Справа № 2-а-1364/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2009 року Городоцький районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Мельник В.М.,
при секретарі - Стебло Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок справу за адміністративними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Городоцькому районі Хмельницької області про стягнення щомісячної недоплати дітям війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися до суду з позовами, в яких зазначають, що на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вони являються дітьми війни і мають право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно, яку відповідач в порушення вимог зазначеного Закону не виплачував, а тому позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4 просять стягнути з відповідача дану доплату за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року по 2758 грн.50 коп., позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять стягнути з відповідача дану доплату за період з 01 січня 2006 року по 31 липня 2009 року по 4778 грн. 20 коп. та зобов’язати відповідача надалі виплачувати їм доплату до пенсії як дітям війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно.
Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просять їх задовольнити.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися, подали до суду заяви, в яких просять справу розглянути у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі, позовні вимоги не визнає, виклавши обґрунтування у письмових запереченнях, в яких пояснив, що їхні дії по відмові у виплаті щомісячного підвищення до пенсії відповідають вимогам Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачі мають статус дитини війни, що підтверджується копіями їх посвідчень.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-4 дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зазначена норма закону діє з 01.01.2006 року згідно із п.1 прикінцевих положень цього ж Закону №2195-4.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-4, ст.77, п.17, дію ст.6 Закону №2195-4, зупинено на 2006 рік.
п.17 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-4 виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року № 3367-4 і установлено ст.110 цього ж Закону, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Тобто суд приходить до висновку, що підстав для нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та виплати з 01 січня 2006 року по грудень 2006 року немає, так як положення ст..111 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2007 року №3367-4 неконституційними визнані не були.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 та 2008 роках, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року 489-4, дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього ж Закону.
Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки встановленої для учасників війни, а згідно п.41 ст.67 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Однак відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп, положення ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп, положення п.41 ст.67 II розділу Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо доплат до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України. Крім того у своїх рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп та від 22 травня 2008 року №10-рп, Конституційний Суд України прийшов до висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) врегулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає положенням Конституції України.
Суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити підвищення пенсії позивачам за 2007 рік, починаючи від 9 липня 2007 року, так як згідно ч.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп положення статей Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тому положення ст.111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», втрачають чинність з 09.07.2007 року, а також за 2008 рік, починаючи від 22 травня 2008 року, оскільки згідно ч.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тому положення п.41 ст.67 II розділу Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втрачають чинність з 22 травня 2008 року.
В той же час суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачів в частині підвищення пенсії дитині війни до 09.07.2007 року та 22.05.08 року з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до п.п.3,4 ст.22 Бюджетного Кодексу України Управління Пенсійного фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов’язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом України про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.
Дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», який був чинний до дня винесення рішення Конституційного Суду України, зокрема до 09.07.2007 року та відповідно до п.41 ст.67 II розділу Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який був чинний до дня винесення рішення Конституційного Суду України, зокрема до 22.05.2008 року, було зупинено.
Положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними та втрачають чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України цих рішень. Таким чином, враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та № 10-рп від 22.05.2008 року зворотної дії в часі не мають, і на періоди до 09 липня 2007 року та 01.01.2008 року - 22.05.2008 року не поширюються.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії повинно здійснювати Управління Пенсійного фонду в Городоцькому районі Хмельницької області, яке є відповідачем за цим позовом.
Посилання представника відповідача, що позивачі пропустили річний строк звернення до суду за захистом прав , свобод та інтересів за 2007 рік є безпідставні, оскільки суд вважає за необхідне поновити строк звернення до суду позивача за 2007 рік, так як відповідно до п.3 ч.1 ст.263 ЦК України позовна давність зупиняється в разі прийняття компетентним державним органом рішення про тимчасове зупинення дії відповідного нормативно-правового акта без скасування останнього.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області, щодо відмови позивачам у перерахунку підвищення до пенсії є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого позивачі мають право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та частково задовольнити позовні вимоги позивачів до Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області про стягнення доплати до пенсії, як дітям війни за 2007 рік, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також за 2008 рік, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В решті позовних вимог необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9,11, 86,159-163, 167 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області щодо невиплати підвищення пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати його здійснити нарахування та щомісячну виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням виплачених позивачам сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Мельник.