ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

К/800/14462/17

29 травня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Донець О.Є., перевіривши касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа - Звенигородська районна державна адміністрація Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації подав касаційну скаргу на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 823/1928/16.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 травня 2017 року касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації в порядку, передбаченому статтею 213 Кодексу адміністративного судочинства України, було залишено без руху для виправлення недоліків.

У встановлений судом строк скаржником було усунуто недоліки касаційної скарги.

Після дослідження змісту оскаржуваних судових рішень суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа - Звенигородська районна державна адміністрація Черкаської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом № 6 від 13 липня 2016 року про визнання недійсним посвідчення категорії 4 № НОМЕР_2 від 25 грудня 1992 року, виданого Звенигородською районною державною адміністрацією.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, адміністративний позов було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом № 6 від 13 липня 2016 року про визнання недійсним посвідчення категорії 4 № НОМЕР_2 від 25 грудня 1992 року, виданого Звенигородською районною державною адміністрацією.

У касаційній скарзі Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та закрити провадження у справі.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Судами встановлено, що 25 грудня 1992 року Звенигородською районною державною адміністрацією видано ОСОБА_1 посвідчення категорії НОМЕР_1 громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 -1992 рр.

13 липня 2016 року на засіданні комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вирішувалось питання щодо перевірки правильності визначення статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 на підставі запиту Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 16 червня 2016 року № 3108/02.

Відповідно до витягу з протоколу № 6 засідання вказаної комісії на підставі довідки виконавчого комітету Звенигородської міської ради від 16 червня 2016 року № 2804 та запису у трудовій книжці, у зв'язку з недостатнім (менше 4-х років) періодом проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю у м. Звенигородка та роботою за межами зони посиленого радіоекологічного контролю на Ватутінському хлібокомбінаті, вирішено визнати недійсним посвідчення ОСОБА_1 як потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 № НОМЕР_2, виданого 25 грудня 1992 року Звенигородською районною державною адміністрацією.

Статтею 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Відповіднодо п. 4 частини 1статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно із статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надаються потерпілим від Чорнобильської катастрофи, зокрема особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Абзацом 3 п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено, що посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).

Згідно із абз. 5 п. 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 23 жовтня 1992 року по 09 жовтня 2004 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, з 09 жовтня 2004 року по 18 серпня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1, а з 18 серпня 2012 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4.

У період з 23 липня 1985 року по 28 жовтня 1986 року ОСОБА_1 проживала у АДРЕСА_3 за адресою: АДРЕСА_2, з 28 жовтня 1986 року по 23 жовтня 1992 року: АДРЕСА_1, з 23 жовтня 1992 року по 09 жовтня 2004 року: АДРЕСА_4, з 09 жовтня 2004 року по 18 лютого 2012 року: АДРЕСА_1.

Відповідно до записів будинкових книг ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_4 з 23 липня 1985 року по 28 жовтня 1986 року, а по АДРЕСА_4: з 23 жовтня 1992 року по 09 жовтня 2004 року та з 18 серпня 2012 року по даний час.

09 серпня 1986 року позивачем було зареєстровано шлюб у Звенигородському відділі РАГС Черкаського РУЮ.

Згідно протоколів № 147 від 31 травня 1993 року, № 22 від 15 листопада 1992 року, № 5-Д від 26 жовтня 1993 року, № 21 від 02 лютого 1994 року, які зберігаються в архівному відділі Звенигородської РДА, позивач та члени її родини (чоловік і сини) отримали державні посвідчення України як особи, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Їх домашньою адресою вказано: АДРЕСА_1.

Відповідно до витягів із наказів від 10 лютого 1987 року № 33-к та від 09 березня 1992 року № 39 у період роботи на Ватутінському хлібокомбінаті позивач перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною з 06 лютого 1987 року по 06 серпня 1988 року та з 09 березня 1992 по 29 листопада 1994 року.

Враховуючи вищенаведене, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа - Звенигородська районна державна адміністрація Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Донець