пракаш, ІНФОРМАЦІЯ_1, право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_3.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 Пракаш судові витрати – судовий збір у сумі 6 890, 00 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_4яка посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції  скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно п.2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач є громадянином ОСОБА_6 (т.1 а.с.7-8).

З 16.06.2003 р. ОСОБА_5 є директором та разом зі своїм братом засновником компанії з обмеженою відповідальністю «MASTER-U Ltd», ОСОБА_6 (категорія приватний міжнародний бізнес) (т.1 а.с.187-200).

12.05.2006 р. відповідно до кредитного договору з «South East Asian Bank Ltd» ОСОБА_5 отримав кредит для купівлі нерухомості в Україні, у розмірі 5 000 000 мавриканських рупій, що за курсом НБУ на час отримання кредиту дорівнювало 162 866,45 доларів США (т.1 а.с.13-16).

З метою зайняття підприємницькою діяльністю (лікарською практикою) ОСОБА_5 вирішив придбати нерухоме майно в Україні. Для цих цілей отримав вищезазначений кредит, який на цей час погашено.

Згідно довідки ПАТ АКБ «Індустріалбанк» від 14.01.2016 № 53 на ім’я ОСОБА_5 в банку відкрито рахунок, на який 26.05.2006р. з ОСОБА_6 надійшли грошові кошти у сумі 1161 400,00 доларів США (т.1 а.с. 17).

Також на вказаний рахунок надійшли грошові кошти у сумах: 26.05.2006р. 161 400,00 доларів США, 30.05.2006р. 9 900,00 доларів США, 30.05.2006р. 21 715 доларів США, 21.06.2006р. 129 786,00 доларів США, 01.08.2006р. 5 190,00 Євро, 27.11.2006р. 17 500,00 доларів США, 13.04.2007р. 10 000,00 доларів США, 18.04.2007р. 49 500,00 доларів США, 11.05.2007р. 2 000,00 доларів США, 16.05.2007р. 86 868,00 доларів США (т.1 а.с.202-208).

02.12.2006р. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження Серії 1-ке № 022011 виданого 02 грудня 2006 року Центральним віддлом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського упраління юстиції (т.1 а.с. 12).

Від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 50,51).

Однією сім»єю сторони не проживали, спільного господарства не вели, позивач інколи (декілька разів на рік) приїздив до дружини в м. Кременчук, решту часу проживав у ОСОБА_6.

Оскільки позивач рідко перебував в Україні, за домовленістю з відповідачем ними вирішено, щоб остання займалася питаннями, пов»язаними з придбання квартири та реєстрації права власності на неї. Також позивач переказував кошти відповідачу для забезпечення її потреб та малолітніх дітей на рахунок, відкритий в ПАТ АКБ «Індустріалбанк» в м. Кременчуці, які вона отримувала, що не заперечувалося відповідачем у ході судового розгляду справи.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26.01.2016 року, яке набрало законної сили, шлюб, укладений 02.12.2006 р. між сторонами, розірвано, місце проживання спільних дітей визначено з матір’ю (т.1 а.с. 53).

За особисті кошти до укладання шлюбу позивач придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Відповідач у період шлюбу набула у власність за рахунок коштів позивача трикімнатну квартиру у новобудові по вул. Радянській, 24 в м. Кременчуці ( свідоцтво про право власності на житло від 14.01.2009 р.). Зазначене не заперечується сторонами в ході розгляду справи.

Шляхом придбання однокімнатної квартири та трикімнатоної квартири по вул. Радянській, 24 в м. Кременчуці, укладання договору міни від 22.05.2009 р. на квартиру АДРЕСА_4, сторони набули у власність (спільну сумісну) чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.11.2010 р. САС № 708086).

Вартість квартири станом на 2015 рік складала 1 689 085,00 грн.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що спірна квартира придбана (набута) сторонами в період перебування у шлюбі, однак доводи відповідача про те, що дане майно є майном подружжя спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами справи, позивач обгрунтовано довів, що спірна квартира придбана за його особисті кошти, у засіданні суду першої інстанції відповідач підтвердила, що дійсно квартири купувалися за кошти позивача, при їх купівлі вона своїх коштів не надавала. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що вона приймала участь у набутті цього майна спільними коштами або спільною працею подружжя. Беручи до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 07.12.2016 р. у справі № 6-1568цс16, згідно якої належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане та аналогічних правових позицій, що містяться у постановах Верховного Суду України від 25.11.2015 р. у справі № 6-2333цс15, від 16.12.2015 р. у справі № 6-2641цс15, від 07.09.2016 р. у справі № 6-801цс16, місцевий суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий суд допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи, з 02.12.2006 р по 26.01.2016 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільних дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Як встановлено рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26.01.2016 року, яке є чинним, у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Пракаш про розірвання шлюбу, сімейно-шлюбні відносини сторони припинили у лютому 2015 року (т.1 а.с. 53).

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, є встановленим факт припинення сторонами сімейно-шлюбних відносин у лютому 2015 року, тому посилання місцевого суду на те, що сторони не проживали однією сім»єю, спільного господарства не вели, не відповідають дійсності та не грунтуються на вимогах ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий суд виходив з того, що за особисті кошти до укладання шлюбу позивач придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, проте, як вбачається із матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.12.2007 р., виданого Управлінням житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Полтавської області на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.09.2007 р. № 935 про затвердження акту прийняття, про затвердження акту розподілу квартир, офісних та інших приміщень, власниками квартири №36 (загальна площа 56,1 кв.м., житлова 13,1 кв.м.) в м. Кременчуці, вул. Перемоги, 32/3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на права приватної спільної сумісної власності (т.1 а.с.38). Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 21.12.2007 р. вказане свідоцтво зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с. 39). Тобто, власниками цієї квартири є ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а висновок місцевого суду про те, що за особисті кошти до укладання шлюбу позивач придбав цю квартиру не грунтується на доказах, при оформленні права приватної спільної сумісної власності на цю квартиру позивач не заперечував проти цього, не оспорював свідоцтво про право власності на цю квартиру, видане 21.12.2007 р., також звертає на себе увагу той факт, що це свідоцтво видано на дошлюбне прізвище відповідача ОСОБА_7

Далі, 21.07.2007 р. між ВАТ «Кредтпромбанк» («Управитель ФФБ») та ОСОБА_4В.(«Довіритель») укладено договір про участь в ФФБ № ДУ08.0201002/07, згідно якого забудовник відповідно до умов Генерального договору зобов»язаний передати довірителю у власність вказаний у п.1.2. договору об»єкт інвестування, а саме житлову трикімнатну квартиру № 39 загальною площею 126,6 кв.м. за адресою м. Кременчук, вул. Радянська, 24 (т.1 а.с.184-185). Згідно акту прийому-передачі квартири від 17.10.2008 р. ТОВ «Будтехсервіс» передав, а ОСОБА_4 прийняла квартиру № 39 на 6 поверсі 9-ти поверхового житлового будинку по вул. Радянській,24 (т.1 а.с. 186). Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Управлінням житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Полтавської області 30.10.2007 р., зареєстрованого в КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» в книзі №М-10, номер запису:1051, квартира АДРЕСА_5 належить ОСОБА_4. Позивачем не заперечувався факт реєстрації права власності на цю квартиру на ім»я відповідача, з моменту видачі свідоцтва про право власності на цю квартиру на ім»я відповідача, тобто з 30.10.2007 р. позивач його визнавав та не оспорював його.

Далі, 22.05.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 укладено договір міни, згідно якого у власність ОСОБА_9 надійшла квартира АДРЕСА_6, загальною площею 126,6 кв.м., а у власність ОСОБА_4 надійшла квартира АДРЕСА_7, загальною площею 100,7 кв.м. (т.1 а.с. 42). Згідно п.8 вказаного договору міни ОСОБА_4 обмінює квартиру АДРЕСА_6 на квартиру АДРЕСА_8 за згодою чоловіка, яка викладена на дорученні, вірність якого засвідчено паном ОСОБА_10 Аумджауда, нотаріусом, що має право виконувати діяльність на території ОСОБА_6 26.02.2009 року, зареєстрованого Головним реєстратором у ОСОБА_6 27.02.2009 року у книзі А741 за №636.

Таким чином, у результаті вказаного обміну квартир ОСОБА_4 стала власником квартири АДРЕСА_7, загальною площею 100,7 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів та свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.07.2009 р. (т.1 а.с. 44).

Отже, станом на 02.07.2009 р. відповідач ОСОБА_4 була співвласником №36 (загальна площа 56,1 кв.м., житлова 13,1 кв.м.) в м. Кременчуці, вул. Перемоги, 32/3 на права приватної спільної сумісної власності та власником квартири АДРЕСА_7, загальною площею 100,7 кв.м.

Згідно довідки ОСББ «Бук», виданої ОСОБА_4, остання дійсно проживає ІНФОРМАЦІЯ_4 по вул. Перемоги, 36 в м. Кременчуці та має склад сім»ї: доньки ОСОБА_8, син ОСОБА_8, донька ОСОБА_11 (від попереднього шлюбу), чоловік ОСОБА_5 (т.1 а.с. 47).

У подальшому, як вбачається із матеріалів копії інвентаризаційної справи № 4008-35 на АДРЕСА_9, однокімнатна квартира № 36 загальною площею 56,1 кв.м. та трикімнатна квартира № 35 загальною площею 100,7 кв.м. у будинку № 32/3 по вул. Перемоги в м. Кременчуці були самовільно об»єднані в одну чотирикімнатну квартиру (т.1 а.с. 88,121).

Із копії інвентаризаційної справи також вбачається, що 09.11.2007 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 подали КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» замовлення № 07*21737 про «оформлення коопер. квартири у власність» та проведення основної інвентаризації АДРЕСА_10 (т.1 а.с. 99).

09.11.2007 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 подали КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» заяву № 07*21738 про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за адресою м. Кременчук, вул. Перемоги, буд.32/3 кв. 36 (т.1 а.с. 140).

21.12.2007 р. видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно – квартиру в АДРЕСА_11, власниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Пракаш на праві приватної спільної власності, частка 1/1, загальною площею 56,1 кв.м., житлова площа 13,2 кв.м. на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради від 21.09.2007 р. № 935 про затвердження акту прийняття, про затвердження акту розподілу квартир, офісних та інших приміщень (т.1 а.с. 142). 21.12.2017 р. проведена державна реєстрація прав на вказану квартиру за власниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Пракаш (т.1 а.с. 143).

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 06.11.2009 р. «Про оформлення права власності на самочинно переплановані квартири в м. Кременчуці» вирішено оформити право власності на самочинно переплановані квартири в м. Кременчуці за власниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Пракаш на переплановані та об»єднані квартири № 35 та № 36 в одну квартиру №36 в житловому будинку № 32/3 по вул. Перемоги (т.1 а.с. 135).

22.09.2010 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» замовлення № 10*12394 на видачу свідоцтва на квартиру після перепланування (т.1 а.с. 129).

22.09.2010 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» заяву № 10*12395 про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за адресою м. Кременчук, вул. Перемоги, буд.32/3 кв. 35 (т.1 а.с. 130).

24.11.2010 р. видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно – квартиру в АДРЕСА_11, власниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Пракаш на праві приватної спільної власності, частка 1/1, загальною площею 157,5 кв.м., житловою площею 66,9 кв.м. на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради від 06.11.2009 р. (т.1 а.с. 136). 24.11.2010 р. проведена державна реєстрація прав на вказану квартиру за власниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Пракаш (т.1 а.с. 137).

Отже, вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.11.2010 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Пракаш є власниками квартири АДРЕСА_12 загальною площею 157,5 кв.м., житловою площею 66,9 кв.м. на праві приватної спільної власності.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_5, посилаючись на ст. 57 СК України, просить визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_12, зазначаючи при цьому, що у липні 2006 року, тобто до реєстрації шлюбу ним за особисті кошти придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_13, проте, позивач не надав доказів у який спосіб ним було придбано цю квартиру, відсутні договори про його пайову участь у будівництві житлового будинку та розподілу йому квартири до шлюбу, ним не надано квитанцій по сплаті пайових внесків до шлюбу.

Позивачем на підтвердження позовних вимог надана ксерокопія банківського кредиту від 12.05.2006 р. у перекладі з англійської мови на українську мову, згідно якого ОСОБА_5 отримав у банку «SOUTH FAST ASIAN BANK LTD» довгостроковий кредит у розмірі 5 000 000 маврикійських рупій, що становить, як він стверджує, 162 866,45 доларів США, призначення кредиту – купівля нерухомості в Україні (т.1 а.с. 15).

Також позивачем надано ксерокопію довідки ПАТ КБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» № 53 від 14.01.2016 про те, що на ім»я ОСОБА_5 в Регіональному відділенні АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» відкрито поточний рахунок в іноземній валюті № 26205050003441, на який надійшли грошові кошти із-за кордону, а саме республіки ОСОБА_6 26.05.2006 р. у розмірі 161 400,00 дол. США (т.1 а.с. 17).

Також позивачем надано ксерокопію довідки ПАТ КБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» № 43 від 13.01.2016 про те, що на ім»я ОСОБА_5 в Регіональному відділенні АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» відкрито поточний рахунок в іноземній валюті № 26205050003441, на який надійшли грошові кошти із-за кордону, а саме республікі ОСОБА_6: 10.05.2006 р. у розмірі 19975,00 дол. США; 30.05.2006 р. – 9 900,00 дол. США; 30.05.2005 р. – 21 715,00 дол. США; 21.06.2006 р. – 129 786,00 дол. США; 27.11.2006 р. – 17 500,00 дол. США; 13.04.2007 р. – 10 000, 00 дол. США; 18.04.2007 р. - 49 000,00 дол. США; 11.05.2007 р. – 2 000,00 дол. США, 16.05.2007 р. - 86 868,00 дол. США (т.1 а.с. 207).

Також позивачем надано ксерокопію довідки ПАТ КБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» № 42 від 13.01.2016 про те, що на ім»я ОСОБА_5 в Регіональному відділенні АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» відкрито поточний рахунок в іноземній валюті № 2620 НОМЕР_1, на який надійшли грошові кошти із-за кордону, а саме республіки ОСОБА_6: 01.08.2006 р. у розмірі 5 190 євро (т.1 а.с. 206).

Факт надходження вказаних грошових коштів на ім»я позивача у період часу 2006-2007 роки підтверджується лише вказаними довідками, позивачем не надано договорів про відкриття у вказаному банку поточних рахунків, на які надходили ці кошти, не надано виписок з цих поточних рахунків про рух коштів. Також позивачем не надано доказів того, що саме ці кошти були використані ним для придбання спірних квартир, не надано доказів, що саме ці кошти були зняті та перераховані ним для їх придбання, не надані виписки з поточних рахунків, які б підтверджували надходження цих коштів, їх зняття та перерахунок в якості платежів за квартири тощо.

Позивачем не надано доказів у який спосіб були придбані спірні квартири, ким укладався договір на будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_1, оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.12.2007 р. видане Управлінням житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Полтавської області на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.09.2007 р. № 935 про затвердження акту прийняття, про затвердження акту розподілу квартир, офісних та інших приміщень, позивачем не надано доказів хто вносив пайові внески при будівництві цієї квартири, у який період часу тощо.

Щодо придбання трикімнатної квартири № 39 загальною площею 126,6 кв.м. за адресою м. Кременчук, вул. Радянська, то представником позивача в цій частині надано докази, а саме докази того, що 21.07.2007 р. між ВАТ «Кредтпромбанк» («Управитель ФФБ») та ОСОБА_4В.(«Довіритель») укладено договір про участь в ФФБ № ДУ08.0201002/07, згідно якого забудовник відповідно до умов Генерального договору зобов»язаний передати довірителю у власність вказаний у п.1.2. договору об»єкт інвестування, а саме житлову трикімнатну квартиру № 39 загальною площею 126,6 кв.м. за адресою м. Кременчук, вул. Радянська, 24 (т.1 а.с.184-185). Згідно акту прийому-передачі квартири від 17.10.2008 р. ТОВ «Будтехсервіс» передав, а ОСОБА_4 прийняла квартиру № 39 на 6 поверсі 9-ти поверхового житлового будинку по вул. Радянській,24 (т.1 а.с. 186). Проте, не надано доказів того, що саме позивач вносив пайові внески при будівництві цієї квартири, у якому розмірі вони фактично були внесені, що ці гроші були зняті ним з вищевказаного валютного поточного рахунку та витрачені для придбання цієї квартири.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Задовольняючи позов, місцевий суд прийшов до помилкового висновку про те, що позов є доведеним, доказування в силу ч.4 ст. 60 ЦПК України не може грунтуватися на припущеннях, надані позивачем докази не є належними та допустимими.

Аналізуючи фактичні обставини по справі, вбачається, що позивач придбав спірну квартиру за час шлюбу, діючи виключно інтересах сім»ї, його доводи про те, що він потребував житло в Україні для здійснення виключно підприємницької діяльності спростовується тим, що позивач не надав доказів того, що мав реєстрацію підприємницької діяльності в Україні, навпаки, як вбачається із матералів справи, позивач стверджує про те, що він постійно проживав в р. ОСОБА_6, вів там бізнес, крім цього, з моменту придбання однокімнатної квартири № 36 в ній були зареєстровані його дружина та троє дітей, після обміну трикімнатної квартири на квартиру № 35, що є сусідньою з квартирою з кв. № 36, ці квартири були об»єднані в одну чотирикімнатну квартиру загальною площею 1567,5 кв.м., спірна квартира розташована у житловому будинку на шостому поверсі, за своїм розміром квартира вказує на те, що придбана для проживання великої сім»ї. Квартири №36 та № 35 (у результаті обміну) були придбані подружжям відповідно у грудні 2007 року та у травні 2009 року, діти у подружжя народилися у січні 2007 року та лютому 2009 року, у цей період часу відповідач здійснювала догляд за дітьми. Обмін квартир у травні 2009 року відбувся зі згоди позивача. У письмових поясненнях представника позивача (т.1 а.с.179-181) вказано, що саме «21.12.2007 р. сторони придбали однокімнатну квартиру № 36, 14.01.2009 р. сторони придбали трикімнатну квартиру № 35, 22.05.2009 р. укладено договір міни, таким чином сторони по справі стали власниками квартир № 35 та № 36, згодом сторони зробили перепланування вказаних квартир та об»єднали їх, рішенням міської ради від 06.11.2009 р. сторонам надано дозвіл на оформлення права власності на об»єднану квартиру, ними було отримано свідоцтво про право власності на кв. №36». Зазначене вказує на те, що позивач придбавав квартири та діяв в інтересах сім»ї для забезпечення її житлом, позивач не заперечував придбання цих квартир та оформлення права власності на них на ім»я відповідача, право власності на об»єднану квартиру № 36 офомлено на праві спільної сумісної власності на його ім»я та ім»я відповідача, тобто як подружжя, позивач проти цього не заперечував, не оспорював видане 24.11.2010 свідоцтво про право власності на кв. №36.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий суд залишив поза увагою ту обставину, що свідоцтво від 24.11.2010 р. про право власності на нерухоме майно – квартиру в АДРЕСА_11, власниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Пракаш на праві приватної спільної сумісної власності, частка 1/1, загальною площею 157,5 кв.м., житловою площею 66,9 кв.м. є чинним, не оспорене, не скасоване, згідно цього свідоцтва позивач вже має на праві приватної спільної сумісної власності частину спірної квартири, вказане право позивача відповідним чином зареєстроване у державному реєстрі прав, реєстрація не скасована.

Крім цього, колегія суддів також звертає увагу на те, що з часу отримання свідоцтва від 24.11.2010 р. про право власності на квартиру № 36 позивачеві стало відомо хто є її власниками, з вказаного часу до часу подачі позову у січні 2016 року позивач не заявляв про порушене право.

Згідно ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно ч. 3,4,5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесенння ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не просила застосувати строк позовної давності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, що у рішенні місцевого суду має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 2,3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У задоволенні позову ОСОБА_5 Пракаш до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на майно –відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

С У Д Д І :