ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 вересня 2009 року №22а-16443/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання Старунського Д.М.,

Каралюса В.М., Заверухи О.Б.,

Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 15.09.2008 року звернулася до суду з адміністративним позовом в якому просить зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова нарахувати і виплатити на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2007-2008 роки в сумі 2 313,50 гривень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1. недоплачену щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни за період з липня по грудень 2007 року у розмірі 742,65 гривень та з травня по вересень 2008 року в розмірі 481,60 гривень, всього 1 224,25 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права. Зазначає, що незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, зміни до законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у видаткову частину не були внесені, тому кошти на виплату даних підвищень до пенсії в 2007-2008 роках були відсутні; не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Також при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач відноситься до категорії пенсіонерів, які підпадають під дію вказаного Закону, що підтверджено посвідченням НОМЕР_1 від 03.03.2004 року /а.с.5/.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін з таких підстав.

Розглядаючи спір та приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На думку колегії суддів положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та рішенням від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» якими відповідно було зупинено та обмежено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 та 2008 роки відповідно, визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. При цьому, згідно п.п.5, 6 резолютивної частини рішень, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржене.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог щодо нарахування та виплати на користь позивача підвищення до пенсії невиплаченого за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки в даному випадку дії суб’єкта владних повноважень були протиправними.

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належать до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року у справі №2а-2897/08 – без змін, уточнивши строк нарахування та виплати підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та 22.05.2008 року по 30.09.2008 року з урахуванням виплачених сум та виключивши з резолютивної частини рішення суму невиплаченого підвищення до пенсії.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання ухвали в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 02.10.2009 року.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Каралюс

О.Б. Заверуха