ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 вересня 2009 року №22а-16159/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання Старунського Д.М.,

Каралюса В.М., Ніколіна В.В.,

Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1. 09.09.2008 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області нарахувати на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2 733,30 гривень та виплатити таку допомогу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області нарахувати на користь ОСОБА_1 невиплачену щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни за липень – грудень 2007 року в розмірі 742,65 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права. Зазначає, що незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не були внесені, тому кошти на виплату даних підвищень до пенсії в 2007 році були відсутні; не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Також при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Позивач в судовому засіданні з вимогами апеляційної скарги не погодився та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач відноситься до категорії пенсіонерів, які підпадають під дію вказаного Закону, що підтверджено посвідченням НОМЕР_1 від 20.04.1993 року /а.с.6/.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін з таких підстав.

Розглядаючи спір та приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На думку колегії суддів, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. При цьому, згідно п.п.5, 6 резолютивної частини рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог щодо нарахування та виплати на користь позивача підвищення до пенсії невиплаченого за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки в даному випадку дії суб’єкта владних повноважень були протиправними.

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належать до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року у справі №2а-2742/08 – без змін, уточнивши строк нарахування та виплати підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням виплачених сум та виключивши з резолютивної частини рішення суму невиплаченого підвищення пенсії.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання ухвали в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 25.09.2009 року.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Каралюс

В.В. Ніколін