Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 року                                                               Справа № 62/100-09

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Карбань І.С.,

судді    Кравець Т.В.,

судді   Шутенко І.А. –доповідач,  

при секретарі  –   Михайлюк О.І.,

за участю представників сторін:  

позивача –  Зайцева О.О. (дов. б/н від 20.03.209р.),

відповідача –  Гримайло Н.Р. (дов. б/н від 20.01.2009р.),

третьої особи – ОСОБА_3 (паспорт),

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу Підприємства «Макрошанс»Харківської обласної організації інвалідів «Слов’янська єдність» (вх. № 2915 Х/2-4)  на рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2009р. по справі №62/100-09

за позовом  Підприємства «Макрошанс»Харківської обласної організації інвалідів «Слов’янська єдність», м. Харків,

до Акціонерно-комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізична особа –підприємець ОСОБА_3, м. Харків,

про звільнення коштів з-під арешту, -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просив усунути перешкоди в користуванні Підприємством «Макрошанс»ХООІ «Слов’янська єдність» належним йому майном, шляхом звільнення з-під арешту грошових коштів у сумі 80600,00грн., які знаходяться на банківському рахунку ФОП ОСОБА_3 №НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк»та зобов’язати АКІБ «УкрСиббанк»передати Підприємству «Макрошанс»ХООІ «Слов’янська єдність» вказані грошові кошти в сумі 80600,00 грн., шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок Підприємства «Макрошанс»ХООІ «Слов’янська єдність».

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.09.2009р. по справі №62/100-09 ( суддя Суярко Т.Д.), у позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської  області від 08.09.2009р. по справі № 62/100-09, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 391 ЦК України та дійшов помилкового висновку, що негаторний позов, передбачений цією нормою, пред’являється власником лише за умови, що він має майно у своєму володінні.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2009р. по справі №62/100-09 залишити без змін.

Третя особа письмовий відзив на апеляційну скаргу не надала, у судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2009р. по справі №62/100-09 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 19.10.2009р. було оголошено перерву до 26.10.2009р. до 14:30 год. для виготовлення повного тексту постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження встановлено, що 01.04.2009 р. між Підприємством «Макрошанс»ХООІ «Слов’янська єдність»(комітент) та ФОП ОСОБА_3 (комісіонер) був укладений договір комісії, відповідно до п. 1.1 умов якого, комісіонер зобов’язується від свого імені за кошти комітента знайти товар, придбати його та доставити силами третіх осіб для комітента на його склад, а комітент зобов’язується сприяти комісіонеру у виконанні своїх зобов’язань та сплатити комісійну винагороду.

Відповідно до п. 3.3 договору комісії б/н від 01.04.2009р., комітент протягом п’яти днів з моменту укладення договору перераховує на рахунок комісіонера вартість комісії для забезпечення можливості комісіонера належним чином виконати свої зобов’язання за договором.

Згідно матеріалів справи, на виконання умов договору комісії б/н від 01.04.2009р. позивач платіжними дорученнями від 07.04.2009р. та від 09.04.2009р. перерахував вартість комісії у сумі 80 600,00 грн. на рахунок третьої особи № НОМЕР_1, відкритий в АКІБ «УкрСиббанк».

Однак, внаслідок того, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2008 р. у кримінальній справі № 16070013 на рахунок ФОП ОСОБА_3 був накладений арешт, третя особа була позбавлена можливості використати ці кошти для виконання своїх обов’язків за договором комісії від 01.04.2009 р., тобто для придбання товару (поліуретанової гранули) для позивача.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

11.04.2009 р. між позивачем та третьою особою було укладено додаткову угоду № 1 до договору комісії від 01.04.2009р. в якій  сторони домовились про розірвання договору комісії від 01.04.2009р. та про те, що комітент до 20.04.2009 р. зобов’язується повернути комісіонеру фактично отримані для закупівлі товару грошові кошти.

Проте, у зв’язку з накладеним арештом на рахунок ФОП ОСОБА_3, останній був позбавлений можливості перерахувати грошову суму у розмірі 80 600,00грн. позивачеві, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з даним позовом.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні позивачем майном шляхом звільнення з-під арешту грошових коштів  у сумі 80600, 00 грн., які знаходяться на банківському рахунку третьої особи, відкритого у банку відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки майно, гроші, не знаходяться у володінні позивача, то це виключає можливість застосування ст. 391 ЦК України та задоволення вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності, так як відповідно до ст. 391 ЦК України негаторний позов, передбачений цією нормою, пред’являється власником лише за умови, що він має майно у своєму володінні.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком господарського суду Харківської області виходячи з наступного.

Як було встановлено, 01.04.2009 р. між Підприємством «Макрошанс»ХООІ «Слов’янська єдність»(комітент) та ФОП ОСОБА_3 (комісіонер) був укладений договір комісії.

Статтею 1011 ЦК України та п. 1.1 умов договору комісії від 01.04.2009р. визначено, що комісіонер зобов’язується за дорученням комітента за плату вчинити юридичні дії від свого імені, але за рахунок комітента.

Колегія суддів зазначає, що комісіонер не набуває права власності на грошові кошти, які передаються йому для виконання комісії.

Тобто, грошові кошти в розмірі 80600,00 грн., які були перераховані позивачем на рахунок третьої особи платіжними дорученнями від 07.04.09 та 09.04.09 р. не передавались у власність третьої особи.

Згідно з умовами договору, комітент сплачує комісіонерові комісійну винагороду протягом 5-ти днів з моменту отримання звіту комісіонера, в той час як звіт комісіонера надається останнім протягом 5-ти днів з моменту фактичної поставки товару на склад комітента.

Враховуючи, що договір комісії від 01.04.2009р. не був виконаний третьою особою та був розірваний сторонами,  то кошти, які були перераховані на рахунок третьої особи для придбання товару, не є комісійною винагородою.

Таким чином, грошові кошти в розмірі 80600,00 грн., які були перераховані позивачем на рахунок третьої особи для придбання товару за договором комісії б/н від 01.04.2009р. є власністю позивача.

Частиною 1 ст. 177 ЦК України гроші віднесено до об’єктів цивільних прав.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Колегія суддів зазначає, що за правилами  даної статті, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. В даному випадку має місце порушення права власника на  розпорядження та користування майном, оскільки накладення арешту на рахунок третьої особи, на якому знаходяться грошові кошти, які належать позивачу, позбавляє позивача права користуватись та розпоряджатись своїм майном. При цьому, ст. 391 ЦК України не встановлює вимог щодо обов’язкового знаходження майна у володінні власника.

Отже, незалежно від того, чи знаходиться майно у володінні власника, в разі наявності перешкод у користуванні та/чи розпорядженні власником належним йому майном, власник має право звернутись з позовом до суду та на підставі ст. 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійснені ним свого права власності.

За таких обставин, враховуючи, що грошові кошти в сумі 80600,00 грн. перераховані позивачем на рахунок третьої особи на виконання договору комісії б/н від 01.04.2009р., є власністю позивача, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги про усунення перешкоди в користуванні Підприємством «Макрошанс»ХООІ «Слов’янська єдність»належним йому майном, шляхом звільнення з-під арешту грошових коштів  у сумі 80600, 00 грн., які знаходяться на банківському рахунку ФОП ОСОБА_3 №НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк»є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача передати позивачу грошові кошти в сумі 80600,00 грн., шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок позивача, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в позові в цій частині, оскільки згідно зі ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачений перелік підстав за яких грошові кошти можуть бути списані з одного рахунку та зараховані на інший. Такою підставою є документи на переказ. До документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду не є документом на переказ і не може бути підставою для перерахування АКІБ «УкрСиббанк»грошових коштів з рахунку ФОП ОСОБА_3 на рахунок Підприємства «Макрошанс»ХООІ «Слов’янська єдність».

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи рішення суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права, через що його рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103,  п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105 ГПК України колегія суддів  одноголосно, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області  від  08.09.2009р. по справі №62/100-09 частково скасувати.

В частині усунення перешкод в користуванні Підприємством «Макрошанс»Харківської обласної організації інвалідів «Слов’янська єдність»(код ЄДРПОУ №33899454) належним йому майном, шляхом звільнення з-під арешту грошових коштів у сумі 80 600,00 грн., які знаходяться на банківському рахунку фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 №НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк»позов задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні Підприємством «Макрошанс»Харківської обласної організації інвалідів «Слов’янська єдність»(код ЄДРПОУ №33899454) належним йому майном шляхом звільнення з-під арешту грошових коштів у сумі 80600,00 грн., які знаходяться на банківському рахунку фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 №НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк».

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області  від  08.09.2009р. по справі № 62/100-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом місяця у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови оголошено та підписано у судовому засіданні 26.10.2009р.

Головуючий суддя                                                                     

Судді