Справа № 569/2677/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді: Рудики Л.Д.,

при секретарі: Хлуд І.П.

з участю представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне адміністративний позов ОСОБА_2 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації , в якому просить суд поновити строк звернення до суду з позовом, визнати бездіяльність відповідача щодо перерахунку йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік протиправною; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням фактично виплачених сум.

Свої вимоги мотивує тим, що має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій. Відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак, в 2016 році отримав лише 920 грн. вказаної допомоги. Вважає, що такі дії відповідача порушують його право на належний соціальний захист, гарантований Конституцією України, а тому є протиправними.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав повністю, з підстав викладених в позовній заяві просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заперечення проти позову, в яких просить в задоволенні позову відмовити.

За таких обставин суд вважає, що можливо розглянути справу за відсутності представника суб'єкта владних повноважень.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та перебуває на обліку у відповідача, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 04 червня 2015 року. Позивачу було проведено виплату щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня 2016 року у розмірі 920 грн.

Представник позивача звернувся до відповідача з письмовою заявою, де просив перерахувати та виплатити позивачу недоплачену суму грошової допомоги.

Листом № 01-26-01/86 від 03.02.2017 року, відповідач відмовив позивачу у перерахунку та виплаті різниці між належною їй до сплати сумою разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року та фактично виплаченою сумою.

Відповідно до ч.4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII особи які не отримали грошової допомоги до 5 травня мають право звернутися за нею та отримати таку допомогу до 30 вересня відповідного року. Вказана норма дозволяє стверджувати, що саме з цього моменту, тобто з 30 вересня 2016 року розпочався перебіг процесуальних строків давності для звернення позивача до суду з відповідним позовом. Як наслідок датою закінчення перебігу вказаного процесуального строку слід вважати 30 березня 2017 року. Враховуючи вищенаведене та керуючись ч.1, 2 ст. 99 КАС України позовна заява подана в межах процесуальних строків для звернення до суду.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Згідно п.26 розділу VІ «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ) встановлено, що норми і положення, серед іншого, ст.ст.12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державі, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

В рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

В рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України, як соціальної держави, є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

В силу вимог п.1 ч.1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій 920 грн.

При вирішенні спору, суд не приймає до уваги посилання позивача на необхідність застосування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 21-6508а15, оскільки спірні правовідносини у цій адміністративній справі виникли в 2014 році, за інших фактичних обставин та при іншому правовому регулюванні, а тому підстав для висновку про застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік була правомірно нарахована та виплачена позивачу у розмірі відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», отже відповідач діяв в межах своїх повноважень, а тому позов задоволенню не підлягає.

Так як позивач звільнений від сплати судових витрат, то судові витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України у відповідності до положень частини 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 71, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Житомирського апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: