Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року справа №805/2528/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Міронової Г.М., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі № 805/2528/16-а за позовом ОСОБА_4 до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.03.2016 на суму 34000,00 грн. та акту про результати фактичної перевірки від 02.02.2016,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – Інспекція або податковий орган) про скасування акту про результати фактичної перевірки від 02.02.2016 №40/05-40-21/НОМЕР_2 та податкового повідомлення-рішення від 22.03.2016 №0000172100 про застосування штрафних санкцій в сумі 34000 грн.

Позивач зазначає, що акт про результати фактичної перевірки від 2 лютого 2016 року та прийняте на підставі нього податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню, посилаючись на те, що він взагалі не є підприємцем та не здійснює підприємницьку діяльність. Зазначає на відсутність доказів у відповідача щодо реалізації пива та цигарок. Крім того, вважає, що відповідачем порушено порядок проведення фактичної перевірки.

Відповідач заперечує проти позову, вважає що податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2016 року та акт про результати фактичної перевірки від 2 лютого 2016 року прийняті з урахуванням вимог діючого законодавства України та у задоволені позовних вимог позивача просив відмовити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі № 805/2528/16-а у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач є фізичною особою-підприємцем відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Інспекцією повністю дотримана процедура проведення фактичної перевірки відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі – ПК України), та, крім того відповідач довів правомірність спірного акту про результати фактичної перевірки від 02.02.2016 №40/05-40-21/НОМЕР_2 та податкового повідомлення-рішення від 22.03.2016 №0000172100 про застосування штрафних санкцій в порядку частини 2 статті 71 КАС України.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем до суду, окрім оскаржуваного акту та податкового повідомлення-рішення, письмових доказів не надано. В той же час відповідач посилається на акт про відмову від підпису оскаржуваного акту, який нібито було складено в присутності позивача та присутності свідків – копія самого акту не додається. Свідки з вказаного акту судом не встановлювались та не допитувались. Тобто факт відмови від підпису та присутність ОСОБА_4 під час проведення перевірки судом не встановлена.

Також, квитанція, на яку посилається суд першої інстанції, містить відомості про суму покупки та крамницю, в якій покупка була оплачена. Який товар було придбано за доданим чеком, з самого чеку не встановлено. До того ж, судом не встановлено, якою технікою зроблені фото, і чи має техніка свідоцтво про повірку, автоматичний режим фіксації тощо. Здійснення саме ФОП Линдяк підприємницької діяльності в крамниці «Підвальчик» в смт. Нікольське по вул. Свободи, 3 б також жодними доказами не доведено.

Окрім того, апелянт вважає, що суд мав би прийняти до уваги судову практику, викладену в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.15 по справі № 826/17459/15, ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.16 р., ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.06.16, якими за позовом ПАТ «Люботивський завод «Продтоварів» визнано незаконною та нечинною постанову КМУ від 17.06.15 № 426 «Про внесення змін до постанови КМУ від 30.10.08 р. № 957».

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Апеляційним судом розгляд справи здійснювався в режимі відео конференції. Так, 25.04.2017 та 11.05.2017 представник позивача була присутня в судових засіданнях, підтримувала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. В останньому судовому засіданні ОСОБА_2 подано клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі для надання доказів про те, що позивач не здійснював господарську діяльність, а підприємницьку діяльність в спірний період провадила його дружина ОСОБА_5, у якої є відповідні документи та явку якої в наступне судове засідання представник позивача зобов’язалась забезпечити. В судове засідання ані ОСОБА_5, ані представник позивача не прибули. Від останньої надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату у зв’язку з перебуванням її на лікарняному. Зазначене клопотання ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, постановленою на місці, залишено без задоволення, тому справа розглянута на підставі наявних доказів та матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.05.2017 представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець, включена до ЄДРПОУ за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12 жовтня 2016 року. Відповідно до витягу від 12 жовтня 2016 року, основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.51-53).

Судами встановлено, що у період з 28 січня 2016 року по 2 лютого 2016 року відповідачем була проведена фактична перевірка магазину “Підвальчик”, що знаходиться за адресою вул. Леніна, 3, смт. Володарське, Володарський район, Донецька область, з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої було складено акт від 2 лютого 2016 року № 40/05-40-21/НОМЕР_2.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення, а саме реалізація тютюнових виробів “Прилуки особливі” та пляшки пива “Оболонь світле” об’ємом 0,5 л. без наявної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

За висновками акту перевірки (а.с.8-9) відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2016 року № НОМЕР_1 (а.с.7), яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) за кодом платежу 21081103 на суму 34000 грн. на підставі підпункту 54.3.3 підпункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ ПК України та абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон № 481/95-ВР) за порушення статті частини 12 статті 15 Закону № 481/95-ВР.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Отже, судом встановлено, що 28 січня 2016 року відповідачем був складений наказ № 14 про проведення фактичної перевірки позивача у період з 28 січня 2016 року, тривалістю не більше 10 діб.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Апеляційним судом було проведено допит в якості свідків осіб, які здійснювали фактичну перевірку позивача: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

В своїх поясненнях вони зазначили, що до Інспекції надійшов лист Володарської селищної ради, в якому була надана інформація по підприємцям, якими регулярно порушуються рішення про встановлення заборони щодо продажу алкогольних та слабоалкогольних напоїв, в тому числі, продавцями магазину «Підвальчик» (ФОП ОСОБА_4В.). З цих підстав було призначено перевірку цього суб’єкту підприємництва та виявлено продаж пива та цигарок без наявності на те відповідних ліцензій. Матеріали перевірки продавець магазину відмовилась підписувати, при цьому комусь зателефонувала. Через деякий час на місце проведення перевірки за кермом автомобіля приїхав ОСОБА_4, особу якого було встановлено за пред’явленим ним же паспортом. Останній підтвердив, що в цьому магазині здійснює господарську діяльність, а всі необхідні документи привезе через 20 хвилин. Проте, жодних документів ним так і не було надано ні в цей день, ні пізніше. Свідок ОСОБА_6 також пояснив, що дружина позивача ОСОБА_5 на час спірної перевірки не була суб’єктом підприємницької діяльності, про що можна дізнатися з відкритих джерел з відповідних реєстрів.

Апеляційним судом також зазначається, що представник позивача так і не надала будь-яких документів про здійснення в магазині «Підвальчик» підприємницької діяльності. Не було надано таких документів і суду першої інстанції.

Таким чином, судами встановлено, що 28 січня 2016 року відповідачем були надані позивачу направлення на перевірку № 00018, № 00019. Як вбачається з акту відмови від підпису у направленні на перевірку від 28 січня 2016 року № 5/21/НОМЕР_2, позивач відмовився від підпису при пред’явлені направлень № 00018, № 00019.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон №481-95-ВР.

Статтею 17 вказаного Закону визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини 12 статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до вимог статті 17 Закону №481-95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Крім того, відповідно до статті 15 зазначеного Закону дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.

Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі: заяви суб'єкта господарювання; рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання; несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії; рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб'єктом господарювання марок акцизного податку (стосовно імпортерів); рішення суду про встановлення факту торгівлі суб'єктом господарювання алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку; рішення суду про встановлення факту переміщення суб'єктом господарювання алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем; порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.

Згідно з частиною 1 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Відповідно до частини 3 статті 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивач є фізичною особою-підприємцем відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як вже було встановлено судом вище. Крім того, відповідно до копії документу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції фізичної особи-підприємця, які реалізують алкогольні напої (ФОП ОСОБА_4 магазин “Підвальчик”), з рішенням Виконавчого комітету Володарської міської ради від 4 грудня 2014 року № 62 “Про обмеження часу продажу спиртних напоїв на території Володарської селищної ради” був ознайомлений під підпис ОСОБА_4 Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу частки нежилого приміщення (магазину) від 7 червня 2016 року, дружиною позивача було придбано у приватну власність частку нежилого приміщення (магазину), розташованого за адресою: Донецька область, Нікольський (Володарський) район, смт. Нікольське (Володарське), вул. Свободи, 3Б. Тому суд не приймає посилання позивача на те, що він не є суб’єктом господарювання та не здійснював підприємницьку діяльність у магазині “Підвальчик”.

Крім того, факт реалізації пляшки пива “Оболонь світле” об’ємом 0,5 л. та пачки сигарет “Прилуки особливі” знайшли своє відображення у чеку від 28 січня 2016 року № 11546 на суму 19 грн. 80 коп., який роздрукований через термінал № L1DO2ZKW, RRN:018044788446 та виданий у магазині “Підвальчик”, у якому здійснює свою діяльність позивач. Крім того, даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи фотокартками. Отже, суд не приймає посилання позивача на той факт, що у відповідача відсутні докази реалізації вищезазначених товарів.

Щодо посилання позивача на порушення порядку проведення фактичної перевірки колегія суддів зазначає, що відповідачем повністю дотримана процедура проведення фактичної перевірки відповідно до вимог Податкового кодексу України, оскільки, як встановлено судом вище, відповідачем було складено відповідний наказ про проведення перевірки від 28 січня 2016 року та надавались направлення на перевірку, в отриманні яких позивач відмовився. Крім того, суд зазначає, що перевірка проводилась в присутності позивача, що було зафіксовано в акті перевірки від 2 лютого 2016 року. Акт про проведення фактичної перевірки позивач також відмовився отримувати, про що відповідачем було складено акт відмови від отримання та підписання акта перевірки від 2 лютого 2016 року № 40/05-40-21/1/НОМЕР_2.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено, якою технікою зроблені фото, і чи має техніка свідоцтво про повірку, автоматичний режим фіксації тощо, не приймаються до уваги, оскільки доказами можуть бути будь-які дані, в тому числі і фотознімки. При цьому не має значення, яким технічним засобом зроблено фотографування, зазначені засоби не містять законодавчих вимог щодо проведення його періодичної повірки державними органами (той же телефон, який містить функцію фотографування), а апелянтом так і не зазначено, якими нормативно-правовими актами це передбачено.

Посилання апелянта на визнання нечинною (скасування) постанови КМУ від 17.06.15 № 426 «Про внесення змін до постанови КМУ від 30.10.08 р. № 957» не можуть бути взяті до уваги, оскільки спірне рішення відповідачем прийнято не у відповідності з цією постановою Кабінету Міністрів України, а з огляду на здійснення продажу товарів за відсутності у позивача відповідних ліцензій.

Колегія суддів підкреслює, що правомірність дій відповідача підтверджується сукупністю доказів, наведених вище, які не суперечать одне одному.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування акту фактичної перевірки суд зазначає наступне.

Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів, яка відповідно до пункту 1 частини 1, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Суд зазначає, що акти державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Завдання адміністративного судочинства, полягає, зокрема, у поновленні судом порушених суб’єктивних прав юридичних осіб, а тому передумовою надання судового захисту є встановлення його об’єкту - порушеного права особи. З урахуванням вищевикладеного, в межах заявленої вимоги відсутній об’єкт судового захисту та необхідність у поновленні прав позивача в цій частині, оскільки будь-яких негативних наслідків для позивача акт податкового органу не спричиняє, такі наслідки тягне за собою тільки податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що відповідач довів правомірність спірного акту про результати фактичної перевірки від 02.02.2016 року №40/05-40-21/НОМЕР_2 та податкового повідомлення-рішення від 22.03.2016 року №0000172100 про застосування штрафних санкцій в порядку частини 2 статті 71 КАС України та позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 31 травня 2017 року.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі № 805/2528/16-а за позовом ОСОБА_4 до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.03.2016 на суму 34000,00 грн. та акту про результати фактичної перевірки від 02.02.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                 І.В.Сіваченко          

          Судді:                                                                                   Г.М.Міронова

                                                                                                       ОСОБА_8