Копія

Справа № 2а-418/09

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05 жовтня  2009 року         Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

                головуючого судді             - Кононенка С.Д.,

                при секретарі                 - Зубовіч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Новомосковської роти ДПС ВДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області  про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1   звернувся до суду з адміністративним позовом,  в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ №170665  від 08.05.2009 р., складену інспектором Дорожньо – патрульної служби Новомосковської  роти ДПС ДАІ по обслуговуванню доріг  державного значення  підпорядкованої  УДАІ ГУ МВС України  в Дніпропетровській області Паршиним О.А., а справу про адміністративне правопорушення закрити, за відсутністю у діях позивача складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 19.05.2009 р., відправленою йому відповідачем 16.05.2009 року,  він поштою отримав лист із оскаржуваною постановою, з якої вбачалося, що 08.05.2009 р. о 07 год. 57 хв. на 221 км а/м автодороги Кам»янка-Луганськ  водій керуючи автомобілем Ситроен д/н НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 90 км/год , чим перевищив встановлену швидкість руху  на 30 км/год., чим допустив порушення п. 12.4  Правил дорожнього руху України (надалі ПДР України), тому ОСОБА_1  визнано винним  у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 300 гривень 00 копійок. До постанови додано фото із зображенням автомобіля та його швидкості руху. З оскаржуваною постановою позивач незгоден з підстав її винесення в супереч вимогам закону.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1  підтримала позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач – в судове засідання не з’явився, надіславши на адресу суду заперечення, в яких позовні вимоги ОСОБА_1  не визнавав в повному обсязі та просив розглянути справи без його участі з урахуванням наданих пояснень.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.05.2009 р. ОСОБА_1   поштою отримано постанову по справі про адміністративне правопорушення АЕ №170665  від 08.05.2009 р. Зазначеною постановою, складеною інспектором  Дорожньо – патрульної служби Новомосковської  РДАІ в Дніпропетровській області  Парнином О.А встановлено, що 08.05.2009 р. о 07 год. 57 хв. на 221 км а/м автодороги Кам»янка-Луганськ   ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Ситроен д/н НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 90 км/год , чим перевищив встановлену швидкість руху  на 30 км/год., чим допустив порушення п. 12.4  Правил дорожнього руху України (надалі ПДР України), тому ОСОБА_1  визнано винним  у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 300 гривень 00 копійок. До постанови додано фото із зображенням автомобіля та його швидкості руху.

З постанови серії АЕ №170665  від 08.05.2009 року вбачається, що останню винесено за результатами фото фіксації в порядку встановленому ст. 14-1 Кодексу про адміністративні правопорушення, відповідно до ч. 1 якої до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Як то вбачається з оскаржуваної постанови, фото фіксація проводилася приладом «Візир» № 074197.

«Візир» не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, що підтверджується його технічними характеристиками, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо).

Між тим, ст. 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі.

Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації приладом, який не працює в автоматичному режимі, то протокол і постанова про  адміністративне правопорушення повинні складатися в загальному порядку, чого зроблено не було, оскільки на місце порушення позивача ніхто не зупиняв, протокол та постанову не складав.

За таких обставин, постанову АЕ №170665  від 08.05.2009 року по справі про адміністративне правопорушення   винесено з порушенням порядку фіксації адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 14-1, 251, 254, 258 КУпАП, оскільки названі норми Кодексу недвозначно визначають про те, що така фіксація та «заочне» винесення постанови по відношенню до власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксоване засобами, що працюють в автоматичному режимі, тобто без участі людини.

Відповідно до ст. 251 КУпАП д оказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте з фото із зображенням  автомобіля позивача  додатного до постанови   АЕ №170665  від 08.05.2009 року  не можна зробити висновок  рухався автомобіль, чи стояв, також  жодні  об»єктивні дані , які б могли  підтвердити те, що  саме ОСОБА_1   перебував за кермом автомобіля на момент фотозйомки – відсутні.

З огляду на вимоги ст. 215 КУпАП,  суд дійшов висновку, що зображення автомобіля Ситроен д/н НОМЕР_1  не може бути доказом в справі про адміністративне правопорушення, на основі якого була встановлена наявність адміністративного правопорушення.

Вищенаведене дає підстави суду прийти до висновку, що постанову по справі про адміністративне правопорушення  АЕ №170665  від 08.05.2009 року винесено з порушенням порядку фіксації адміністративного правопорушення, тобто, ст.ст. 14-1, 251, 254, 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 288 названого вище кодексу постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Пунктом  2 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Судом встановлено., що всупереч вимогам ч. 6 ст. 258 КУпАП оскаржувана постанова була надіслана позивачу 16.05.2009 р. і отримана ОСОБА_1  19.05.2009 р., що підтверджується штампом з поштового відділення на конверті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що пропущений позивачем строк на оскарження постанови АЕ №170665  від 08.05.2009 року про адміністративне правопорушення  підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 14, 18, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

  П О С Т А Н О В И В:

1.   Поновити ОСОБА_1   строк на оскарження постанови АЕ №170665  від 08.05.2009 року по справі про адміністративне правопорушення.

2.  Адміністративний позов ОСОБА_1  до Новомосковської роти ДПС ВДАІ Дніпропетровської області  про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

3.   Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення АЕ №170665  від 08.05.2009 року, складену інспектором  Дорожньо – патрульної служби Новомосковської  роти ДПС ДАІ по обслуговуванню доріг  державного значення  підпорядкованої  УДАІ ГУ МВС України  в Дніпропетровській області  Паршиним О.А.,  а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1   закрити, за відсутністю в його діях складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис)

ВІРНО: Суддя Ленінського районного

 суду  м. Полтави                                 С.Д. Кононенко