АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУДУ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 1546 / 2006 Оскаржуване рішення постановлено під
Категорія 40 головуванням : Овсюка Є. М.
Доповідач : Колос С.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючий : Колоса С. С.
Суддів : Івашука В. А., Ковальчука О. В.
При секретарі: Цехмістер О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ДП " Вінні - ТНС " ВАТ " Вінніфрут " на рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 9 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ДП " Вінні - ТНС " ВАТ " Вінніфрут " про зміну підстави звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зміну формулювання підстви звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що його тривалий час безпідставно не допускали до роботи. В квітні 2005 року звернувся з заявою про звільнення за згодою сторін, однак у травні цього ж року наказом звільнений за прогул з 28 січня 2005 року. Вважає дану підставу звільнення незаконною, а тому просив змінити формулювання. Так як з ним не проведено
розрахунок просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду .
Рішенням суду від 9 березня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Своє рішення суд мотивував тим, що при звільненні за прогул відповідачем порушено норми трудового законодавства, не проведено розрахунок при звільненні. Неправомірними діями сторони позивачу заподіяно моральну шкоду.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким в позові відмовити, мотивуючи тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального закону .
Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав .
З висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог слід погодитись частково.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 12 квітня 2005 року подав заяву про звільнення з 13 квітня 2005 року. Свою вимогу мотивував сімейними обставинами, а саме догляд за дитиною - інвалідом. Відповідно до вимог ст.. 38 КЗпП України у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи зумовлена неможливістю продовжувати роботу ( догляд за дитиною інвалідом ), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. З довідок вбачається, що дочка позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється дитиною - інвалідом та потребує догляду ( а. с. 82 - 83 ) .
Прогул є дисциплінарне порушення, за яке може застосовуватись стягнення. Відповідно до ст. 148 ч. 1 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Як вбачається з справи, звільнення за прогул, як вид дисциплінарного стягнення, застосовано наказом від 12 травня 2005 року з 28 січня 2005 року, тобто з порушенням строків визначених даною нормою закону ( а. с. 85 ) .
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку та змінив формулювання звільнення ОСОБА_1, а тому в цій вимозі апеляційної скарги слід відмовити .
Задовольняючи вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом першої інстанції дано невірну оцінку доказам, що є в справі.
Так, ОСОБА_1 пояснив, що 11 листопада 2004 року директор підприємства Березовський В. Л. не допустив його до роботи. Наказ про відсторонення від роботи не видавався. В зв"язку з незаконним відстороненням підприємством виплачено позивачу заробітну плату по 27 січня 2005 року. З 28 січня по день звільнення наказом № НОМЕР_1 ОСОБА_1 на роботу не виходив з невідомих причин ( а. с. 107 ). На неодноразові вимоги відповідача - ОСОБА_1 на роботу на з"являвся, пояснення з проводу прогулів не надавав ( а. с. 13, 15, 84 ) .
Відповідно до вимог ст.. 10 ч. З ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В матеріалах справи відсутні будь - які дані про те, що позивач звертався до підприємства про видачу йому трудової книжки. Однак в справі є вимоги відповідача про необхідність з"явлення ОСОБА_1 на роботу для проведення розрахунку ( а. с. 13, 15, 84 ). Докази надані позивачем про неможливість працевлаштування та оформлення допомоги підтверджують факт відсутності трудової книжки, а не небажання підприємства її видати. Крім того з справи вбачається, що трудову книжка надана лише 1 березня 2005 року, однак суд стягує середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 січня 2005 року ( а. с. 11 ). Стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, судом першої інстанції не зазначено у якому розмірі.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає за необхідним в цій частині скасувати рішення суду першої інстанції та у позовних вимогах відмовити.
Відмовляючи в позовних вимогах про відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу ( невидачу трудової книжки ), колегія суддів вважає за необхідним відмовити у вимозі про відшкодування моральної шкоди .
Керуючись ст., ст.. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ДП " Вінні - ТНС " ВАТ " Вінніфрут " -задовольнити частково .
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 9 березня 2006 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 січня 2005 року по 9 березня 2006 року та відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити нове, яким в цих вимогах - відмовити .
Виключити з рішення вказівку про негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць .
В іншій частині рішення залишити без змін .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення .
Протягом двох місяців з дня проголошення рішення на нього може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України .