Справа № 2а - 410/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

16 січня 2009 року                                         м. Шостка.

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

Головуючого - судді Євтушенко Т.І.,

при секретарі Антошко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області,

- про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як "дитині війни" та поновлення пропущеного строку звернення до суду,

В С Т А Н О В И В:

    Позивач ОСОБА_1  в листопаді 2008 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області, в якому просив суд зобов'язати відповідача нарахувати йому, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2008 роки в сумі 3726 гривень 70 копійок та відновити пропущений строк для звернення до суду.

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії "Дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Верховна Рада Законом України № 3235-1У від 20.12. 2005 року "Про державний бюджет на 2006 рік" та Законом України №  489 У від 19.12. 2006 року "Про державний бюджет на 2007 рік призупинила дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Однак Конституційний суд України своїм рішенням № 6 рп від 09 липня 2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України положення ЗУ "Про державний бюджет на 2007 рік" про призупинення дії ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України не здійснював йому нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. З січня 2008 року відповідач розпочав виплачувати йому соціальну допомогу як "дитині війни", але у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком всупереч 30 %, встановленим ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Також просив відновити строк звернення до суду, про порушене право дізнався з засобів масової інформації.

    В судове засідання позивач та представник відповідача не з’явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, відповідач надав заперечення на позов.

    Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

    У запереченнях на позов відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач як "дитина війни" дійсно має право отримувати підвищену пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але ЗУ "Про Державний бюджет на 2006 рік" призупинив дію ст. 6 цього Закону, а ЗУ № 3367-1У від 19.01.2006 року "Про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет на 2006 рік" визначив, що пільги дітям війни, передбачені ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються поетапно за результатами виконання державного бюджету за перше півріччя та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік», п.12 ст.71 знову зупинив на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року набрало чинності з моменту його прийняття, тому підстав для нарахування та виплат позивачу соціальної допомоги за 2006 та 2007 роки до прийняття рішення Конституційним Судом України не було. Крім того п. 41 розділу 2 ЗУ № 107 від 28.12.2007 року "Про державний бюджет на 2008 рік" було внесено зміни до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та вказано на те, що розмір державної соціальної допомоги "дітям війни" виплачується у розмірі надбавки, яка встановлена для учасників війни, а саме, - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01 січня 2008 року позивачу ця надбавка виплачувалась у повному обсязі. Рішенням Конституційного суду № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік" в частині внесення змін до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Але це рішення набрало законної сили з моменту його прийняття, тому підстави для перерахування та виплати позивачу державної соціальної допомоги в період з 01 січня 2008 року до 22.05.2008 року відсутні. Щодо виплат після 22.05.2008 року та в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, то на законодавчому рівні порядок здійснення цих виплат, орган, який повинен проводити ці виплати, джерело їх фінансування та розмір мінімальної пенсії за віком, який необхідно враховувати при здійсненні цих виплат, визначеними не були. Доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' є необґрунтованими, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 цієї статті застосовується для визначення розмірів пенсії, призначеної за цим законом. В силу цього дії Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка були правомірними. Також Управління Пенсійного фонду наполягало на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

    Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених по ній доказів суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

    Позивач має статус "Дитини війни", що підтверджується копією його пенсійного посвідчення № НОМЕР_1  від 03 листопада 2004 року (а.с.9).

    Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Із заперечень відповідача встановлено те, що він не здійснював протягом 2006-2007 років цих виплат позивачу, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни, з 01 січня 2008 року відповідач виплачував позивачу це підвищення у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність (а.с.25-26).

    В той же час, відповідно ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

    Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік", від 19.01.2006 року, який набрав чинності  15.03.2006 року, до ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.

    Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року,  та "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

    Таким чином, на думку суду, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було належних правових підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" протягом 2006 року, оскільки 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

    Крім того, надаючи перевагу Законам України "Про Державний бюджет на 2006 рік" та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", суд виходить з того, що закони є актами єдиного  органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

    Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп ( справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

    Виходячи  із системного аналізу наведених норм законодавства, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 4зп/ 1997, суд вважає, що у задоволенні позову в частині нарахування позивачу державної соціальної допомоги протягом 2006 року, необхідно відмовити, так як відповідач протягом цього часу діяв в межах  законодавства та не мав підстав виплачувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».                  

    Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону було зупинено.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч.2, 56, ч. 2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

     Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України про їх неконституційність.

    Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка повинно було нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 ЗУ "Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та виплачувати позивачу відповідні доплати.

    Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача нараховувати йому у 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

    Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" викладено у наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

    У судовому засіданні встановлено, що з 01 січня 2008 року позивачу нараховувалось та виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 10 %  прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05. 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, п.п. 61, 62, 63, 66 розділу 2, п. 3 розділу 3 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.67 розділу 1, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 ЗУ України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 ЗУ "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05. 2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії передбачену ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 ЗУ "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", а саме нараховувати та здійснювати виплати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Разом з тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 ЗУ "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання нарахувати доплату у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05. 2008 року задоволенню не підлягають.

    Відповідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

    Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

    Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

    Щодо його доводів стосовно відсутності для застосування до спірних правовідносин ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

    Сторони не заперечують того, що позивач, відповідно ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір чи встановлював інший розмір, немає.

    З огляду на викладене суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених за цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії передбаченої ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

    Крім того безпідставними суд вважає посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

    Не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

     Пенсійний Фонд України діє у відповідності до Положення "Про пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення чи перерахунок пенсії приймаються районними (міськими) управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Таким чином, прямий обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" покладено саме на Управління Пенсійного фонду України у м. Шостка, тобто за місцем проживання позивача.

    З приводу прохання позивача про відновлення строку звернення до суду суд вважає, що цей строк він не пропустив, оскільки порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відбувалось з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Порушення прав відбувалось кожного місяця, до кінця 2007 року, 22.05.2008 року права позивача були знову порушені, ці порушення відбуваються кожного місяця і на даний час, оскільки щомісячно позивачу не нараховується та не виплачується надбавка до пенсії як дитині війни в установленому розмірі. Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, і з цієї підстави відхиляє заяви позивача про поновлення непорушеного ним строку та відповідача про необхідність відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення з позовом до суду.  

    Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати йому державну соціальну допомогу у визначеній ним грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки ці виплати не були йому нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, який наділений такими повноваженнями.

    Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2. ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05. по 31.12.2008 року приписів ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, зобов’язати його перерахувати та виплатити доплату до пенсії як "дитині війни" з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а не тільки по жовтень 2008 року, як згідно його розрахунку вказував позивач у позові.

    Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст.ст. 94 та 95 КАС України. Оскільки позивач висував свої позовні вимоги до двох відповідачів, а згодом по відношенню одного з них судом була прийнята його відмова від позову, з Державного бюджету на його користь повинно бути стягнено 1 грн. 70 коп. судових витрат зі сплати судового збору.

    Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 6-14, 71, 94, 95, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

     Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка – задовольнити частково.

        Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни ОСОБА_1 .

        Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Шостка Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

        В іншій частині позову ОСОБА_1  - відмовити.

        Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 гривня 70 копійок.  

        Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Шосткинський міськрайсуд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

         Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву, а апеляційна скарга не була подана у строк встановлений законом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі оскарження постанови, якщо вона не була скасованою, вона набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

    Суддя :                                                        Євтушенко Т.І.