Справа №1-95/10 14.10.2010 14.10.2010 14.10.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-635/2010 року Головуючий у першій інстанції

Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України суддя: Самчишина Н.В.

Доповідач апеляційного суду:

суддя: Губа О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Погорєлової Г.М.

суддів: Пустовара М.Л., Губи О.О.

за участю прокурора: Осипенко О.М.

засудженого: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 липня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого Жовтневим районним судом Миколаївської області:

1)10.08.1995 року за ч. 2 ст. 140, ст. 86-1 КК України (в ред. 1960 року) на 5 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки;

2)25.12.1998 року за ст. ст. 140 ч. 3, 17-140 ч. 3, 140 ч. 2, 81 ч. 3, 208, 42, 43 КК України (в ред. 1960 року) до 7 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, звільнений 07.12.2005 року за відбуттям покарання;

3)19.03.2009 року за ст. 185 ч. 3 КК України (в ред. 2001 року) на 3 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки;

– за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19.03.2009 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 400 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним за те, що 07.01.2010 року, близько 18.15 години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння біля птахофабрики в с. Полігон Жовтневого району Миколаївської області зустрів ОСОБА_2 та, утримуючи її рукою за обличчя, почав вимагати в останньої гроші. При цьому з рук ОСОБА_2 відкрито викрав сумочку, в якій знаходились мобільний телефон «Нокіа-3120» з сім картою мобільного оператора «Київстар» та гаманець з грошима в розмірі 300 грн., чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 600 грн.

З викраденим з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, кримінальну справу направити на додаткове розслідування. При цьому посилається на недоведеність його участі у вчиненні злочину та наявність у нього алібі, яке в судовому засіданні не перевірялося. Стверджує, що слідчі дії проводилися за відсутності понятих. Посилається на протиріччя у свідченнях потерпілої ОСОБА_2, отримані на досудовому та судовому слідстві відносно часу вчинення грабежу, та на відсутність доказів відносно завдання потерпілій моральної шкоди у вигляді зламаного зубу. Одночасно посилається на застосування до нього незаконних методів слідства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримку апеляції, думку прокурора Осипенко О.М. про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю доказів, зібраних по справі, та дослідженими у судовому засіданні доказами .

Обґрунтовуючи висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненому злочині, суд у вироку послався на показання самого ОСОБА_1, які він давав на досудовому слідстві, про те, що він 07.01.2010 року у вечірній час біля птахофабрики в с. Полігон Жовтневого району Миколаївській області з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров’я потерпілої (штовхнувши потерпілу в груди), відкрито викрав майно ОСОБА_2 Після цього користувався мобільним телефоном потерпілої, в якій вставив сім –картки оператора «Лайф» та «МТС». При цьому він вказав на такі обставини вчинення злочину, які могли бути відомі тільки особі, яка вчинила злочин.

Зазначені показання узгоджуються з іншими доказами, які викладені у вироку, зокрема з показаннями потерпілої ОСОБА_2, що саме ОСОБА_1, з яким вона навчалася у школі, 07.01.2010 року приблизно о 18 годині 15 хвилин з застосуванням насильства вихватив у неї з рук сумочку, в якій знаходилися документи, гроші та мобільний телефон марки «Нокіа» та свідка ОСОБА_3, даними, які міститься в протоколах виїмки та огляду викраденого майна – мобільного телефону «Нокіа – 3120», який добровільно видав ОСОБА_1 (а.с. 20, 21), а також даними пред’явлення знімків для впізнання, з яких вбачається, що потерпіла серед пред’явлених їй чотирьох фотознімків впізнала ОСОБА_1, який напав на неї 07.01.2010 року. (а.с. 41).

Крім того, із даних роздруківки телефонних дзвінків вбачається, що 07.01.2010 року потерпіла зробила останній дзвінок з свого мобільного телефону (№ 8 – НОМЕР_1) о 18 годині 27 хвилин. В подальшому в зазначений день з мобільного телефону потерпілої після 19 години 59 хвилин були зроблені дзвінки з іншого оператора, а саме «Лайф», а 08.01.2010 року – з «МТС». Ці дані узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 на досудовому слідстві, що він після викрадення мобільного телефону у потерпілої в той же день здійснював дзвінки з телефону останньої, використовуючи сім – картки операторів «Лайф» та «МТС» по черзі (а.с. 30 – 31).

Докази, які були досліджені в судовому засіданні, давали суду підстави дійти висновку про те, що саме ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_2

Тому доводи засудженого ОСОБА_1 про його непричетність до вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_1 є безпідставними.

Як вбачається із протоколу судового засідання ОСОБА_1 не бажав проведення перевірки застосування до нього недозволених методів слідства з боку працівників міліції (а.с. 105 зворот, а.с. 108).

Суд, не отримавши від ОСОБА_1 детальних пояснень з цього приводу, не призначав перевірку його заяви про застосування до нього недозволених методів слідства.

Тому доводи засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього недозволених методів слідства, внаслідок чого він обмовив себе, є безпідставними, оскільки не підтверджуються матеріалами справи

Щодо алібі, то засуджений ОСОБА_1 про нього заявив лише під час судового розгляду справи. Крім того, його твердження з цього приводу є неконкретними.

Що стосується доводів апелянта про наявність протиріч в показаннях потерпілої ОСОБА_2 на досудовому та судовому слідстві щодо часу вчинення грабежу, то вони є безпідставними, оскільки як органом досудового слідства, так і судом першої інстанції встановлений приблизний час вчинення злочину 07.01.2010 року.

Надавши оцінку всім доказам у сукупності, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадання чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, вчинений повторно.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував вчинення ним тяжкого злочину; дані про особу ОСОБА_1, який характеризується за місцем проживання посередньо, обставини, які обтяжують покарання: вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, рецидив злочинів.

На думку колегії суддів Цурі В.М. призначено судом покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.

З огляду на наведене, підстав для скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 липня 2010 року відносно ОСОБА_1 – без зміни.

Головуючий:

Судді: