донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.05.2017           справа №913/227/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 – представник за довіреністю №747 від 12.12.2016 р. не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк, Луганська область

на рішення господарського суду Луганської області

від11.04.2017 р.

у справі№913/227/17( Суддя Корнієнко В.В.)

за позовомПублічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Дніпро

до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк, Луганська область

простягнення 497 196,91 грн.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 р. Публічне акціонерне товариство “Укртелеком”, м. Київ в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Харків звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, м. Сєверодонецьк, Луганська область про стягнення невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв’язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства у сумі 497 196,91 грн.(том 1, а.с.3-6).

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.04.2017р. по справі №913/227/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Київ в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Харків до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк, Луганська область про стягнення 497196,91грн. задоволено повністю. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк, Луганська область на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Київ в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Харків заборгованість в сумі 497196грн. 91коп., судовий збір в сумі 7457 грн. 95 коп. (т.1 а.с. 210-212).

Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк, Луганська область звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №3492/03 від 24.04.2017р. на рішення господарського суду Луганської області від 11.04.2017р. у справі №913/227/17, за змістом якої просить рішення господарського суду Луганської області від 11.04.2017 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю (т.2 а.с. 16-25).

В апеляційній скарзі скаржник зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги що, УПСЗН Сєвєродонецької міської ради є розпорядником бюджетних коштів та відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні платежі з бюджету здійснює лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Крім того, розрахунки з постачальником послуг проводяться за рахунок субвенцій передбачених державним бюджетом на відповідний рік, в межах обсягів, затверджених в місцевому бюджеті на зазначені цілі. При прийнятті Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 р.” видатки у вигляді субвенцій (це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного, яка призначена для конкретно визначеної цілі/цілей) з державного бюджету місцевим бюджетам не були передбачені (том 2, а.с. 16-25).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2017 р. визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді –Колядко Т.М., Попков Д.О. (том 2, а.с. 1).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2017 р. було порушено апеляційне провадження з подальшим призначенням справи до розгляду на 29.05.17р. на 14:45 год. (том 2, а.с.2).

Розпорядженням керівника апарату суду №856 від 26.05.2017р. по справі №913/227/17 у зв’язку з неможливістю розгляду справи суддями-членами колегії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через перебування у відпустці на дату слухання справи 29.05.2017 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/227/17 (том 2, а.с. 32).

Протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 26.05.2017р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Чернота Л.Ф., суддів – Марченко О.А., Зубченко І.В.(том 2, а.с. 33).

26.05.2017 р. представник позивача надіслав на адресу Донецького апеляційного господарського суду відзив, за змістом якого просить залишити рішення господарського суду Луганської області від 11.04.2017 р. по справі №913/227/17 без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Судова колегія розглянула вищевказаний відзив та долучила його до матеріалів справи (том 2, а.с. 28-30).

У судове засідання 29.05.2017 р. з’явився представник позивача, вважав вимоги викладені в апеляційній скарзі безпідставними та необґрунтованими, отже, просив рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 29.05.2017 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв’язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представника відповідача, що не скористався правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1,99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №913/227/17.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 11.04.2017 року відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як оператор телекомунікаційних послуг на протязі 2016р. (січень-грудень) надавав послуги зв’язку на пільгових умовах громадянам м. Сєвєродонецьк, Луганської області на суму 497 196,91грн.

З огляду на несплату відповідачем заборгованості по відшкодуванню витрат із надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 р. позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Суд першої інстанції ретельно дослідив матеріали справи та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Згідно із ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Стаття 22 містить виключний перелік, хто може бути головними розпорядниками бюджетних коштів.

Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу тощо.

За приписами ст. 86 та ст.102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі Порядок № 256) встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. (далі - головні розпорядники коштів).

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Як встановлено, відповідач згідно п.1.5 Положення, виконує функції головного розпорядника коштів місцевого бюджету, розпорядника коштів відповідного рівня на здійснення заходів з виконання державних та регіональних програм соціального захисту населення за рахунок коштів бюджетів інших рівнів. Тобто, відповідач є розпорядником коштів місцевого бюджету, що веде персоніфікований облік отримувачів за видами пільг та здійснює розрахунки з постачальниками послуг.

Згідно п.4 Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.

Обсяг бюджетних асигнувань на пільги окремим категоріям громадян з послуг зв’язку на 2016 рік за кодом класифікації видатків 090214 був встановлений Управлінню праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради.

Як було встановлено судом першої інстанції, згідно з наданими до матеріалів справи документами, а саме: (картки абонентів; копії поіменних списків громадян, яким надано послуги зв’язку на пільгових умовах, форма 2-пільга за січень-грудень 2016 р.; копії реєстрів відомостей щодо надання пільг за січень-грудень 2016 р.; скріншоти, що підтверджують направлення позивачем відповідачу форми 2-пільга; розрахунок боргу), в січні – грудні 2016 року позивачем були надані послуги зв’язку вартістю 497 196,91 грн. громадянам (населенню м. Сєвєродонецьк Луганської області), що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про охорону дитинства”, “Про жертви нацистських переслідувань”.

Проте, відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що заявлене позивачем до стягнення відшкодування здійснюється за рахунок субвенцій державного бюджету; однак, у 2016 році видатки на відшкодування вказаних витрат у Державному бюджеті не передбачались.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.

За таких підстав, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 497 196,91 грн.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 по справі № 3-28гс12 і відповідно до приписів ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Отже, судова колегія, не приймає до уваги доводи скаржника щодо відсутності його вини, оскільки діючим законодавством не передбачена можливість звільнення відповідача від виконання своїх обов’язків по вищенаведеному відшкодуванню через відсутність фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_6 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004р. вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_6 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Отже, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення апелянта (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання скаржника на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 11.04.2017 року у справі №913/227/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 11.04.2017 р. у справі №913/227/17 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 11.04.2017 р. у справі №913/227/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано :5 прим.

1 позивачу

1 відповідачу

1 у ДАГС

1 у справу

1 ГСЛО