Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/629/17, cправа № 361/6778/16-ц

11.05.2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» травня 2017 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

при секретарі - Харченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» про стягнення прихованої й невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, а також про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» (далі – СТОВ «Княжицьке») на свою користь: частину раніше прихованої заборгованості із заробітної плати у розмірі 7 000 грн. 47 коп. (як різницю між заробітною платою визначеною у розрахунковій відомості за грудень 2013 року і довідкою СТОВ «Княжицьке» № 42 від 01 квітня 2014 року), компенсацію втрати частини доходів у зв’язку із порушенням термінів виплати частини раніше прихованої заборгованості із заробітної плати у розмірі – 1 287 грн. 60 коп.; грошові кошти у розмірі - 214 грн. 00 коп., що незаконно вираховувалися із заробітної плати під виглядом профспілкових внесків, відпускні у розмірі

- 860 грн. 40 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі - 10 411 грн.

80 коп.; вихідну допомогу у розмірі - 7 035 грн. 00 коп.; моральну шкоду у розмірі – 150 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у період з 25 лютого

2003 року по 16 грудня 2013 року працював на посаді головного зоотехніка СТОВ «Княжицьке». Із 30 квітня 2008 року за сумісництвом обіймав посаду інженера з охорони праці. 16 грудня 2013 року відповідачем проведено його звільнення із порушенням норм трудового законодавства та не проведено остаточного розрахунку при звільненні належних до виплати сум.

Так, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня

2016 року визнано незаконним і скасовано наказ директора СТОВ «Княжицьке» від 14 грудня 2013 року № 85; змінено підставу і дату звільнення. У ході розгляду даної справи по суті ним виявлено факти повідомлення відповідачем недостовірних відомостей щодо сум належних до виплати, а саме зменшено розмір заборгованості по заробітній платі на 7 000 грн. 47 коп. У зв’язку із порушенням термінів виплати заробітної плати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку із порушенням термінів їх виплати» за період з 16 грудня 2013 року по 22 листопада 2016 року відповідач повинен сплатити йому - 1 287 грн. 60 коп. При звільненні відповідач також не здійснив виплату компенсації за невикористану частину відпустки чи заборгованість по відпускних, що складає 860 грн. 40 коп. Із розрахункових відомостей вбачається, що у 2013 році відповідач без достатньої правової підстави систематично вираховував із його заробітної плати кошти на профспілкові внески у розмірі 214 грн. 00 коп., які підлягають стягненню на його користь. На день звернення до суду із даним позовом відповідачем не проведено повного розрахунку по заробітній платі. За період з 11 серпня 2015 року по 30 листопада 2016 року він має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі - 10 411 грн. 80 коп. Враховуючи ту обставину, що його звільнення відбулося на підставі статті 38 КЗпП України, тобто через порушення відповідачем трудового законодавства, він має право на вихідну допомогу згідно зі статтею 44 КЗпП у розмірі тримісячного середнього заробітку, що складає – 7 035 грн. 00 коп.

Неправомірними діями відповідача, що виразилися у не виплаті впродовж п’яти років належної заробітної плати йому завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює у - 150 000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача СТОВ «Княжицьке» - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, пояснив, що вимоги про стягнення заробітної плати були предметом розгляду у суді з цього приводу вже є судові рішення, які перебувають на виконанні у відділі державної виконавчої служби. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то позивачем не надано доказів того, що за весь час звільнення із роботи, він намагався працевлаштуватися на роботу і йому було відмовлено. Рішенням судів позивачу відшкодовано заробітну плату за час затримки виплати суми остаточного розрахунку у розмірі - 116 336 грн. 23 коп. Просить у позові відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював у СТОВ «Княжицьке» із 25 лютого 2003 року по 14 грудня 2013 року на посаді головного зоотехніка.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2016 року, що набрало законної сили, визнано незаконним й скасувано наказ директора СТОВ «Княжицьке» від 14 грудня 2013 року № 85; змінено підставу і дату звільнення ОСОБА_1 з посади головного зоотехніка СТОВ «Княжицьке» й вважається його звільнення на підставі статті 38 КЗпП України «за власним бажанням у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю» із 16 грудня 2013 року.

Судовим наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2015 року стягнуто із СТОВ «Княжицьке» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої заробітної плати в розмірі – 35 881 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Княжицьке» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 09 грудня 2015 року скасоване рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2015 року; позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто із СТОВ «Княжицьке» на користь ОСОБА_1 – 57 311 грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 25 494 грн. 13 коп. компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2016 року залишено без зміни рішення Апеляційного суду Київської області від 09 грудня 2015 року.

Як вбачається із матеріалів справи, судовий наказ Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2015 року та виконавчий листа № 2/361/1819/15, виданий

19 січня 2016 року на підставі рішення Апеляційного суду Київської області перебувають на виконанні у Броварському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України установлено, що суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, із довідки № 42 від 01 квітня 2014 року, виданої СТОВ «Княжицьке» вбачається, що станом на 01 квітня 2014 року заборгованість перед ОСОБА_1 становить - 40 823 грн. 00 коп. При зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу позивач самостійно визначив розмір заборгованості по заробітній платі у розмірі - 35 881 грн. 00 коп. з урахуванням добровільної сплати йому - 4 942 грн. 00 коп.

Обставини встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина третя статті 61 ЦПК України).

Отже, обставини щодо розміру заборгованості по заробітній платі – 35 881 грн. 00 коп. є встановленими.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до вимог статей 2 й 3 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

При розгляді даної справи по суті позивач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про наявність прихованої заборгованості із заробітної плати у розмірі - 7 000 грн.

47 коп. та необхідності з цих підстав сплати компенсації втрати частини доходу у зв’язку із порушенням термінів її виплати.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 09 грудня 2015 року на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати. Підстав для додаткового їх стягнення при наявності рішення суду та перебування його на примусовому виконанні, суд не вбачає.

При розгляді даної справи по суті судом не здобуто доказів відрахуванням із заробітної плати позивача профспілкових внесків у розмірі – 214 грн. 00 коп. Так, відповідно до довідки № 163 від 22 жовтня 2014 року, виданої СТОВ «Княжицьке», профспілкова організація у товаристві не створювалася.

Щодо вимог про стягнення із відповідача на користь позивача відпускних у розмірі – 860 грн. 40 коп., то вони є недоведеними у розмірі статті 60 ЦПК України, тому не підлягають задоволенню.

Виплата вихідної допомоги при звільнені встановлена статтею 44 КЗпП України, відповідно до якої при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній за-робіток.

Стаття 44 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав, за яких виплачується вихідна допомога.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений із роботи на підставі статті 38 КЗпП України – за власним бажанням у зв’язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю стягненню із відповідача на його користь підлягає вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку – 7 035 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її збагачення.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

З огляду на викладене, та дотримуючись принципів розумності й справедливості, суд вважає, що на користь позивача має бути присуджено 4 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральних збитків.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, стягненню із відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі – 551 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 88, 212 – 215 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити – частково.

Стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі – 7 035 (сім тисяч тридцять п’ять) грн. 00 коп., а також на відшкодування моральної шкоди – 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» на користь держави судові витрати в сумі – 551 (п’ятсот п’ятдесят один) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин