Справа N 2а-312/09
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 жовтня 2009 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернiвецької областi в складi:
головуючого суддi Казюка О.О.
при секретарi Полішенко С.П.
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в м.Сторожинець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Сторожинецькому районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни
встановив:
Позивач звернувся в суд iз позовом до відповідача про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни зазначивши, що він належать до громадян на яких поширюється статус дітей війни у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який вступив в законну силу з 01.01.2006 року. З цього ж числа йому повинні були нараховувати та виплачувати щомісячно соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак протягом 2006 та 2007 років такі виплати не проводились з огляду на те, що Верховна Рада своїми Законами призупинила дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Законом «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 зазначеного Закону викладено в новій редакції, де право на отримання державної соціальної допомоги дітям війни обмежено. Однак 09 липня 2007 року і 22 травня 2008 року Конституційний суд України визнав неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині зупинення і обмеження виплати соціальних допомог дітям війни.
З огляду на те, що відповідно до ч.2 ст.3 Закону «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, позивач просив суд визнати відмову відповідача щодо виплати йому допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною і зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату за 2006-2008 роки вказаної допомоги.
В судовому засiданнi позивач позовнi вимоги пiдтримав, посилаючись на викладенi вище обставини.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, не повідомив причини неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду адміністративного позову. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі доказів наданих позивачем.
Суд знаходить, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" , дитиною війни є особа яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Таким чином позивач ОСОБА_1. який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, котрий є громадянином України, є дитиною війни, а тому йому згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року мала би виплачуватися щомісячна грошова надбавка до пенсії або інших грошових утримань чи допомог в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак Верховна Рада України статтями 77 та 110 Закону України від 20.12.2005 року "Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинила дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і в 2006 році даний Закон в частині щомісячних соціальних доплат не діяв.
Виходячи з цього, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині здійснення нарахування та виплати допомоги позивачу, як дитині війни за 2006 рік.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Верховна Рада України і на 2007 рік зупинила дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Дана зупинка тривала до 9 липня 2007 року тобто до того часу коли Конституційний суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 визнав такими що не відповідають Конституції України п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином на першу половину 2007 року (до 9липня) виплату щомісячної соціальної підтримки дітям війни, а отже і позивачу по справі, було зупинено, а починаючи з 9 липня 2007 року позивач мав право на отримання вказаної грошової підтримки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, котра відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлена в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Сума такої допомоги мала би скласти 702,90 грн. за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, виходячи із розрахунку 30% розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, який становив згідно статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 15 березня 2007 року в липні-вересні місяцях 2007 року - 406 гривень та в жовтні-грудні місяцях 2007 року - 411 гривень.
З урахуванням цього, позовні вимоги в частині нарахування і забезпечення виплати щомісячної соціальної допомоги позивачу, як дитині війни за 2007 рік, підлягають частковому задоволенню в сумі 702, 90 грн. за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Крім того пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, Верховна Рада України виклала статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції, де розмір підвищення до пенсії дітям війни визначався з 01.01.2008 року в розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Але Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнав таким що не відповідає Конституції України зазначений вище пункт 41 Закону, яким внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а отже починаючи з 22.05.2008 року позивач, як дитина війни, мав також право на отримання грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Сума допомоги за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року мала би скласти 1035 гривень 92 коп., виходячи із того ж самого розрахунку, тобто 30% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, який становив згідно ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року. із наступними змінами і доповненнями в травні-червні місяцях 2008 року 481 гривня, в липні - вересні місяцях 2008 року 482 гривні та в жовтні – грудні місяцях 2008 року – 498 гривень.
Однак визначена судом сума допомоги, за вказаний період 2008 року, повинна бути зменшена, оскільки позивачу нараховувалась та виплачувалась у період з 22.05. по 31.12.2008 року соціальна допомога згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, яка прийнята з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян.
Ця постанова встановлювала дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та «Про жертви нацистських переслідувань» виплату до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення у 2008 році в розмірах з 22 травня 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2 гривень та з 1 жовтня – 49,8 гривні.
Тобто з урахуванням цих виплат, позовні вимоги в частині нарахування і забезпечення виплати щомісячної соціальної допомоги позивачу, як дитині війни, за 2008 рік, підлягають частковому задоволенню в сумі 708, 62 грн. за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Посилання відповідача на те, що законодавчо не врегульовано питання щодо розміру виплати соціальної допомоги дітям війни та щодо відсутності конкретних норм які регулюють мінімальний розмір пенсії за віком із якого необхідно виплачувати 30 відсотків дітям війни, про які йдеться у листі відповідача на ім.»я позивача від 25 серпня 2009 року, не можуть судом визнаватися як обґрунтовані, так як суд знаходить, що за чинним законодавством України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Поряд з цим суд вважає, що положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги при вирішенні даного спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та прав на отримання підвищення до пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни»
Посилання відповідача на неможливість виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, через відсутність у 2007-2008 роках законодавчого врегулювання цього питання та відсутність необхідних бюджетних асигнувань на ці цілі, про що йдеться у листі відповідача, не приймається судом до уваги, з огляду на те що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Вказана норма зазначена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України».
При таких обставинах суд вважає що вимоги позивача в частині визнання неправомірною відмови відповідача у виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, є обґрунтованими.
Відповідно до положень ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.4 ст.99 КАС України, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.
Виходячи з цього та беручи до уваги, що позивач звертався до відповідача, як до суб’єкта владних повноважень, із вимогами які аналогічні його позовним вимогам і дізнався про рішення відповідача, як суб’єкта владних повноважень в серпні 2009 року, що підтверджено листом відповідача від 25 серпня 2009 року, суд знаходить, що позивач строк звернення до суду не пропустив.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 99, 159, 160, 163 КАС України, ст.ст.1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного суду України № 6рп/2007 від 9 липня 2007 року, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Сторожинецькому районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, задоволити частково.
Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі щодо виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Сторожинецькому районі, Чернівецької області, що знаходиться в м.Сторожинець, Чернівецької області вул..Лопуляка, 6 провести нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно – ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що складає суму з урахуванням вже нарахованих та виплачених сум, в розмірі 1411 (одна тисяча, чотириста одинадцять) гривень 52 копійки.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сторожинецький районний суд протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається в тому ж порядку протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя