Головуючий у 1 інстанції Ленінський районний м. Донецька
/ – суддя – Стародубцев О.К.
Доповідач -Г.А.Колеснік Категорія 2.31.1
донецький апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л А
Іменем України
8 жовтня 2009р Справа 2-а-960/09
Донецькій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого -судді Колеснік Г.А.., суддів Ляшенко Д.В. , Ястребової Л.В. ,при секретарі - Асєєвої Я.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради Донецької області та управління Ворошиловської районної вм. Донецьку ради про перерахунок і стягнення щорічної допомоги на оздоровлення ,-
за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 15.06.2009року ,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про стягнення з управління праці та соціального захисту населення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення , виходячи з норм Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2002- 2008 рік , мотивуючи тим, що до 1.12.2005 року він перебував на обліку як учасник ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС, інвалід 2 групи , в управлінні праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради а з 1 січня 2006 року- в управлінні праці та соціального захисту Ленінської районної в м. Донецьку ради, які не доплачували йому допомогу на оздоровлення за вказані роки..
Постановою Ленінського районного суду м. Донецька позов задоволено частково.. Стягнуто допомога на оздоровлення за 2003-2005 роки - з управління праці та соціального захисту населення у Ворошиловської районної в м. донецьку ради , а за 2007, 2008 роки - з управління праці та соціального захисту населення в Ленінської районної в м. Донецьку ради виходячи з 5 мінімальних заробітних плат.
Суд першої інстанції виходив з того ,що Законом України “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ передбачена виплата допомоги інвалідам 2 групи , яким є і позивач, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Управління праці та соціального захисту населення подало апеляційну скаргу на рішення місцевого суду , просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне, ухвалити нову постанову і відмовити у позові.
Обґрунтована скарга тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права при вирішенні позову. Згідно Закону “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосування норм цього Закону проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року постраждалому 1 категорії , інваліду 3 групи виплачується допомога на оздоровлення у 2008 році – 120 гр. Позивачу в таких розмірах і виплачена допомога. Це повністю відповідає нормам Конституції України , Законам Про державний бюджет на відповідний рік а також Бюджетному Кодексу ,згідно яким усі компенсації і виплати проводяться з бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань.
У судове засідання апеляційного суду сторони не прибули , повідомлені про час розгляду справи належним чином.
Апеляційний адміністративний суд, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційні скарги, вважає, що апеляційна скарга управління праці і соціального захисту населення не підлягає задоволенню
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС як постраждалий 1 категорії , інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право отримувати щорічно допомогу на оздоровлення згідно Закону “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Висновки суду першої інстанції про розміри мінімальних зарплат , які повинні бути виплачені позивачеві, відповідають нормам Закону “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ і судом правильно нараховані суми щорічної допомоги на оздоровлення , виходячи з мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент виплати допомоги позивачу .
З матеріалів справи вбачається, що допомога у2002 - 2008 роках виплачувалась у розмірах, які не відповідають Закону. Судом стягнута недоплачена сума згідно норм Закону і зарахована суми, які позивач отримав на оздоровлення за цей період.
Доводи управління праці та соціального захисту населення про те, матеріальна допомога виплачувалась виходячи з фінансових можливостей у державі та розмірів , які встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, не можуть бути взяти до уваги, як необґрунтовані.
Законом “Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії” передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони , які встановлювали мінімальні заробітні плати , не містили обмежень щодо застосування норм статті 48 Закону “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнення недоплаченої допомоги за 2008 рік судом обґрунтовано застосовано, виходячи з рішення Конституційного суду України від 22.05.2008року, яким визнані неконституційними положення Закону “ Про державний бюджет України на 2008 рік” про внесення змін до ст. 48 Закону “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Виходячи з принципу адміністративного судочинства –верховенства права та пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами , яким є Постанова Кабінету Міністрів України , при вирішення даного спору треба застосовувати безпосередньо норму ст.. 48 названого вище Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ст.. 62 Закону “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” питання обчислення розміру виплат віднесено до компетенції Кабінету Міністрів є також необгрунтованими, оскільки Законом це не передбачено, і навпаки, Законом передбачено обов,язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм Закону.
При таких обставинах судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно встановлені обставини справи і рішення винесене з додержанням норм матеріального права, підстав для його скасування чи зміни не має .
Керуючись ст.ст. 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 15 червня 2009 року про задоволення позову ОСОБА_1 –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена протягом місяця у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Колегія суддів Г.А .Колеснік Л.Ястребова Д.В.Ляшенко