У х в а л а

25 травня 2017 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Ковтюк Є.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд постановлених щодо нього судових рішень,

в с т а н о в и л а:

слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ухвалою від 27 грудня 2016 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора - першого заступника прокурора Одеської області Саулка О.І., яка полягає у невиконанні останнім вимог статті 308 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у кримінальному провадженні № 12014160500004626.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою судді судової палати з розгляду кримінальних справ від 23 січня 2017 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2016 року на підставі частини четвертої статті 399 КПК, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Апеляційний суд своє рішення мотивував тим, що рішення, на яке подано апеляційну скаргу, відсутнє в переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку, наведеному у статті 309 КПК.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах від 20 лютого 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на зазначену ухвалу апеляційного суду від 23 січня 2017 року, мотивуючи своє рішення тим, що суддя-доповідач апеляційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на вказану ухвалу слідчого судді, діяв відповідно до вимог частини третьої статті 309 та частини четвертої статті 399 КПК.

У заяві ОСОБА_1 порушує питання про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року на підставі пункту 3 частини першої статті 445 КПК.

Як на підставу своїх вимог посилається на допущені судами всіх рівнів істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та зазначає про невідповідність рішення суду касаційної інстанції від 20 лютого 2017 року щодо нього, висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року та постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Також у своїй заяві ОСОБА_1 посилається на наявність нововиявлених обставини, а саме - отримання ним ухвали Верховного Суду України від 21 березня 2017 року.

Просить скасувати зазначені судові рішення щодо нього, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

До своєї заяви заявник долучив копію постанови Верховного Суду України від 3 березня 2016 року.

Перевіривши заяву ОСОБА_1, вважаю, що вона не відповідає вимогам статей 448 і 449 КПК.

Процедура перегляду Верховним Судом України рішень касаційної інстанції регулюється нормами глави 33 КПК. Тому заявник має дотримуватись цих норм процесуального закону і тих, що регулюють процесуальну форму подання заяви про перегляд судового рішення.

Згідно з статтею 444 КПК Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 448 КПК у заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України, зазначаються, зокрема, обґрунтування підстав для перегляду судового рішення, передбачених статтею 445 КПК.

Усупереч зазначеним вимогам закону заява ОСОБА_1 не містить належного обґрунтування підстав для перегляду судового рішення Верховним Судом України та посилання на конкретну норму права, яку б суд касаційної інстанції застосував усупереч висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року. У заяві, як убачається з її змісту, заявник поза зв'язком із предметом судового перегляду оспорює фактичні обставини справи, посилається на істотні порушення вимог КПК судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій та заперечує обґрунтованість висновків суду касаційної інстанції.

Крім того, ОСОБА_1, звертаючись із заявою про перегляд рішення касаційного суду з підстави передбаченої пунктом 3 частини першої статті 445 КПК, посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Однак, з огляду на аналіз положень статей 445 і 458 КПК, під «постановою Верховного Суду України» в пункті 3 частини першої статті 445 КПК розуміється судове рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду конкретної справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 КПК, яке містить висновок щодо застосування відповідної норми права, обов'язковий для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності цю норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції.

Постанови Пленуму Верховного Суду України, в тому числі й та, на яку послався в своїй заяві ОСОБА_1, до таких судових рішень не відносяться, оскільки приймалися Пленумом не в кримінальному процесуальному порядку, а за результатами узагальнень практики вирішення судами тих чи інших категорій справ та мали лише роз'яснювальний характер, а не обов'язковий для всіх судів.

Таким чином, посилання в заяві на невідповідність ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року висновку, викладеному в постанові Пленуму Верховного Суду України, у значенні статті 445 КПК не є підставою для перегляду Верховним Судом України рішення касаційного суду.

Крім того, заявник вказує на наявність нововиявлених обставин, не зазначивши жодної з обставин, які б могли бути визнані нововиявленними у розумінні частини другої статті 459 КПК.

Одночасно рішення Верховного Суду України від 21 березня 2017 року, на яке посилається заявник, було прийнято в межах повноважень, передбачених Главою 33 КПК, на стадії допуску справи до провадження. На цій стадії суддя або колегія суддів взагалі не встановлює жодних обставин, які можуть бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами.

Окрім іншого, заявник долучає до заяви отриману ним з Єдиного державного реєстру судових рішень копію ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2016 року, про перегляд якої також ставить питання у своїй заяві. Однак зазначена копія ухвали слідчого судді має бути завірена належним чином, як це передбачено Інструкцією з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173.

Якщо заяву подано без додержання вимог статей 448 і 449 КПК, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути. Заява повертається заявнику, якщо він не усунув її недоліки протягом установленого строку.

За таких обставин заявникові слід надати строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 444, 448, 449, 450 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и л а:

про недоліки заяви повідомити ОСОБА_1 та надати йому строк для їх усунення до 23 червня 2017 року.

Якщо зазначені в ухвалі недоліки заяви не буде усунуто в установлений строк, заяву буде повернуто заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України Є.І. Ковтюк