У х в а л а

22 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Лященко Н.П.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 09 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив частково: визнав за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину спірної квартири за кожним, у задоволені решти її позовних вимог відмовив. У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 суд відмовив.

Апеляційний суд м. Києва 08 червня 2016 року рішення Святошинського районного суду м. Києва в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 скасував та ухвалив нове рішення в цій частині, яким стягнув з ОСОБА_5 кошти в розмірі 118 тис. 800 грн в порядку поділу спільного майна подружжя, в решті рішення залишив без змін.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 08 лютого 2017 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про поділ майна подружжя залишила без змін, а в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення коштів скасувала та направила справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

29 квітня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судами касаційної інстанції статей 57, 60, 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підставу подання заяви про перегляд зазначеного судового рішення, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року, в якій, на його думку, по-іншому застосовано вказані норми матеріального права.

На підтвердження підстави перегляду рішення суду касаційної інстанції, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанови Верховного Суду України від 27 квітня, 07 вересня та 12 жовтня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 08 лютого 2017 року, про перегляд якої порушує питання заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про наявність правових підстав для визнання права власності на Ѕ частину спірної квартири за кожним із подружжя, оскільки не доведено факту придбання квартири за особисті кошти ОСОБА_4, тому це майно вважається їх спільною сумісною власністю. Також суд дійшов висновку про направлення справи в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстави порушення ним статей 212-213, 315 ЦПК України, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстави порушення ним статей 212-214, 303, 316 ЦПК України, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного їх вирішення.

Отже, порівняння наведеного судового рішення із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

У постановах Верховного Суду України, на які також посилається заявник, містяться такі висновки:

- відповідно до статі 60 СК України кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що, всупереч вимогам частини четвертої статті 65 СК України, один із подружжя здійснив відчуження майна чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Також при поділі майна враховуються й борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (постанова від 27 квітня 2016 року);

- належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане (постанови від 07 вересня та 12 жовтня 2016 року).

Таким чином, судове рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не суперечить викладеним у зазначених постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Охрімчук

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко