КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р. Справа№ 925/843/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін:

Прокурор: Винник О.О. - посвідчення № 036704 від 15.12.2015

від відповідача 1: Іоненко В.П. - представник

від відповідача 2: Геращенко М.В. - представник

від 3-х осіб на стороні позивача:

від Управління Держземагенства у Черкаському районі: не з'явився

від Черкаське регіональне управління водних ресурсів: не з'явився

від Державна екологічна інспекцію у Черкаській області: не з'явився

від 3-х осіб на стороні відповідача:

від ОСОБА_4: не з'явився

від ОСОБА_5: не з'явився

від ОСОБА_6: ОСОБА_6 - особисто

від ОСОБА_7: не з'явився

від ОСОБА_8: не з'явився

від ОСОБА_9: не з'явився

від ОСОБА_10: не з'явився

від ОСОБА_11: не з'явився

від ОСОБА_12: не з'явився

від ОСОБА_13: не з'явився

від ОСОБА_14: не з'явився

від ОСОБА_15: не з'явився

від ОСОБА_16: не з'явився

від Приватне підприємство «ММК-Черкаси»: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.09.2015 року у справі № 925/843/15 (суддя: Довгань К.І.)

за позовом Заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави

до Свидівоцької сільської ради

Товариства з обмеженою відповідальністю «Свидівок-Тур»,

треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору :

Управління Держземагенства у Черкаському районі;

Черкаське регіональне управління водних ресурсів;

Державна екологічна інспекцію у Черкаській області;

третіх осіб на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

ОСОБА_10,

ОСОБА_11,

ОСОБА_12,

ОСОБА_13,

ОСОБА_14,

ОСОБА_15,

ОСОБА_16,

Приватне підприємство «ММК-Черкаси»

про визнання недійсним рішень та договорів

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Свидівоцької сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Свидівок-Тур» про:

- визнання недійсними рішення Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 №13-17 та № 13-11;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 9,7633 га від 20.09.2007 укладений між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Свидівок-Тур»;

- визнання недійсними рішення Свидівоцької сільської ради від 15.02.2013 № 26-22 та від 05.04.2013 № 28-20;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,8856 га (кадастровий номер 7124986000:04:005:0121) від 03.04.2014, укладений між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Свидівок-Тур»;

- визнання недійсним рішення Свидівоцької сільської ради від 05.04.2013 № 28-22;

- визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею від 05.04.2013, укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Свидівок-Тур».

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.09.2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Черкаської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а крім того, судом порушено норми матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Як на підставу позовних вимог та вимог апеляційної скарги, позивач послався на неврахування сторонами та судом першої інстанції, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Розгляд справи неодноразово відкладався, представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Свидівок-Тур» та Свидівоцької сільської ради подавались відзиви на апеляційну скаргу, а Управлінням Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області, Державної екологічної інспекції у Черкаській області та прокуратури подавались письмові пояснення по справі.

В яких представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Свидівок-Тур», Свидівоцької сільської ради та Управлінням Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області зазначено про необґрунтованість позовних вимог та апеляційної скарги, Державна екологічна інспекція у Черкаській області зазначила, що за наслідками перевірки у 2014 році, порушень природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Свидівок-Тур» не виявлено. В той час як прокуратура у своїх поясненнях зазначає про порушення норм законодавства при прийнятті рішення про передачу спірної земельної ділянки у оренду та власність відповідача-2.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.05.2016 у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці для догляду за дитиною, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області прийнято до провадження у складі Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тишенко О.В., Гончарова С.А.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 925/843/15 призначено судову земельно-технічну експертизу та вирішено направити матеріали справи № 925/843/15 до експертної установи для проведення експертизи, а також зупинено провадження у справі.

Матеріали справи № 925/843/15 та висновок експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою № 13310/16-41 від 21.12.2016 було повернуто до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 поновлено провадження у справі № 925/843/15 та призначено до розгляду на 15.02.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 відкладено розгляд справи на 01.03.2017.

01.03.2017 від прокуратури міста Києва надійшов лист вх. 09-12/202/17 до якого долучено клопотання заступника прокурора Черкаської області про виклик експерта та клопотання заступника прокурора Черкаської області про виклик спеціаліста.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 було продовжено строк вирішення спору, задоволено клопотання прокуратури про виклик експерта, розгляд справи відкладено на 15.03.2017.

Судове засідання 15.03.2017 не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді на підготовці в Національній школі суддів України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 справу призначено до розгляду на 29.03.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2017 у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А. які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами) у відпустці, на підставі розпорядження № 09-53/1217/17 від 28.03.2017 для розгляду справи № 925/843/15 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Гаврилюка О.М. Разіної Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 справу прийнято до провадження у вище зазначеному складі судової колегії та призначено до розгляду на 26.04.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.04.2017 у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці та судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами), а також згідно з розпорядженням № 09-53/1712/17 від 26.04.2017 для розгляду справи № 925/843/15 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Іоннікової І.А. Суліма В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 справу прийнято до провадження у вище зазначеному складі судової колегії.

У судовому засіданні 26.04.2017 у зв'язку з клопотанням поданим представником прокуратури було викликано та заслухано пояснення судового експерта Бікуса Юрія Федоровича (посвідчення № 1418 від 09.03.2017), яким було проведено судову експертизу за результатами якої складено висновок експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою № 13310/16-41 від 21.12.2016 у справі № 925/843/15 (оригінал в матеріалах справи) та експертизу на виконання постанови слідчого ВРЗСГД СУ УМВС України в Черкаській області за результатами якої було складено висновок експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1875/1876/14-41 від 23.07.2014 (копія якого долучена до позовної заяви).

Відповідно до наданих експертом пояснень вбачається, що у відповіді на друге питання експертизи № 1875/1876/14-41 від 23.07.2014 зазначено: - Основне цільове призначення (категорія земель) земельної ділянки загальною площею 97633 м2 в с. Свидівок Черкаського району, яка відводилася ТОВ «Свидівок-Тур» під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу - землі водного фонду.

В свою чергу, відповідаючи на перше питання при проведенні судової експертизи № 13310/16-41 від 21.12.2016 експертом зазначено, що на дату укладання договору оренди земельної ділянки від 20.09.2007, зареєстрованого у державному земельному реєстрі 24.09.2007 за № 040779600020, земельна ділянка, що відведена в оренду ТОВ «Свидівок-Тур» площею 97633 кв.м. під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за адресою вул. Дахнівська, с. Свидівок, Черкаський район, Черкаської області, який затверджено рішенням Свидівоцької сільської ради № 13-17 від 07.09.2007 року, за основним цільовим призначенням належала до категорії земель рекреаційного призначення.

Відповідаючи на запитання представника прокуратури, у судовому засіданні експерт зазначив, що вказані розбіжності між висновками зумовлені тим, що вказані експертизи проводились без виїзду на місцевість за наданими на дослідження документами, документи які надавались експерту при проведенні зазначених експертиз не є тотожними. Враховуючи, що при проведенні експертизи № 13310/16-41 від 21.12.2016 було надано більш повні дані про земельну ділянку, експерт зробив відповідні висновки щодо основного цільового призначення спірної земельної ділянки, про що зазначив у своєму висновку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 розгляд справи відкладено на 17.05.2017.

Представники Управління Держземагенства у Черкаському районі, Черкаського регіонального управління водних ресурсів, Державної екологічної інспекції у Черкаській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та Приватного підприємства «ММК-Черкаси» у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши думку присутніх учасників судового процесу, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників третіх осіб.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзивів та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Свидівоцької сільської ради № 9-8 від 30.03.2007 ТОВ «Свидівок-Тур» було надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження по відведенню земельної ділянки площею 9,8 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу по вул. Дахнівській в межах с. Свидівок, в довгострокову оренду терміном на 49 років з правом подальшого викупу.

На виконання вказаного рішення, Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський міський земельно-кадастровий центр» на замовлення ТОВ «Свидівок-Тур» було розроблено проект відведення вказаної земельної ділянки під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу.

07.09.2007 рішеннями Свидівоцької сільської ради № 13-17 та 13-11, було затверджено розроблений на замовлення ТОВ «Свидівок-Тур» проект землеустрою та надано ТОВ «Свидівок-Тур» земельну ділянку загальною площею 9,7633 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу по вул. Дахнівській в межах с. Свидівок, в довгострокову оренду терміном на 49 років з правом наступного викупу, при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки, згідно ст. 61 Земельного Кодексу України.

На виконання зазначених рішень, 20.09.2007 між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Свидівок-Тур» було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Висоцькою С.І. та 24.09.2007 зареєстрований у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за номером 040779600020.

15.02.2013, за результатами розгляду відповідної заяви ТОВ «Свидівок-Тур», Свидівоцька сільська рада своїм рішенням № 26-22 надала дозвіл сільському голові Вовк С.М. укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 48 856 кв.м. згідно експертної оцінки земельної ділянки в сумі 1 013 273 грн.

На виконання зазначеного рішення, 13.04.2013 між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Свидівок-Тур» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ТОВ «Свидівок-Тур» набуло право власності на земельну ділянку площею 4,8856 га, розташовану по вул. Дахнівській, 85 в селі Свидівок Черкаського району Черкаської області.

У зв'язку з укладенням вказаного договору купівлі-продажу, 05.04.2013 Свидівоцькою сільською радою було прийнято рішення № 28-22, яким внесено зміни до укладеного з ТОВ «Свидівок-Тур» договору оренди земельної ділянки, та визначено, що в оренду ТОВ «Свидівок-Тур» передається земельна ділянка площею 4,8777 га.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду, у ТОВ «Свидівок-Тур» під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу по вул.Дахнівській, 85 в селі Свидівок Черкаського району Черкаської області перебувало: у власності - земельна ділянка площею 4,8856 га та у користуванні (оренді) - земельна ділянка площею 4,8777 га.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю та у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями п. 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих Управлінням Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області пояснень, земельна ділянкаплощею 9,8 га, яка в подальшому була передана ТОВ «Свидівок-Тур» (далі по тексту - «спірна земельна ділянка»), була включена у межі села Свидівок, Черкаського району Рішенням Черкаської обласної ради № 21-17/IV від 13.04.2005 року «Про зміну меж села Свидівок та селища Сокирна Черкаського району».

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Свидівоцька сільська рада діяла в межах визначених законом повноважень, приймаючи перелічені вище рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження прокурора щодо невідповідності вимогам закону перелічених вище рішень Свидівоцької сільської ради та договорів щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, виходячи з наступного.

Спірні рішення та договори не порушують вимоги п.п. «ж» п. 3 ст. 84 Земельного кодексу України, так як станом на 13.04.2005 в ст. 84 Земельного кодексу України вказаний підпункт був відсутній (відповідні зміни відбулись 20.12.2005р.) та, як було з'ясовано в ході судового розгляду, на спірній земельній ділянці відсутні будь-які державні підприємства (установи, організації);

Рішенням Черкаської обласної ради № 21-17/IV від 13.04.2005 року до складу села Свидівок Черкаського району та області були включені земельні ділянки загальною площею 260,68 га, із них 34,84 га - земель, які перебували у користуванні юридичних осіб, 3,8 га - земель, які перебували у користуванні, проте на які не були оформлені документи (кладовище), 7,5 га - земель резервного фонду, 84,72 га - земель запасу, 6,00 га - не витребуваних паїв, 123,82 га - земель загального користування, в тому числі - 100,00 га мілководдя Кременчуцького водосховища. Тобто, землі водного фонду до складу с.Свидівок Черкаського району та області не включались.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється за проектами, які за замовленням відповідних сільських, селищних, міських рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями, проте позивачем не було надано на розгляд суду такого проекту та не було доведено його існування.

Матеріалами справи, зокрема листом Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області № 32-28-04-592/2-15 від 03.06.2015, та поясненнями учасників судового процесу підтверджується те, що станом на 2007 рік на території Свидівоцької сільської ради не обліковувалось земель водного фонду.

Матеріалами справи підтверджується те, що на момент прийняття Свидівоцькою сільською радою рішення № 26-22 від 15.02.2013 та укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.04.2015, на спірній земельній ділянці було розташоване належне ТОВ «Свидівок-Тур» нерухоме майно, що відповідно до п. 2 ст. 134 Земельного кодексу України виключало можливість її реалізації через земельний аукціон.

Твердження позивача про незаконну зміну цільового призначення спірної земельної ділянки не знайшло свого підтвердження належними доказами.

Так, як підтверджено Управлінням Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області та не спростовано прокурором, станом на момент відведення та продажу ТОВ «Свидівок-Тур», згідно даних Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка відносилась до категорії земель рекреаційного призначення (ст. 19 Земельного кодексу України). Цільовим призначенням ділянки, що визначене згідно наказу Держкомзему від 23.07.2010 № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» був Секція Е підрозділу 07.01 «Для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Стаття 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначає, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Крім того, згідно даних державної статистичної звітності з кількісного та якісного обліку земель (форма 6-зем), станом на момент викупу спірна земельна ділянка мала визначені угіддя - «під кемпінгами, будинками для відпочинку або для проведення відпусток (рядок 57)».

Відповідно ст. 203 Земельного кодексу України облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь та облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

При цьому, згідно положень ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Таким чином, суд погоджується з позицією Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області стосовно того, що спірна земельна ділянка, до передачі її в користування ТОВ «Свидівок-Тур» не була віднесена до жодної з визначених в ст. 19 Земельного кодексу України категорії земель, а мала лише визначений вид угідь, який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що категорія спірної земельної ділянки була вперше визначена саме рішеннями Свидівоцької сільської ради № 13-17 та 13-11 від 07.09.2007, якими було затверджено проект землеустрою спірної земельної ділянки та надано її в користування ТОВ «Свидівок-Тур» під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу, що за своєю суттю є саме рекреаційним призначенням.

Враховуючи наявність спору між сторонами, щодо цільового призначення спірних земельних ділянок, судом було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідаючи на поставлені питання експерт у висновку № 13310/16-41 від 21.12.2016 зазначив наступне:

На дату укладення Договору оренди земельної ділянки від 20.09.2007, зареєстрованого у державному земельному реєстрі 24.09.2007 за № 040779600020, земельна ділянка, що відведена в оренду ТОВ «Свидівок-Тур» площею 97633 кв.м. під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за адресою вул. Дахнівська, с. Свидівок, Черкаський район, Черкаської області, який затверджено рішенням Свидівоцької сільської ради № 13-17 від 07.09.2007 року, за основним цільовим призначенням належала до категорії земель рекреаційного призначення.

На дату укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки 03.04.2013, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1595, земельна ділянка, площею 4,8856 гектара розташована по вулиці Дахнівській, 85, в селі Свідівок, Черкаського району, Черкаської області, кадастровий номер 7124986000:04:005:0121, за основним цільовим призначенням належала до категорії земель рекреаційного призначення.

У дослідній частині експерт зазначив: «земельна ділянка на якій розташовано культурно-оздоровчий комплекс за основним цільовим призначенням може належати і до земель рекреаційного призначення і до земель водного фонду.

Ствердно визначити основне цільове призначення (категорію) земельних ділянок на підставі документації із землеустрою можливо в тому випадку, якщо в складі такої документації наявні достовірні відомості державного земельного кадастру, які надані відповідним органом.»

«В листі Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області від 03.06.2015 № 32-28-0.4-592/2-15 (том 1 а.с. 137), зазначено, що згідно даних Державного земельного кадастру на території Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області станом на 01.01.2007 та 01.01.2013 землі водного фонду не обліковувалися.

Тобто, згідно інформації наданої органом, до повноважень якого належить ведення Державного земельного кадастру на території Черкаського району Черкаської області, станом на 20.09.2007 року землі водного фонду в селі Свидівок Черкаського району Черкаської області не обліковувалися.

Слід зазначити, що лист Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області від 03.06.2015 № 32-28-0.4-592/2-15 не був об'єктом дослідження при проведенні земельно-технічної експертизи в кримінальному проваджені № 12013250020000517, призначеної постановою слідчого ВРЗСГД СУ УМВС України в Черкаській області Шевченка В. В. від 10.02.2013 (висновок від 23.07.2014 № 1875/1876/14-41).»

Дослідивши зазначений висновок, а також копію висновку експертів, долучену до позовної заяви, колегія суддів зазначає, що вказані висновки є суперечливими, а тому не можуть бути покладені в основу рішення. При цьому, дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку щодо недоцільності призначення у справі повторної судової експертизи, оскільки призначення такої експертизи призведе до затягування справи, яка вже тривалий час розглядається.

Натомість, наявних у справі доказів, з урахуванням висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права, які містяться в постанові від 29.03.2017 у справі № 2/1005/1448/2012 є достатньо для вирішення спору.

Положеннями статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних захисних смуг визначається статтями 60 - 62 Земельного кодексу України та статтями 1, 88 - 90 Водного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 61 Земельного кодексу України, статтею 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться в прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають установленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 Водного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання та використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено особливий режим.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри визначені законом.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно керуватися нормативними розмірами прибережних захисних смуг, установленими статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовними розмірами і межами водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 2/1005/1448/2012).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що земельна ділянка передана в оренду включає в себе частину прибережної захисної смуги річки Дніпро, натомість, передана у власність за Договором купівлі-продажу від 03.04.2014 земельна ділянка площею 4,8856 га, знаходиться вздовж прибережної захисної смуги річки Дніпро.

Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Свидівоцької сільської ради про надання у оренду та у власність спірних земельних ділянок, а також спірні договори оренди та купівлі-продажу земельної ділянки укладені у відповідності до норм чинного законодавства з урахуванням обмежень щодо забезпечення збереження поверхневих водних об'єктів, введених чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга Заступника прокурора Черкаської області є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 29.09.2015 року по справі № 925/843/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 925/843/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді В.В. Сулім

І.А. Іоннікова