Судове рішення #6420800


Справа № 22-ц-4909/ 2009 року                                                               Головуючий 1 інст. -  Алфьорова Т.М.

Категорія: стягнення боргу за                                                                                     Доповідач -   Бородін М.М.

      кредитним договором    

             


У Х В А  Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ


        22 жовтня 2009 року   судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:


                                   головуючого –   Бородіна М.М.,

                                             суддів  –    Гальянової І.Г., Ларенка В.І.,

                                   при секретарі –   Сватенко А.І.,


      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 липня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -


в с т а н о в и л а:


      У грудні 2008 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

      Позивач зазначав, що 10 листопада 2006 року між банком «Фінанси та Кредит», ТОВ, правонаступником якого є ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» (далі Банк) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 332-06-ФО, відповідно до якого Банком відповідачу був наданий кредит у розмірі 9 000 доларів США з оплатою за процентною ставкою 20 процентів річних, із строком користування до 10 листопада 2008 року. Про виконання свого обов’язку надання кредитних коштів свідчить заява про видачу готівки № 1 від 10 листопада 2006 року. Відповідач взяв на себе зобов’язання щодо погашення кредиту та сплату процентів та комісійної винагороди, однак на порушення ст. 526 ЦК України свої зобов’язання не виконав.

      Зазначений кредитний договір був забезпечений договором поруки від 10 листопада 2006 року № М-332/1-06-П, укладений між Банком з однієї сторони та ОСОБА_2 (поручитель) з другої сторони, та ОСОБА_1 (боржник) з третьої сторони, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов’язався відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором.

      У зв’язку з тим, що позичальник ОСОБА_1 та його поручитель порушили умови договору кредиту, борг по неповерненому кредиту станом на 09 грудня 2008 року становить: заборгованість за кредитом – 33 985,96 грн.;  проценти за користуванням кредитом – 7 162, 14 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту – 39 629, 62 грн.; пеня за прострочення сплати процентів – 8 266,65 грн., а всього 89 044,36 грн., які позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь.

      Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав частково і пояснив, що він неодноразово укладав з відповідачем договори кредиту і завжди виконував свої обов’язки. У 2008 році він дійсно припинив виконувати обов’язки по сплаті кредиту через те, що ним був взятий інший кредит на придбання двох автомобілів у цьому банку, зазначені автомобілі були передані позивачу для подальшої реалізації та направлення отриманих від їх реалізації коштів на погашення заборгованості за кредитними договорами. Однак, позивач без його відома продав їх, не здійснив зарахування отриманих від реалізації автомобілів грошових коштів на погашення заборгованості.

      Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і пояснив, що він дійсно 10 листопада 2006 року укладав з банком договір поруки, але грошей він не брав і тому сплачувати борг він не буде, крім того пеня нарахована в дуже великих розмірах.

              Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 липня 2009 року позовні вимоги ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» задоволені в повному обсязі.

      Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість 89 044,36 грн. (заборгованість за кредитом 33 985,96 грн.; прострочена заборгованість за процентами 7 162,14; пеня за прострочення сплати кредиту 39 629,62 грн., пеня за прострочення сплати процентів 8 266,65 грн., а також по 460,22 грн. судового збору та по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

                В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права щодо всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього дослідження та урахування обставин справи.

      В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом не прийнятий до уваги той факт,  що зазначений кредитний договір був не першим між сторонами. За свою кредитну історію у позивача він зарекомендував себе як сумлінного клієнта, що дотримується умов укладених угод та вчасно виконує прийняті на себе зобов’язання. Тому суд повинен був зазначений кредитний договір розглядати як одну із багатьох однорідних цивільних угод, що укладалися між позивачем та відповідачем на протязі тривалого часу. Крім того, враховуючи невиконання позивачем своїх зобов’язань (стосовно зарахування грошових коштів від продажу автомобілів), суд повинен був застосувати положення ч. 2 ст. 616 ЦК України, а саме зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

    Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

      Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Судом першої інстанції встановлено і підтверджено наявними у справі і наведеними у рішенні доказами, що 10 листопада 2006 року між сторонами в простій письмовій формі був укладений кредитний договір № М-332-06-ФО.

    За умовами договору, Банк надав позичальнику кредит у розмірі 9 000 доларів США, з оплатою за процентною ставкою 20 процентів річних, які ОСОБА_1 зобов’язаний був повернути до 10 листопада 2008 року. При цьому ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання сплачувати кредитні кошти, проценти за користування ними та комісійну винагороду на умовах і в порядку, відповідно до кредитного договору та графіку погашення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору). За прострочення повернення кредитних ресурсів та(або) сплати процентів ОСОБА_1 зобов’язався сплачувати пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення (а.с. 6-8).

    Судом встановлено, що станом на 09 грудня 2008 року ОСОБА_1 свої зобов’язання за договором кредиту не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед Банком у сумі 41 148, 10 грн., із яких 33 985, 96  грн. – основна сума кредиту, 7 162, 14 грн. – заборгованість за процентами. Крім того, нараховані пеня за прострочення погашення кредиту у сумі – 39 629,62 грн. та пеня за прострочення сплати процентів – 8 266,65 грн., а всього – 89 044,36 грн. Зазначена сума заборгованості підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 5).

      Крім того, зазначений кредитний договір був забезпечений договором поруки від 10 листопада 2006 року № М-332/1-06-П, укладений між Банком з однієї сторони та ОСОБА_2 (поручитель) з другої сторони, та ОСОБА_1 (боржник) з третьої сторони, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов’язався відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором (а.с. 10-11).

    Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Частина друга цією ж статті зазначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

      За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Банку в повному обсязі.

      Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

      Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -

           

                                                          У Х В А Л И Л А:


          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

         Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 липня 2009 року залишити без змін.


          Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.



Головуючий –  


Судді –

     

 


               

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація