ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2017 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Гончаренко В.М.

при секретарі - Гоц Г.Ю.

за участю прокурора - Манжилей М.В.

захисника - Пінчук Л.Л.

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження № 201/15060/15-к (пр. № 1-кп/201/59/2017), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040650003139, стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта середня-технічна, одруженого, раніше не судимого, працюючого робітником в ПП «Довженко», який проживає за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 приблизно о 23.00 годині 21 липня 2015 року, перебуваючи біля будинку № 140 по вул. Набережна Перемоги у м. Дніпропетровську, побачив раніше невідомих хлопців у кількості чотирьох чоловік, котрі в цей час пройшли повз нього. Після чого ОСОБА_3 керуючись раптово виниклим прямим умислом направленим на спричинення тілесних ушкоджень, почав звертати увагу хлопців на себе шляхом вигукування різноманітних висловів в їх сторону. Потім останні не зупинилися та продовжували йти, а ОСОБА_2 в цей час почав рухатися в їхню сторону. Наближаючись до вказаних хлопців ОСОБА_2 продовжував вигукувати різноманітні вислови в їхню адресу, в результаті чого між ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_4, який знаходився серед компанії вказаних хлопців, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник словесний конфлікт, при цьому ОСОБА_4 продовжував йти розмовляючи з останнім не повертаючись до нього обличчям, в результаті чого ОСОБА_2 реалізовуючи раптово виниклий прямий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки, та бажаючи їх настання, в цей час коли ОСОБА_4 знаходився до ОСОБА_2 спиною, умисно завдав потерпілому ОСОБА_5, невстановленим предметом, що володів колючо-ріжучими властивостями, який тримав у лівій руці, один удар в область лівого передпліччя, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: наскрізної колото-різаної рани середньої третини лівого передпліччя, які за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що зумовлюють короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шість діб, але не більше як три тижні (21 день).

Далі ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з раніше невідомим потерпілим ОСОБА_6, який також знаходився в компанії вищезазначених хлопців, реалізовуючи раптово виниклий умисел, направлений на спричинення умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх заподіяння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки, та бажаючи їх настання, в цей час коли ОСОБА_6 стояв до нього обличчям, наніс останньому невстановленим предметом, що володів колючо-ріжучими властивостям, який тримав у лівій руці, не менш трьох ударів в область черева праворуч, тим самим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: двох проникаючих колото-різаних поранень черева праворуч з ранами по передньо-паховій лінії, які переходять в раньові канали з ушкодження по ходу яких: шкіри, підшкірної-жирової клітковини та далі проникають в черевну порожнину з ушкодженням внутрішнього органу а саме: двох ран на реберній поверхні печінки, з явищами внутрішньочеревної кровотечі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, та одного не проникаючого колото-різаного поранення черева праворуч з раною по передньо-паховій лінії, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що зумовило короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шість діб, але не більше як три тижні (21 день).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєних кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчинених ним діянь та викладених у обвинувальному акті.

З огляду на те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення та наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин даного провадження, що не оспорюються. У зв'язку з цим суд не приводить не дослідженні докази винуватості обвинуваченого у мотивувальній частині вироку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2:

-в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України;

-в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до злочинів невеликого ступеню тяжкості, а інше до тяжкого, та особи обвинуваченого, який характеризується позитивно, має ряд захворювань, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, відшкодував завдані ним збитки та усунув заподіяну шкоду потерпілим, визнав вину в повному обсязі та щиро розкаявся, що суд відносить до пом'якшуючих його покарання обставин. При цьому, обтяжуючих покарання останнього обставин, судом не встановлено.

Крім того, вирішуючи питання про міру покарання, суд, на підставі ст. 314-1 КПК України, враховує інформацію органу пробаціїї, що була зібрана уповноваженим представником у досудовій доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_2, яким, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, а ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінювався як низький, а отже виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства.

З врахуванням викладеного, а також думки потерпілих, які письмово підтвердили факт відшкодування завданої ним матеріальної шкоди, з врахуванням чого останні просили призначити обвинуваченому покарання не пов'язане з реальним позбавленням, оскільки вони не мають до останнього будь-яких претензій, а також зважаючи на інформацію зібрану органом пробації щодо обвинуваченого, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, однак зі звільненням останнього від відбування покарання з випробувальним терміном на три роки в порядку, передбаченому ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання на думку суду буде відповідати ступеню тяжкості кримінального правопорушення, конкретним обставинам та наслідкам його вчинення, даним про особу обвинуваченого, який вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся, крім того, таке покарання буде також відповідати обставинам, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, встановлених судом, що на думку суду, свідчить про недоцільність призначення останньому покарання, пов'язаного з реальним його відбуттям, при цьому, суд вважає, що звільнення ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням посприяє подальшому виправленню вказаної особи та попередження вчинення останнім нових кримінальних правопорушень.

Питання щодо речових доказів суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 125 КК України у виді трьох місяців арешту;

-за ч. 1 ст. 121 КК України у виді п'яти років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначивши покарання у виді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, а також виконає покладені на нього обов'язки у виді: періодичного з'явлення для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомлення уповноваженого органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, та не виїзду за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази - зразки крові ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, футболки з довгими рукавами та з короткими рукавами зі слідами РБК, належні ОСОБА_6, 1 зішкріб РБК, 2 серветки з РБК, чоловіча майка та джинси ОСОБА_2, що зберігаються в камері схову речових доказів Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.

Речові докази - 4 викрутки, шило, 6 ножів, що зберігаються в камері схову речових доказів Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути за належністю ОСОБА_7

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: В.М. Гончаренко