2-495-09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2009 року Першотравневий районий суд Донецької області
у складі головуючого судді Скудіна В.Є
при секретарі Фаустовій Н.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Мангуш цивільну справу за позовом
ЗАТ „ДОНГОРБАНК„ до ОСОБА_1 та ОСОБА_2”
Про стягнення заборгованності у розмірі 31824,12 доларів США та звернення стягнення на предмет іпотеки , -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до договору № 2 від 19.01 2006 року ОСОБА_1 отримав грошовий кредит у розмірі 35.000,00 доларів США строком погашення 15 СІЧНЯ 2021 року , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % на рік за строковою заборгованостю , та 18% річних за користуванням кредитом за просроченою заборгованостю.
У зв*язку з порушенням зазначеного договору відповідач станом на 07.10.09 року має заборгованість у розмірі 31824,12 долларів США.
В забезпечення виконання зобов*язань за кредитним договором Донгорбанк і відповідач ОСОБА_2 19.01.2006 року уклали договір іпотеки. Згідно з цим договором відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок з надвірними прибудовами і спорудженнями, який розташований за адресою: Донецька область Першотравневий район, смт.Мангуш вул.Леніна № 5. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що у зв*язку з порушенням зобов*язань за кредитним договором відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, станом на 07.10..09 року мають заборгованість у розмірі 31824,12 долларів США.
У судовому засіданні представник позивача за дорученням ОСОБА_3 підтримав позов у повному обсязі.
Відповідачі .позов не визнали та пояснили, що це не перший кредит, який вони беруть у банку і всі минулі рази відповідач сумлінно виконував вимоги договорів, а тепер, коли настала криза в державі, вони намагалися вирішити питання з банком про реструктурізацію, кредитні канікули, абощо. Але банк, не обгрунтовуючи – відмовлялв їм. При укладенні договору відповідачі не в змозі були передбачити наслідки настання кризи. Тому вони не відмовляються від сплат, а визнають свою заборгованість, але проти позову заперечують, тому що до закінчення дії договору ще 12(дванадцять) років і вони обовязково виконають умови договору.
Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав:
Відповідно до укладеного договору від 19 січня 2006 року відповідач ОСОБА_1. отримав грошовий кредит у розмірі 35.000,00 долларів США зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у ромірі 13 % на рік за строковою заборгованостю та 18% річних за користування кредитом за просроченою заборгованістю.
Згідно статті 2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Констиуції України, цього кодексу та ЗУ „Про міжнародне приватне право”. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів чинних на час вчинення окремих процессуальніх дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов*язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно статті 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень... Якщо брати до уваги статтю 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов*язком держави.
Стаття 102 Конституції України свідчить, що Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілосності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина .
Згідно статті 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчуджуваними та непорушними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод . Стаття 30 Конституції України свідчить, що кожному гарантується недоторканість житла, хто перебуває на законних підставах на территорії України, кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання (ст.33 Конституції України).
Чинні міжнародні договори, згода на обов*язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, про що свідчить ЗУ „Про ратифікацію Конвенції” від 23.02.06 року, ст.8 і ст.1 Протоколу 1, яка спрямована здебільшого на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов*язує державу вживати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов*язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу..., а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставлять. Так і було між сторонами, доки не настала криза у державі, що встановлено в суді, та підтверджується Урядом України у всіх засобах массової інформації. До настання кризи виконання зобов*язання відбувалося, частинами (згідно ст.529 ЦК України і в порядку статті 534 ЦК України), а саме у встановлений термін, відповідач виконував зобов*язання викладені в договорі, не передбачаючи, що наступить час виконання визначеного у договорі, а він буде неспроможним його виконати, завдяки кризі у державі.
Останнє вказує на порушення норм статті 3 ч.2 Конституції України. Згідно вимог статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув позику, він зобов*язаний сплатити грошову сумму відповідно до статті 625 ЦК України, а саме боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов*язання. В данному випадку встановлено у суді, що до своєчасного повернення позики (2021 рік), ще є час, а крім того встановлено, що це не відповідач не може виконати грошові зобов*язання, а держава його поставила в такі умови. Він неодноразово звертався до банку з проханням допомогти йому, але йому відмовляли. Відповідач визнає свою заборгованість і готовий її сплачувати згідно договору, але не визнає, що за провини держави, його необхідно позбавити власності, а саме будинку, що є предметом іпотечної застави. Це порушує його конституційні права. Відповідач гарантує, що до 2021 року він поверне бонку кредит і всі нарахування банку.
Відповідно до ст.526 ЦК України , на яку посилаться позивач, зобов,язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.Одностороння ВІДМОВА від зобов,язання не допускається. Судом встановлено, що відповідачи не відмовляються від умов договору, а навпаки готові сплачувати кошти які їм будуть нароховані банком завдяки кризи у державі.
Що стосується посилання позивача на ЗУ „Про іпотеку”, то встановлено, що згідно вимог статті 12 всказаного Закону, у разі порушення іпотекодавцем обов*язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель (коммерційний банк „Донгорбанк”) має право вимагати дострокового виконання основного зобов*язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно статті 33 ЗУ „Про іпотеку” у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця (представником позивача не було надано доказів того, що було порушене провадження про неплатоспроможність відповідача ), або визнання його банкрутом – іпотекодержатель (банк) набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов*язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Прагнення відповідача вирішити питання, позивачем було неодноразово відмовлено.
Звернення відповідача до банку розцінюється судом, як бажання запобігти порушенню умов договору.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Останній міг діяти згідно вимог статті 38 ЗУ „Про іпотеку” зі змінами від 25.12.2008 року.
Аналізуя вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, якого до порушення умов договору поступово привела держава не повинен відповідати своїм власним майном, тільки завдяки тому, що позивач має право звертатися про стягнення. Так останнє порушує право відповідача гарантоване йому Конституцією України в статті 3 частині 2 та вищевказаною Конвенцією прав людини, а тому, позов про стягнення заборгованності у розмірі 31824,12 жоларів США та звернення стягнення на будинок з надвірними прибудовами і спорудженнями , розташованими за адресою Донецька область, Першотравневий район, смт.Мангуш вул Леніна №5, шляхом продажу та виселення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , суттєво порушить права відповідачів, гарантованих Конституцією України, а тому задоволенню не підлягає. У стягненні из відповідачів сум судових витрат понесених банком у зв,язку зі зверненням до суду та розглядом цієї справи , також необхідно відмовити на підставі вимог ст.88 ЦПК України
Керуючись ст.526, 527, 530, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ст.12, 33, 39, 40 ЗУ „Про іпотеку”, ст.88 ,208, 209, 210, 213, 215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В позові ЗАТ „Донгорбанк„ до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 „Про стягнення заборгованності у розмірі 31824,12 доларів США та звернення стягнення на предмет іпотеки” – відмовити.
У стягнені з відповідачів сум судових витрат також відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення у Першотравневий районний суд..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Донецької області через Першотравневий районний суд.
Суддя В.Є.Скудін Надруковано в нарадчій кімнаті