Справа №1-24/10 23.09.2010 23.09.2010 23.09.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-550/2010 року Головуючий першої інстанції

Категорія ст. 125 ч. 2 КК суддя: Малюк Т.О.

України Доповідач апеляційного суду

суддя: Губа О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого : Войтовського С.А.

суддів : Івченко О.М., Губи О.О.

за участю прокурора: Максимишина О.Л.

захисника: ОСОБА_1 – ОСОБА_2

потерпілої: ОСОБА_3

представника потерпілої: ОСОБА_4

засуджених: ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх захисника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 червня 2010 року, яким:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянка України, проживаюча без реєстрації АДРЕСА_1, раніше не судима,

та

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянка України, проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судима,

– засуджені за ч. 2 ст. 125 КК України до громадських робіт тривалістю 150 годин кожна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 500 грн. з кожної.

За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнані винними та засуджені за те, що 5 квітня 2009 року близько 22.00 години біля під’їзду будинку № 210-«а» по вул. Жовтневої революції в м. Вознесенську Миколаївської області на ґрунті особистих неприязних відносин нанесли ОСОБА_3 удари по голові, спині та в область шиї.

Діями ОСОБА_6 та ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_3 заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

В апеляції засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх захисник ОСОБА_7, посилаючись на суперечливість доказів по справі, просять вирок суду скасувати, оскільки 05.04.2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не спричиняли і цей факт, на думку апелянтів, судом не доведено. Стверджують про відсутність у засуджених умислу на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Апелянти вказують на те, що у вказаний судом час і у вказаному місці відбувалася взаємна бійка на ґрунті неприязних стосунків, участь в якій приймали чотири особи: засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6, потерпіла ОСОБА_3, свідок ОСОБА_8, в процесі якої ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження. Зазначають, що відносно ОСОБА_8 порушена кримінальна справа у зв’язку з спричиненням тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 05.04.2009 року. На думку апелянтів, судом не встановлено та не конкретизовано, кому в ході бійці наносились тілесні ушкодження і ким. Зазначають, що суд не прийняв до уваги той факт, що потерпіла ОСОБА_3 після спричинення їй тілесних ушкоджень не викликала швидку допомогу та не звернулася до лікаря, а пройшла медичний огляд лише 07.04.2009 року, тобто через дві доби після бійки. На думку апелянтів, ОСОБА_3 могла отримати тілесні ушкодження в інший час і в іншому місці. Вважають, що суд безпідставно взяв до уваги показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які є зацікавленими особами. Одночасно посилаються на те, що взяті судом до уваги свідчення ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 носять суперечливий характер і спростовуються іншими матеріалами справи.

Крім того, апелянти вказують на те, що потерпіла ОСОБА_3 та свідки, допитані по іншій кримінальній справі відносно ОСОБА_8, які досліджувалися при розгляді даної справи, дали зовсім інші показання щодо обставин бійки.

Зазначають, що при постановленні вироку суд вийшов за межі ч. 2 ст. 125 КК України, висловивши правову позицію відносно доказів завданої матеріальної шкоди, при цьому не мотивуючи її розмір та не вказав з яких підстав дане стягнення розподіляється між засудженими у рівних частках.

Також посилаються на порушення судом вимог кримінально – процесуального закону.

В запереченнях на апеляцію представник потерпілої ОСОБА_3 – ОСОБА_4 просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду – без зміни. Вважає, що висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вони підтверджуються дослідженими доказами: показаннями допитаних в судовому засіданні свідків, висновками судово – медичних експертиз. Вважає, що при розгляді справи порушень кримінально – процесуального закону судом не допущено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх захисника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, просили апеляційну інстанцію вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити, заперечення потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, думку прокурора Максимишина О.Л. про скасування вироку та направлення на новий судовий розгляд у зв’язку з неповним зясуванням всіх обставин справи, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_3, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, за обставин, вказаних у вироку, ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, яким дана належна оцінка, і є правильним.

Твердження засуджених та їх захисника про те, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи, а тому прийшов до невірного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_11 та ОСОБА_6, є необґрунтованими.

Приймаючи рішення щодо винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_5 суд першої інстанції правильно послався на показання потерпілої та свідків, допитаних судом, оскільки ці показання підтверджуються іншими дослідженими доказами по справі.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_3 в судовому засіданні вбачається, що 4 квітня 2009 року близько 22 години біля під’їзду будинку ОСОБА_8 (колишній чоловік ОСОБА_5В.) їй нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а саме: ОСОБА_5 – кулаками в праву сторону тулуба, тягала за волосся; ОСОБА_6 – руками в спину. Також у неї були тілесні ушкодження в області шиї у зв’язку з тим, що ОСОБА_6 тягнула ланцюжок, який був у неї на шиї і який від цього порвався.

Ці обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 – очевидцями події, які підтвердили, що 05.04.2009 року увечері саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_3

Крім того, свідок ОСОБА_9 показав, що близько 21 години 30 хвилин він був на балконі своєї квартири, яка знаходиться на першому поверсі, бачив дії усіх учасників події, оскільки це місце добре освітлювалося. ОСОБА_5, зустрівши ОСОБА_5 та ОСОБА_3, відразу нанесла удар в обличчя ОСОБА_8, а потім почала наносити удари ОСОБА_3 В подальшому ОСОБА_3 стала наносити удари і ОСОБА_6 ОСОБА_5, стримуючи ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дав можливість ОСОБА_3 покинути місце події.

Із показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що 05.04.2009 року близько 22.00 години вона зустріла ОСОБА_3 біля будинку останньої і побачила , що на кісті правої руки ОСОБА_3 кров, рукав кофти у неї був розірваний. Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що у дворі ОСОБА_8 на неї напали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і побили. Була викликана міліція.

Наведені показання потерпілої та свідків узгоджується з висновками судово – медичних експертиз № 42 від 27.01.2010 року та № 111 від 10.03.2010 року, в яких зазначено, що у ОСОБА_3 були виявлені ушкодження у виді забиття м’яких тканин в області верхньої кінцівки та грудної клітки, крововиливи в області грудної клітки, верхньої кінцівки та шиї. Дані тілесні ушкодження могли утворитися від ударів руками, ногами, при падінні та ударах об тверду поверхню і відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров’я. Однак найбільша вірогідність утворення тілесних ушкоджень у потерпілої від дії пальців кистей (а.с.11, 76 – 77, 84 – 85).

Сукупність зазначених доказів, яким судом дана належна оцінка, спростовує твердження засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_3 вони не били і потерпіла могла отримати тілесні ушкодження в інший час і в іншому місці. Час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 підтверджується, як показаннями самої потерпілої, так і вище вказаними свідками. Також із висновків наведеної експертизи № 42 від 27.01.2010 року вбачається, що тілесні ушкодження виникли за 1 – 3 доби до судово – медичного дослідження (обстеження). Про це зазначено і в акті від 07.04.2009 року (а.с. 11, 77 – 76). До того ж тілесні ушкодження ОСОБА_3 були спричинені близько 22 години 05.04.2009 року (неділя) і тому в цей день ОСОБА_3 не могла пройти в медичній установі медичне обстеження.

Також із показань самих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що дійсно 05.04.2010 року увечері вони прийшли до будинку ОСОБА_8 ОСОБА_11 вони зустріли ОСОБА_8 та ОСОБА_3 і вказані особи нанесли їм тілесні ушкодження. Це відбувалося біля котельні. Наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 пояснити не можуть, оскільки тілесних ушкоджень ОСОБА_3 вони не наносили. Навпаки ОСОБА_3 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_5 Також вони показали, що безпосередньо на подвір’ї інших осіб не було. ОСОБА_5 показала, що місце, де відбувалася подія, добре освітлювалося ліхтарем.

Що стосується посилання апелянтів на докази, які міститься в матеріалах кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_8, то суд обґрунтовано не взяв їх до уваги, оскільки на той момент по зазначеній кримінальній справі не було прийнято ніякого судового рішення.

Твердження апелянтів щодо неправильного розв’язання цивільного позову в частині стягнення заподіяної потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди, то суд вирішив це питання відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України.

Таким чином, аналіз досліджених доказів дав суду першої інстанції усі підстави визнати доведеною винність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, і правильно кваліфікувати їх дії за ч. 2 ст. 125 КК України.

Порушень кримінально – процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування вироку не встановлено.

Призначаючи засудженим покарання, суд врахував, як того вимагає ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про їх особи, а також те, що вони раніше не засуджувалися та думку потерпілої щодо покарання.

За таких обставин підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та закриття провадження по справі, як просили засуджені та їх захисник в апеляційній інстанції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_12 та захисника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 червня 2010 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – без зміни.

Головуючий: Судді: