справа № 208/2481/16-ц

№ провадження 2/208/1273/17

РІШЕННЯ

Іменем України

05 травня 2017 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.,

При секретарі - Бондаренко В.Г.,

За участю:

Позивача за первісним позовом, вона ж відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

Представника позивача за первісним позовом, він же представник відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

Відповідача за первісним позовом, він же позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,

Представника відповідача за первісним позовом, вона ж представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_4,

Представника 3-ої особи - Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради - Михайлової Ж.М.,

Свідка на стороні позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_6,

Свідків на стороні позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-я особа Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради «про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю», та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-ої особи Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради «про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком», суд -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася із первісним позовом до ОСОБА_3, 3-ої особи Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради «про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю», якою просила визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона з відповідачем перебувала у цивільному шлюбі, від якого народила дитину - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 року. До вересня 2015 року вона проживала спільно з відповідачем, але в наслідок сварки що сталася 11.09.2015 року між нею та відповідачем, прийняла рішення про припинення спільного проживання з останнім. ОСОБА_10 вона має старшу дитину - доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка в період 2015 року була студенткою Дніпропетровського коледжу технологій та дизайну, та проживала у м. Дніпро. 21.10.2015 року її старша дитина - донька ОСОБА_6 потрапила у ДТП, отримав тілесні ушкодження внаслідок чого потрапила у лікарню, де лікувалася стаціонарно. В цей період, а саме з 21.10.2015 року, вона також знаходилася у лікарні разом з донькою. Сина ОСОБА_11 залишила з батьком, за його місцем проживання, який виховував та утримував сина самостійно без її участі. Саме з 21.10.2015 року і по час розгляду справи, постійним місцем проживання сина ОСОБА_11 є місце проживання відповідача, вона ж спілкується з сином протягом з п'ятниці по неділю, та в цей час син живе з нею за її місцем проживання. Протягом робочих днів, а саме з понеділка по вечір п'ятниці, син живе за постійним місцем проживання - з батьком, а вона має можливість лише спілкуватися з ним за телефоном. Вона не оспорює, що інтереси дитини, щодо її утримання, соціального розвитку, виховного навчання, належного медичного догляду, матеріальне забезпечення здійснюється ОСОБА_3 як батьком дитини у повному обсязі. Вона не приймає участі у забезпеченні сина, не відвідує з ним навчальних закладів та медичних установ, так як це все здійснює ОСОБА_3, але вона сумує за сином протягом з понеділка по вечір п'ятниці, як син сумує за нею. Вона хоче, щоб син жив з нею, чому перешкоджає відповідач - ОСОБА_3. Вона не оспорює, що тривалий час з 21.10.2015 року вона не спілкувалася з сином, залишила його з батьком, але не за власним бажанням, а за обставинами які склалися в її житті. Враховуючи, що в добровільному порядку відповідач відмовився на зміну постійного місця проживання сина ОСОБА_11 на місце її проживання, то вона вимушена була звернутися з даним позовом.

Представник позивачки ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та суду зазначив, що в судовій практиці закріплено негативний вплив на життя та розвиток дитини, у разі якщо дитину відібрали від матері. А фактично малолітня дитина ОСОБА_9, з жовтня 2015 року проживає постійно з батьком ОСОБА_3, який обмежує у будь-який сприйнятливий час для ОСОБА_1 побачитися з сином. Так, ОСОБА_1 не має власного житла, але свою частку у квартирі, яка їй належала - подарувала сину ОСОБА_11, на підставі договору дарування від 10.10.2011 року. Твердження що ОСОБА_1 не бажає приймати участь у вихованні та утриманні сина ОСОБА_11, не відповідають фактичним даним, так як ОСОБА_1 купує їжу та все необхідне для сина, під час його проживання з нею, а саме з вечора п'ятниці та вечір неділі, кожного тижня. Крім того, ОСОБА_3 повністю забезпечує матеріальні потреби сина ОСОБА_11, тому участь матері у цьому є недоцільною. Ще у січні 2016 року ОСОБА_1 зверталася із позовом до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська, яким просила визначити місце проживання сина ОСОБА_11 з нею, але ухвалою від 29.01.2016 року позов ОСОБА_1 було повернуто для звернення за належною підсудністю. І тому 18.04.2016 року вже зазначений позов був поданий до провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська. ОСОБА_10 вважає необхідним зазначити, що квартирне питання буде ще вирішуватися, так як квартира яку має у власності ОСОБА_3 є предметом майнового спору який має намір заявити ОСОБА_1. Позивачку не влаштовує, що ОСОБА_3 приймає вирішальні питання у вихованні та утриманні сина, вона як мати також має право жити зі своїм сином. В той же час, не вбачає підстав для звернення ОСОБА_3 з зустрічним позовом, так як йому не зрозуміло, які права ОСОБА_3 в цьому випадку порушуються.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3, звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, 3-ої особи Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради «про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком», яким просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з батьком ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що він разом з ОСОБА_1 проживав у цивільному шлюбі, в період якого 14 березня 2011 року народилася спільна з ОСОБА_1 дитина - син ОСОБА_11. Наприкінці вересня 2015 року ОСОБА_1 стала проявляти негативне ставлення до нього як до чоловіка та до сина ОСОБА_11, постійно провокувала з ним конфліктні ситуації, причиною яких як з'ясувалося в подальшому, стали нові стосунки ОСОБА_1 з новим чоловіком. І як наслідок, ОСОБА_1 залишила їх родину, його та сина ОСОБА_11, та стала проживати окремо за іншою адресою. Так, за власною волею ОСОБА_1 в період з вересня-жовтня 2015 року по даний час, постійним місцем проживання сина ОСОБА_11 є його місце проживання. Син дуже тяжко переніс рішення матері - ОСОБА_1, яка залишила його. Він всіма засобами сприяв встановленню позитивного психологічного ставлення сина до даної ситуації. На прикінці 2015 року, ОСОБА_1 повідомила що вона виходить заміж за іншого чоловіка та має намір виїхати за кордон держави, позбавив його спілкування з сином. На що він не дав їй згоду та з метою запобігання вивезення сина за кордон без його згоди, вимушений був звертатися до Державної міграційної служби, Генеральної прокуратури України, Державної прикордонної служби України, з відповідними заявами. З того часу відповідач ОСОБА_1 не має бажання проживати разом з малолітньою дитиною, свідомо ухиляючись від виконання своїх батьківських обов'язків. Піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовка до самостійного життя, забезпечення необхідним харчуванням, медичного догляду, лікування дитини, культурний розвиток сина, все повністю покладено відповідачкою на нього. Просить суд врахувати, що він не приймав рішення щодо обмеження ОСОБА_1 як матері їх сина ОСОБА_11 у прийнятті нею участі у вихованні та утриманні сина, але з боку ОСОБА_1 жодних дій щодо виконання своїх батьківських обов'язків не здійснюється. Натомість, ОСОБА_1 в своїх інтересах, ігноруючи інтереси сина ОСОБА_11, намагається змінити місце проживання сина, який має устаткований режим та спосіб життя, навички, коло спілкування, яке включає родинне коло - його як батька, його дружини ОСОБА_3, дитини якій його дружина є опікуном - дівчинка, яку вони також виховують, також син відвідує виховні заклади та спортивну секцію, тому з понеділка по вечір п'ятниці, син має устаткований розпорядок дня, та проживає за своїм постійним місцем проживання, за його місцем проживання, де він живе у почутті поваги, любові та сімейних цінностей. В період з вечора п'ятниці по вечір неділі, кожного тижня, він відвозить сина ОСОБА_11 до матері - ОСОБА_1, де він знаходиться з нею не тільки вдень, але і ночує. Лише з ранку у неділю він бере сина ОСОБА_11 для відвідування церковної служби, і повертає близько обіду знов сина до матері. Протягом тижня мати має змогу побачити сина та поспілкуватися з ним, в тому числі і за телефоном. Тому жодних перешкод з його боку матері у спілкуванні з сином ОСОБА_11, він не чинить. Таким чином за часом, ОСОБА_1 протягом тижня проводить часу більше з сином, ніж він протягом тижня, так як більша частина часу з понеділка по вечір п'ятниці син знаходиться у дошкільному закладі, на підготовчих курсах та на заняттях у секції. В той же час, коли син знаходиться з ОСОБА_1 вона не приділяє йому часу для заняття з ним, не відвідує з ним будь-яких культурно-виховних заходів, театру, кіно, тощо. У разі якщо на вихідних син захворіє, то ОСОБА_1 одразу ж дзвонить йому що б він забрав сина до себе. Тому таке ставлення ОСОБА_1 до власних інтересів, всупереч інтересів сина, стало причиною для звернення до суду з зустрічним позовом, як метою захисту та закріплення постійного місця проживання сина за фактичним місцем проживання сина в період з 2015 року по теперішній час, де ОСОБА_1 за власним рішенням з ним як з батьком залишила проживати сина ОСОБА_11. Він просить врахувати, що крім свого бажання, ОСОБА_1 не зазначила жодної підстави для зміни постійного місце проживання сина, саме в інтересах сина, такі як покращення будь-якої сторони його життя. Натомість ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, за місцем реєстрації не проживає, не має власного житла, заміжня за чоловіком, який фактично з нею не проживає, та з яким у їх сина ОСОБА_11 не має контакту, також з нею проживає старша дитина ОСОБА_12, яка має власне життя та не має спільних інтересів з їх сином ОСОБА_11. Крім того, протягом всього часу, ОСОБА_1 маючи свою зацікавленість, намагається його осоромити та робить заяви проти нього, які не мають жодних обґрунтувань, і як наслідок за її зверненнями приймаються рішення про відсутність будь-якого правопорушення у його діях. Тому, враховуючи інтереси сина ОСОБА_11, просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, а його зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримала позицію позивача за зустрічним позовом, та не визнала вимоги позивачки ОСОБА_1 у повному обсязі, зазначив, що при вирішення такого виду спорів, необхідно враховувати саме інтереси дитини, причини чому дитина на час вирішення спору проживає з одним із батьків. Фактично як ОСОБА_3 так і ОСОБА_1 мають бажання безпосередньо брати участь у житті сина ОСОБА_11, але це бажання повинно мати обґрунтування напрямку дії в інтересах саме дитини. Так як зазначено сторонами і це не оспорює ОСОБА_1, їх спільний син в період вересень-жовтень 2015 року був залишений матір'ю на виховання та утримання батьком, за його фактичним місцем проживання. Малолітня дитина, люблячи як батька так і матір, дуже тяжко переносив рішення матері залишити його без її опікування, любові. Дуже важливим є те, що таке рішення мати дитини - ОСОБА_1 прийняла, коли сину ОСОБА_11 було лише чотири роки. Пояснення ОСОБА_1 що вона не мала за фактичних обставин приїхати з міста Дніпро до міста Кам'янське (Дніпродзержинськ) протягом приблизно місяця жодного разу, є неспроможним та таким що спростовує позицію ОСОБА_1 щодо її бажання проживати з сином. Крім того, важливим є те, що ОСОБА_1 жодним чином з зазначеного періоду і по теперішній час не обмежена ОСОБА_3 у спілкуванні з сином, участі в його матеріальному забезпеченні та утриманні, але не маючи такого бажання не приймає у цьому участі, поклав всі ці обов'язки лише на ОСОБА_3. Незважаючи на це, ОСОБА_3 враховує необхідність підтримання стосунків між сином ОСОБА_11 і його матір'ю ОСОБА_1, а тому з вечора п'ятниці по вечір неділі, кожного тижня, малолітній ОСОБА_9 знаходиться та проживає за місцем проживання ОСОБА_1, без присутності батька ОСОБА_3. Заявляючи вимоги щодо зміни місця проживання малолітнього сина ОСОБА_11, ОСОБА_1, фактично розраховує, що у разі зміни місця проживання сина ОСОБА_3 буде матеріально забезпечувати як сина так і її, що покращить її матеріальний стан, так як чоловік ОСОБА_1 фактично проживає за кордоном. ОСОБА_10, є важливим і те, що з боку ОСОБА_1 крім власного бажання що б дитина проживала з нею, не зазначено жодного обґрунтування поліпшення будь-яких сфер та умов життя малолітнього, при такій зміні. В той же час, ОСОБА_1 визнає, що її дитина син ОСОБА_11, має достатньо високий рівень життя, забезпечення та розвитку, який забезпечується саме батьком дитини. Важливим є те, що малолітній ОСОБА_9, знає що його місце проживання є місцем проживання його батька ОСОБА_3, його сестри, якою він називає дитину якою опікується дружина ОСОБА_3, - ОСОБА_3, та те, що він живе у атмосфері любові, поваги та гармонійного розвитку сімейних цінностей. Своїми зверненнями до суду, ОСОБА_1 вирішує свої потреби, а не інтереси малолітньої дитини, яку вона самостійно восени 2015 року залишила на виховання та утримання батьку, ОСОБА_1 порушує права ОСОБА_3 на проживання сина з ним, порушує спокій у стосунках між сторонами та членами їх родини. ОСОБА_10 просить суд врахувати висновок Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради, згідно до якого враховуючи саме інтереси не батьків, а самого малолітнього ОСОБА_9, було прийнято рішення, що саме в інтересах дитини, доцільним є визначення постійного місця проживання дитини з батьком. А тому, просить суд врахувати те, що саме визначення ОСОБА_1 як мати дитини, не є безумовною обставиною для зміни устаткованого життя малолітнього ОСОБА_9, та у позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Представник 3-ої особи, Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради - Михайлова Ж.М. суду пояснила, що

виконуючи ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 05.09.2016 року, Органом опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради було видано висновок від 23.09.2016 року № 9-11/121, за результатом колегіального розгляду питання про місце проживання малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4. Комісія запросила обох батьків для участі у розгляді цього питання, вивчила всі фактичні обставини, пропонували батькам провести спілкування психолога з дитиною, але саме мати дитини ОСОБА_1, яка з початку погодилася, а потім змінила свою позицію, та відмовилася від цього. Комісією було встановлено що батьки малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, з вересня 2015 року припинили спільне проживання, та мати дитини - ОСОБА_1 власного житла не має, зареєстрована у м. Вільногірську у м. Кам'янське стала мешкати на зйомній квартирі за адресою АДРЕСА_4. Малолітній ОСОБА_9, залишився жити з батьком. Під час засідання комісії ОСОБА_3 наголошував, що саме ОСОБА_1 з власної ініціативи залишила йому сина ОСОБА_11, ще до потрапляння її доньки у лікарню, та причиною такого рішення було нове особисте життя в якому «не було місця для нього та їх сина». Тому згідно до висновку Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради від 23.09.2016 року № 9-11/121, комісія враховуючи встановлені факти, вислухала як мати так і батька малолітньої дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, керуючись ст..ст. 160, 161 СК України, ст.. 29 ЦК України, Постанови КМ України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», орган опіки та піклування адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради дійшов висновку, вважати доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, за місцем їх постійного проживання. Зазначений висновок підтримує у повному обсяг та зазначає, що мати у разі незгоди з даним висновком мала можливість подати заяву про його перегляд, але цього не зробила, фактично погодившись з висновком.

Свідок з боку позивачки за первісним позовом, яка є відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_12, суду пояснила, що вона є старшою дитиною позивачки. Її мати та ОСОБА_3 проживали разом у цивільному шлюбі, від якого у ІНФОРМАЦІЯ_1 народився їх син ОСОБА_11. Вона проживала з ними до 2015 року, так як в цей період вона поступила до навчального закладу, та проживала постійно у м. Дніпро. У жовтні 2015 року сталося ДТП, внаслідок якого вона отримала тілесні ушкодження та перебувала у лікарні, мати була в цей час з нею. Після повернення до міста Кам'янськ (Днiпродзержинськ), мати хотіла забрати ОСОБА_9 до себе, але ОСОБА_3 відмовив, тому мати звернулася із позовом. За період з 2015 року по теперішній час ОСОБА_9 проживає з батьком, який привозить його до матері - ОСОБА_1 кожного тижня, залишає його у матері в період з вечора п'ятниці по вечір неділі, але це не достатньо, так як мати сумує.

Свідки з боку відповідача за первісним позовом, який є позивачем за зустрічним позовом, ОСОБА_3 - ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8:

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона була сусідкою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 які раніше проживали як подружжя з сином ОСОБА_11. В неї мати інвалід, і тому вона дуже часто знаходилася з матір'ю на під'їзді, та бачила як ОСОБА_3 так і ОСОБА_1. ОСОБА_3 вона характеризує позитивно, як чоловіка який турбувався та піклувався своєю сім'єю, та своїм сином ОСОБА_11. В більшому ступені з дитиною бачила саме ОСОБА_3, а не мати. ОСОБА_3 з ОСОБА_1 прожили до 2015 року, після чого ОСОБА_1 залишила дитину - сина ОСОБА_11 на батька, вивезла речі та телевізор на машині, та поїхала від ОСОБА_3. ОСОБА_1 говорила їй, що вони з ОСОБА_3 розходяться. Ніколи не бачила ОСОБА_3, який би вживав спиртне або палив цигарки. ОСОБА_3 за характером спокійний, ніколи не підвищував голос ні на ОСОБА_1, ні на сина ОСОБА_11. Сину завжди купував все найкраще, відводить вранці його до дитячого садочку, а ввечері забирає. Вона зазначає, що ОСОБА_3 люблячий батько.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_3, з яким проживає разом з березня 2016 року. Коли вона познайомилася з ОСОБА_3 то він проживав сам з сином ОСОБА_11. З березня 2016 року і по теперішній час вона характеризує ОСОБА_3 як люблячого батька, який дуже любить свого сина ОСОБА_11, та весь вільний час приділяє сину, його розвитку. Всі питання із медичним доглядом за сином, щеплення, профілактичні огляди покладено повністю на батька, мати в цьому не приймає участі і не бажає цим займатися. З боку батька жодної перешкоди для спілкування з сином ОСОБА_11 не чиниться. Мати завжди знає де її син, чим він займається. Але саме з боку матері - ОСОБА_1, відсутнє бажання піклування та спілкування з дитиною, так як протягом робочих днів ОСОБА_9 живе за своїм місцем проживання, який є для дитини домом де його люблять, піклуються про нього, поважають його як особистість, займаються його розвитком, вихованням, в тому числі духовним і фізичним. ОСОБА_11 дуже добра дитина, яка любить всіх. Він знає що мама проживає окремо від нього, але любить його, і це заслуга саме батька, який сприяє стосункам матері та сина. У ввечері в п'ятницю ОСОБА_3 відвозить сина до ОСОБА_1, де ОСОБА_9 знаходиться і спілкується без присутності батька з вечора п'ятниці по вечір неділі, кожного тижня. Посеред робочих днів, ОСОБА_1 знаючи номер телефону не дзвонить, не піклується про сина, не запитує про можливість навіть поспілкуватися по телефону. Були деякі випадки, коли ОСОБА_1 посеред тижня хотіла забрати ОСОБА_9, але коли у ОСОБА_9 були тренування, або дошкільна підготовка, то це їй пояснювалося, але не відмовлялося в побачені з сином. Але це ОСОБА_1 не сприймає, та діє не в інтересах сина, а за власними бажаннями. В ті дні коли ОСОБА_9 знаходиться з матір'ю, вона не займається вихованням сина, не готує його до школи, як логопед за фахом не займається проблемою мовлення ОСОБА_9, не відвідує культурно-виховні заходи, що характеризує ОСОБА_1 не з кращого боку. ОСОБА_10 не приймає будь-якої участі в утриманні сина, не піклується про його побут в дні, коли він не з нею. Були рази, коли на вихідні, коли ОСОБА_9 був у мами, він захворів, то ОСОБА_10 одразу ж дзвонила і говорила що б ОСОБА_3 забирав ОСОБА_9 від неї. У березні 2016 року вони з ОСОБА_3 офіційно зареєстрували шлюб, і тепер вона проживає як подружжя з ОСОБА_3, ОСОБА_9 та дівчинкою яка одного віку з ОСОБА_9, якій вона є опікуном. В них дружня та любляча сім'я. ОСОБА_3 не зловживав ніколи ні спиртним, ні палив цигарок. За своїм характером агресія ОСОБА_3 не притаманна. Дім для ОСОБА_9 там де він живе, там де його батько. Так як він любить маму, він з нею спілкується, але домом він сприймає свій дім, а не дім, де живе мати.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він був сусідом подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_10, крім того він є старшим під'їзду, а тому завжди зі всіма питаннями мешканці під'їзду звертаються саме до нього, та він знає всіх сусідів. ОСОБА_13 та ОСОБА_10 за їх спільне проживання характеризує позитивно, які ніколи не сварилися, не шуміли, вели добропорядний спосіб життя. Лише одного разу у 2015 році восени був скандал між ними, як йому відомо сталося це з підстави затримання ОСОБА_10 на дні народженні. Після цієї сварки через два дні бачив як ОСОБА_13 так і ОСОБА_10, ніяких тілесних ушкоджень у будь-кого з них не бачив. Дитина - ОСОБА_11, в них завжди був доглянутий, охайний. Батько завжди купував ОСОБА_9 самі найкращі іграшки, велосипед, та інше. Батько завжди займався сином, та любить його. Знає що кожного року ОСОБА_14 відвозив сім'ю на море. Забезпечення сім'ї завжди було на ОСОБА_14. ОСОБА_14 як добропорядного сім'янина, та віруючу людину, який кожну неділю відвідує службу у церкві разом з родиною.

Вислухав сторони, свідків, вивчив матеріали справи, дослідив докази надані сторонами, суд приходить до наступного:

Так, згідно до частини 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків.

Відповідно до частини 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За принципом ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Суд враховує Правовий висновок ВС України у справі № 6-2445цс16:

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

ВСУ: Дитина завжди залишається з матір'ю, тільки якщо батько не доведе у суді виняткових обставин неможливості цього та визначення місця проживання дитини разом з ним.

ОСОБА_10, при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суд керується положеннями Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою ВРУ №?789-XII від 27.02.1991 року, якою стверджується рівність батьків щодо можливостей на виховання дитини і права на проживання з нею. Аналогічна правова норма викладена в ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», за якою батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

ОСОБА_10 відповідно до ч. 6 статті 7 Сімейного кодексу України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

Отже, при правовому обґрунтуванні визначення місця проживання дитини з одним із батьків суд має виходити з принципу рівності прав батьків щодо їх дітей, передбаченого чинним національним законодавством України, зокрема і Конвенцією про права дитини, а не дискримінуючого принципу щодо переважного права матері на «нерозлучення» з дитиною, як це зазначено у Декларації з прав дитини 1959 року.

Як встановлено в ході судового розгляду, сторони є батьками малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтвердженого їх поясненнями та свідоцтвом про народження дитини (а.с. 9).

На період народження малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, сторони проживали разом у м. Кам'янське (Дніпродзержинськ) АДРЕСА_1, однією сім'єю, перебуваючи у цивільному шлюбі, що підтверджено сторонами, показами свідків, відповіддю на запит (а.с. 45).

Суд встановив, що мати малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, - ОСОБА_1, в період вересень-жовтень 2015 року, припинила спільне проживання з батьком дитини - ОСОБА_3, та стала проживати окремо від ОСОБА_3 та малолітнього сина, і в період з 22.10.2015 року по 17.11.2015 року перебувала у м. Дніпро (а.с. 22), що підтвердженого сторонами, показами свідка ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, та не заперечувався факт проживання дитини за батьком і свідком з боку ОСОБА_1 - ОСОБА_12.

Таким чином, судом встановлено, що батько дитини ОСОБА_3 не відбирав у матері ОСОБА_1, їх малолітнього сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а це рішення про залишення дитини батьку було прийнято саме матір'ю дитини ОСОБА_1.

Суд враховує пояснення надані ОСОБА_1, що вона залишила сина в силу потрапляння старшої дитини - ОСОБА_12 у ДТП, але судом також враховується і той факт, що приблизно місяць за час перебування старшої дитини у лікарні, як встановлено згідно до показів сторін та свідків, ОСОБА_1 не відвідувала сина ОСОБА_11 за місцем проживання, не піклувалася його здоров'ям та життям, враховуючи вік дитини - чотири роки, та те що на той час ОСОБА_1 перебувала у м. Дніпро, яке у разі бажання враховуючи невелику відстань до м. Кам'янськ (Дніпродзержинськ) та час проїзду, мала б можливість при бажанні відвідати за місцем проживання сина, але цього не робила.

ОСОБА_10 ствердження ОСОБА_3 про те, що причиною негативного ставлення ОСОБА_1 до нього та до їх сина ОСОБА_11, що сталою причиною розриву їх стосунків, як виявилося були нові стосунки ОСОБА_1 з новим чоловіком, підтверджується фактичними обставинами які підтверджені сторонами та свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, згідно до якого 16.01.2016 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_15 (а.с. 8), який на час розгляду справи по суті не проживає з нею, так як знаходиться за кордоном, має мінливі умови проживання, не має постійного та налагодженого контакту з дитиною.

Суд враховує вимоги статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, враховуючи висновок Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради від 23.09.2016 року № 9-11/121 (а. с. 85-86), вислухав сторони та свідків, встановив, що малолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 року з народження та по час розгляду справи по суті, постійно проживає з батьком - ОСОБА_3, що підтверджено сторонами, свідками та не заперечувалося ОСОБА_1, підтверджено актом обстеження умов проживання станом (а.с. 44).

Як зазначено самою позивачкою за первісним позовом ОСОБА_1 вона в період з жовтня 2015 року не проживає з сином ОСОБА_11, якого самостійно без примусу з боку батька - ОСОБА_3 залишила з ним, що також підтверджено відповідачем за первісним позовом та свідками, актом про проживання (а.с. 43 - зворотна сторонам).

В період з вересня- жовтня 2015 року по час розгляду справи по суті, сторони не проживають спільно та кожен окремо перебувають у зареєстрованих шлюбах, з іншими особами.

Дитина - ОСОБА_9, постійно проживає з батьком, між батьком дитини ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_1 існує домовленість щодо визначення часу та періоду спілкування сина з матір'ю, що також не оспорювалося ОСОБА_1, з якою він спілкується як за телефоном, так і відвідує мати за її місцем проживання, де залишається на ніч та декілька днів, а саме з вечора п'ятниці по вечір неділі, кожного тижня, при чому сторони враховують стан здоров'я дитини, його бажання на спілкування та режим дня малолітнього.

ОСОБА_10, згідно до пояснень сторін, показів свідків встановлено, що дитина станом на вересень-жовтень 2015 року від матері ОСОБА_1 батьком дитини - ОСОБА_3 не відбиралася, а це питання вирішено було сторонами без сторонніх осіб шляхом спільного погодженням між собою, з врахуванням фактичних обставин у житті сторін.

Тобто, як встановлено в ході судового розгляду, з чотирирічного віку малолітнього ОСОБА_9, мати малолітнього, проживає окремо від нього, та фактичним місцем проживання дитини є місце проживання батька, яке визначене для дитини як його дім.

Крім того, за період з вересня-жовтня 2015 року по час розгляду справи, дитина визначає місце проживання батька як своє постійне місце проживання, що за місцем проживання батька малолітній ОСОБА_9 має устаткований спосіб та режим життя, має всі умови для гармонійного розвитку як малолітня дитина, з врахуванням потреб дитини як життєвих так і морально-психологічних, соціальних, що не оспорювалося сторонами.

Судом встановлено, що спір щодо місця проживання у сторін виник у листопаді-грудні 2015 року, що підтверджено висновками за заявами ОСОБА_16 від 18.12.2015 року (а.с. 17), від 04.01.2016 року (а.с. 53) від 22.12.2015 року (а.с. 54), заявами ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України про бажання ОСОБА_1, яка має стосунки з громадянином Канади з метою запобігання використання підроблених документів та незаконного перетину державного кордону України (в т.ч. до АР Крим) без його згоди вивезти сина ОСОБА_9 (а.с. 49-51), відповіддю на запит до відділу поліції щодо зареєстрованих звернень ОСОБА_1 від 13.06.2016 року (а.с. 52), з якої вбачається, що звернення ОСОБА_1 з заявами на ОСОБА_3 були подані в період 04.01.2016 року, та 18.12.2015 року.

Будь-яких заяв ОСОБА_1 в період вересень-листопад 2015 року, про відібрання в неї дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком дитини ОСОБА_3 позивачкою за первісним позовом до органів поліції чи прокуратури не подавалося та не реєструвалося, що підтверджує факт того, що за погодженням між сторонами дитина ОСОБА_9 залишився проживати з батьком.

Суд враховує, що батьки малолітнього ОСОБА_9, як мати - ОСОБА_1 так і батько - ОСОБА_3, люблять свого сина, піклуються про нього, та бажають йому найкращого.

Тому суд враховує, що як мати дитини так і батько мають місце роботи та дохід (а.с. 10, 14, 45), за станом здоров'я фізично не обмежені, будь-яких негативних характеристик за місцем проживання не мають, до кримінальної або адміністративної відповідальності не притягувалися, не допускали порушення прав своєї дитини.

В той же час, суд враховує, що у батька дитини ОСОБА_3, наявне власне житло за адресою квартира АДРЕСА_1, що підтверджено договором купівлі-продажу квартири (а.с. 46), та частка житла за адресою кв. 103, розташована у будинку АДРЕСА_2, що підтверджено свідоцтвом про право власності (а.с. 47), та зазначеною адресою який зареєстрований (а.с. 25, 42), наявний транспортний засіб (а.с. 48), як зазначено ОСОБА_3 який ним використовується для забезпечення життєвих потреб сім'ї.

Щодо місця проживання матері дитини, то як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, так як у власності житла не має і тому вимушена його постійно змінювати, знімаючи житло, що підтверджено особисто ОСОБА_1, актами про обстеження умов проживання (а.с. 11), актом про проживання (а.с. 43), актом обстеження умов проживання від 06.04.2017 року (а.с. 108), договором оренди квартири (а.с. 109).

Згідно до висновку Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради від 23.09.2016 року № 9-11/121 (а.с. 85), розглянувши ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 05.09.2016 року, було встановлено що батьки малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, з вересня 2015 року припинили спільне проживання, та мати дитини - ОСОБА_1 власного житла не має, зареєстрована у м. Вільногірську у м. Кам'янське стала мешкати на зйомній квартирі за адресою АДРЕСА_4. Малолітній ОСОБА_9, залишився жити з батьком.

Як зазначено у висновку, ОСОБА_1 під час засідання комісії Органу опіки та піклування адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради була особисто присутня та надавала пояснення, які відображені у висновку (а.с. 85), згідно до якого ОСОБА_1 особисто зазначила, що залишила сина ОСОБА_11 батькові. Як причину вказав потрапляння її старшої дитини - доньки до лікарні.

На пропозицію членів комісії, з врахуванням пояснень ОСОБА_1 щодо причин не проживання дитини з нею, було запропоновано спілкування психолога з дитиною у присутності батьків, від чого ОСОБА_1 відмовилася, написав письмову заяву, що також підтверджено поясненнями представника 3-ої особи, та висновком (а.с. 85).

Згідно до висновку в той же час встановлено, що позиція ОСОБА_3 була незмінна щодо його позиції наголошеної під час судового розгляду, що мати сина ОСОБА_11 - ОСОБА_1, залишила йому сина ще до потрапляння її доньки у лікарню, та причиною такого рішення було нове особисте життя в якому «не було місця для нього та їх сина», що узгоджується фактичними даними встановленими під час судового розгляду, а саме реєстрацією шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_15 16.01.2016 року (а.с. 8), та враховуючи що ОСОБА_15 зі слів ОСОБА_1 не мешкає на території України, а працює та проживає за межами держави, то підозри ОСОБА_3 підтверджені його зверненнями до Державної міграційної служби в період починаючи з листопада 2015 року, що не оспорювалося сторонами.

Таким чином, згідно до висновку Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради від 23.09.2016 року № 9-11/121 (а.с. 85), комісія враховуючи встановлені факти, вислухав як мати так і батька малолітньої дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, керуючись ст..ст. 160, 161 СК України, ст.. 29 ЦК України, Постанови КМ України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», орган опіки та піклування адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради дійшов висновку, вважати доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, за місцем їх постійного проживання.

А тому, відсутні обставини для зміни місця проживання малолітньої дитини, яке є його місцем постійного проживання із дня його народження по час розгляду справи, так як така зміна призведе до порушення сталого складу та режиму його життя, змінить оточення, що вплине на його психологічний та емоційний стан, що може мати негативні наслідки для малолітньої дитини.

Крім того, в ході судового розгляду з боку ОСОБА_1 не доведено, що така зміна, поліпшить умови проживання дитини та як найкраще вплине на його розвиток та спосіб життя.

Також судом враховується, що ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, яке постійно змінює, орендуючи житло, за сімейним станом є заміжньою за чоловіком який з нею постійно не проживає та не має налагодженого контакту з дитиною, що її рівень доходу значно нижчий від ОСОБА_3, що також вплине на погіршення матеріального забезпечення малолітнього.

Крім того, суд, керуючись принципами Декларації прав дитини та Конвенцією про права дитини та, врахувавши, що малолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, після припинення батьками шлюбних відносин проживав разом із батьком, який за ним доглядав, виховував, забезпечував його духовний і моральний розвиток, піклувався щодо його стану здоров'я, докладав зусиль для стабілізації сприятливих умов для проживання та зростання сина, в силу його віку, потреби опіки та догляду, та неможливості спільного проживання разом батьків малолітнього.

Так, згідно до педагогічної характеристики на дитину ОСОБА_9, видану директором з навчально-виховної роботи НВК № 36 (а.с. 44 - зворотна сторона), «…батьки приділяють достатньо уваги вихованню дитини через доброзичливі, позитивні стосунки партнерства та співпраці…. Охайний, самостійно обслуговує себе, працює із задоволенням, знайомий з правилами особистої безпеки вдома та в закладі освіти. Потребує уваги, любові до себе. Заохочення стимулюють до спілкування. У вихованні сина батьки приймають достатню участь, до закладу дитину приводить та забирає переважно батько. Сплата батьківських внесків за перебування дитини в закладі здійснюється батьком ОСОБА_3.

Тому, вирішуючи спір між батьками малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, суд в першу чергу керується інтересами самої дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків піклується про дитину; бере до уваги прихильність дитини до кожного із батьків. Береться в рахунок і вік дитини, і стан її здоров'я, і інші індивідуальні якості. Оцінюються також особисті якості і спосіб життя кожного з батьків.

Відповідно до ч. 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

В порядку статті 171 Сімейного кодексу України, судом було запропоновано сторонам заслухати особисту думку дитини - ОСОБА_9, щодо визначення місця його проживання з одним із батьків за умови, але сторони відмовилися від заслуховування дитини.

Отже позовні вимоги сторін про визначення місця проживання дитини, приймається судом за сукупним дослідженням всіх доказів наданих сторонами, в тому числі і пояснень сторін, свідків, також судом враховується участь сторін у вихованні дитини, характеристику з дошкільного закладу щодо участі батьків у житті дитини, інформацією про стабільність доходу сторін, та іншими доказами у їх сукупності, як наслідок визначеності щодо місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, з певним із батьків, яке буде відповідатиме якнайкращому забезпеченню його інтересів.

А тому, виходячи з приписів Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (Конвенція) і закріпленим у ній принципом найкращого забезпечення інтересів дитини (ухвала ВССУ від 24 квітня та від 11 травня 2012 року), виходячи з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.

Враховуючи принципом 6 Декларації, суд враховує що Декларація, прийнята резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН - не міжнародний договір у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів та Закону України «Про міжнародні договори України». Вона встановлює основні принципи в сфері забезпечення прав дитини і носить виключно рекомендаційний характер під час формування внутрішнього законодавства.

Конвенція є міжнародним договором, приєднавшись до якого в 1991 році, Україна взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення прав дитини, закріплених у цьому документі. Конвенція - частина законодавства України, як міжнародний договір має пріоритет над національним законодавством, її застосування обов'язкове. Вона ґрунтується на принципах, закріплених у Декларації, і розвиває її положення, встановлюючи зобов'язання для країн-учасниць.

Національне сімейне законодавство, яке будується на основі Конвенції, передбачає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суд виходить з принципу рівності прав і обов'язків обох батьків, віддаючи перевагу тому з них, хто може створити найбільш сприятливі умови для виховання дитини.

Тому враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що інтересам малолітньої дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідає його постійне місце проживання з батьком ОСОБА_3, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3, суд приходить до висновку щодо їх обґрунтованості, а тому вони підлягають задоволенню, як такі що відповідають інтересам малолітньої дитини.

В той же час, суд вважає необхідним зазначити право сторін, у разі зміни істотних умов в житті дитини, або будь-кого зі сторін, на вирішення питання щодо визначення місця проживання дитиною в досудовому порядку між сторонами, або будь-яким іншим передбаченим законодавством України порядком, в тому числі і судовому.

Керуючись вимогами Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 р. , ст.ст. 160, 161 СК України, ст. ст.5, 6, 7, 8, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-я особа Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради «про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю» - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-ої особи Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради «про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком» - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, з батьком - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, за адресою АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Івченко Т. П.