Справа № 199/7722/16-к

(1-кп/199/49/17)

В И Р О К

іменем України

25 травня 2017 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді Сенчишина Ф.М.

суддів Дяченко І.В.

ОСОБА_1

При секретарі Сидоренко А.О.

За участю прокурора Цховребова Л.Б.

потерпілого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12016040630002182, за обвинуваченням:

ОСОБА_4, який народився 11 лютого 1992 року в с. Волжське, Удорського району, Республіки Комі, Російської Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, має неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого 09 серпня 2013 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: м. Дніпро, вул. Лейтенанта Роя, б. 19,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 – п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 в невстановлений час при невстановлених обставинах в невстановлений спосіб, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї, незаконно придбав короткоствольну нарізну вогнепальну зброю - 9-мм самозарядний пістолет, зібраний саморобним способом з частин та деталей масо-габаритного макета пістолета Макарова (ПМ), серії «ДВ» № 345, 1955 року виготовлення, шляхом заміни ствола та відновлення гребня затвора, який почав незаконно переносити при собі по вулицях м. Дніпро.

Після чого, 13 липня 2016 року приблизно о 13:30 год. ОСОБА_4, знаходячись у громадському місці, на пляжі «Канал Фрунзенський», біля будинку № 95 по вул. Широкій в м. Дніпро, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, побачив раніше йому не знайомого потерпілого ОСОБА_2, який зробив ОСОБА_5 зауваження з приводу того, що останній кинув недопалок цигарки на пляжі, за яким наглядав потерпілий. Після цього ОСОБА_4, розуміючи, що вони з потерпілим перебувають у громадському місці та його дії є явними для оточуючих, використовуючи незначний привід, безпричинно почав порушувати громадський порядок, а саме: почав висловлюватися грубою нецензурною лайкою в бік потерпілого ОСОБА_6 Після чого, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 з хуліганських мотивів раптово виник злочинний намір, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме: на позбавлення життя ОСОБА_2

Реалізовуючи зазначений злочинний умисел, ОСОБА_4 13 липня 2016 року приблизно о 13:35 год., продовжуючи знаходитись у громадському місці, а саме - на пляжі «Канал Фрунзенський», біля будинку № 95 по вул. Широкій в м. Дніпро, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, розуміючи, що його дії є явними для оточуючих, проявляючи явну неповагу до суспільству, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, взяв раніше придбану короткоствольну нарізну вогнепальну зброю - 9-мм самозарядний пістолет, зібраний саморобним способом з частин та деталей масо-габаритного макета пістолета Макарова (ПМ), серії «ДВ» № 345, 1955 року виготовлення, шляхом заміни ствола та відновлення гребня затвора, який він незаконно зберігав при собі, заздалегідь приніс з собою і який перебував у його речах. Після чого, діючи з прямим умислом, бажаючи настання смерті потерпілого ОСОБА_2, знаходячись на відстані приблизно трьох метрів від останнього, використовуючи вищевказане знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме: 9-мм самозарядний пістолет, зібраний саморобним способом з частин та деталей масо-габаритного макета пістолета Макарова (ПМ), серії «ДВ» № 345, 1955 року виготовлення, шляхом заміни ствола та відновлення гребня затвора, здійснив чотири постріли в бік ОСОБА_2, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді:

- вогнепального дотичного поранення м’яких тканин у лівій скронево-тім’яній області, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день);

- вогнепальне сліпе непроникаюче поранення грудної клітини ліворуч, яке розпочинається раною по середньо-ключичній лінії (на відстані 150 см вгору від підошовної поверхні стоп та на 7см ліворуч від умовної серединної лінії тіла), далі переходить в раньовий канал, з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірної-жирової клітковини, з переломом 2-го ребра ліворуч, далі йде між шкірою та грудною клітиною і сліпо закінчується стороннім тілом (металева куля) в м’яких тканинах правого плеча з явищами забою легені, а також вогнепальне наскрізне поранення м’яких тканин правої гомілки в середній третині з ранами на задньо-внутрішній поверхні та на зовнішній поверхні правої гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров’я, строком понад 3 тижні (більш як 21 день).

Від отриманих вогнепальних поранень ОСОБА_2 впав на землю, внаслідок чого ОСОБА_4 виконав всі дії, які він вважав необхідними для доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння з хуліганських мотивів смерті потерпілому ОСОБА_6, однак не довів свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки отримані ОСОБА_2 вогнепальні поранення не потягли за собою настання смерті потерпілого.

Надалі, в період часу з 15:55 год. по 16:40 год. 13 липня 2016 року в ході проведення огляду ділянки місцевості на пляжі «Канал Фрунзенський» біля будинку № 95 вул. Широка в м. Дніпрі була виявлена та вилучена залишена ОСОБА_4 на місці злочину короткоствольна нарізна вогнепальна зброя - 9-мм самозарядний пістолет, зібраний саморобним способом з частин та деталей масо-габаритного макета пістолета Макарова (ПМ), серії «ДВ» №345, 1955 року виготовлення, шляхом заміни ствола та відновлення гребня затвора, який ОСОБА_4 придбав та носив при собі без передбаченого законом дозволу.

ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень визнав частково. Від надання суду показань відмовився. При цьому в судових дебатах обвинувачений заявив, що він розкаюється в тому, що так сталося з потерпілим, але він в нього пістолет не направляв і стріляти в нього не хотів. Це сталося не очікувано для нього і не з умислом. Стосовно пістолету, він його знайшов в той день, коли дрова збирали. Але він думав, що цей пістолет не бойовий і не справжній, а просто муляж.

Попри часткове визнання своєї вини в зазначених кримінальних правопорушеннях, винуватість ОСОБА_4 повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_2 показав суду, що до описаних подій з ОСОБА_4 знайомий не був. За своїм двором за адресою: м. Дніпро, вул. Широка, б. 93, вони розчистили ділянку біля «Каналу Фрунзенський» і зробили там невеликий пляж, щоб діти купались і самі вони могли відпочивати. 13 липня 2016 року близько 13:30 години він вийшов подивитися, що відбувається на пляжі. Там гуляла невелика компанія, були діти. Був також обвинувачений ОСОБА_4 з дівчиною. Обвинувачений був у стані сильного алкогольного сп’яніння і ледь тримався на ногах. Він попросив, щоб відпочиваючі після себе сміття не залишали. Дівчина ОСОБА_4 сказала, що сміття після себе вони приберуть, а ОСОБА_4 сказав що він надоїв йому своєю чистотою. Після цього ОСОБА_4 кинув недопалок на пісок біля води, який вони тільки завезли. Він попросив обвинуваченого підняти недопалок і покласти його в сміттєвий бак. У відповідь обвинувачений почав висловлюватися в його адресу нецензурною лайкою. Він ОСОБА_4 так само відповів. На цьому їх словесна перепалка закінчилася і обвинувачений пішов в комиші. Він в цей час відійшов і почав розмовляти з іншими людьми. Через нетривалий проміжок часу він побачив, як з комишів вибіг обвинувачений, а його стримувала дівчина, що була з ним, і просила, що не потрібно цього робити. ОСОБА_4 дівчину відпихнув, і почав розмахувати пістолетом, який тримав у правій руці. Він направився до обвинуваченого, щоб вибити пістолет чи звалити обвинуваченого з ніг, оскільки поряд було багато людей. В цей час обвинувачений з відстані двох метрів чи трохи більше нічого не пояснюючи почав стріляти в його бік, здійснивши чотири постріли. Коли він наблизився до обвинуваченого, то штовхнув останнього, і той впав в комиші. Що було далі, не пам’ятає, оскільки від отриманих поранень сам впав. Від пострілів у нього наскрізне поранення на правій нозі, пошкоджена грудна клітина, а також дотичне поранення на голові.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що обвинуваченого ОСОБА_4 до цих подій він не знав, а потерпілий ОСОБА_2 є його сусідом, з яким у нього нормальні сусідські стосунки. 13 липня 2016 року приблизно о 13 годині він прийшов на канал по вул. Широкій навпроти будинку № 95, де є пляж, для того, щоб позагорати, покупатися. На пляжі він лежав, відпочивав. Бачив, як ОСОБА_2 і ОСОБА_4 стоять і розмовляють. Через нетривалий проміжок часу вони почали розмовляти на підвищених тонах стосовно порядку на пляжі, а ще пізніше почали лаятися один на одного. ОСОБА_2 висував претензії обинуваченому з приводу того, що той кинув недопалок. Він підійшов з боку потерпілого, і вони почали сваритися стосовно чистоти на пляжі. Потім обвинувачений чи з сумки, чи з кулька, які лежали на покривалі, дістав пістолет і просто тримав його в руці, не погрожуючи ним. Після цього дівчина, яка була з обвинуваченим, запихала останнього в комиші, де вони розмовляли десь хвилин п’ять. Невдовзі ОСОБА_4 вийшов з комишів і одразу з відстані 1,5-2 метри почав стріляти в ОСОБА_2, здійснивши десь 4 постріли. Після пострілів ОСОБА_2 пішов на обвинуваченого, той почав відходити назад і впав в воду. Коли обвинувачений вийшов з води, то направився в його бік. Він ударив ОСОБА_4 і коли той впав, переключив увагу на потерпілого, котрий лежав і втрачав кров. Куди після цього подівся обвинувачений, він не знає. Стверджує, що потерпілий в той день був тверезим, а обвинувачений був у стані сп’яніння. На його думку на той час обвинувачений і потерпілий не були знайомі. З боку потерпілого не було дій, які б несли загрозу обвинуваченому. Потерпілий підтримував порядок на пляжі на громадських засадах. В його присутності пізніше співробітники поліції на пляжі знайшли чотири гільзи а також в воді, в тому місці, де впав обвинувачений, знайшли пістолетом Макарова.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що обвинувачений ОСОБА_4 є її другом. В липні 2016 року вони разом з ОСОБА_4 і її сином пішли на пляж. Олег пішов збирати дрова і знайшов пістолет. Він кинув його на покривало, а коли вона спитала в нього що це, він сказав що нічого. Десь через годину чи дві до них підійшов потерпілий, який назвався хазяїном пляжу. Вона раніше бачила, як він неодноразово чіплявся до всіх відпочиваючих, щоб вони там не смітили. Вона побачила, що почалася сварка між ОСОБА_4 і потерпілим з приводу сміття, і зрозуміла, що буде скандал. У неї дитина злякалася. Вона пішла до ОСОБА_4 і попросила, щоб вони заспокоїлися і їм не потрібно сваритися. Потім її дитина побігла, а вона схопила речі та побігла за дитиною. Що було далі вона не знає. Стверджує, що пістолет, який знайшов обвинувачений, весь час лежав, де обвинувачений його залишив – на покривалі, а коли вони йшли на пляж у обвинуваченого сумки не було. За час перебування на пляжі обвинувачений з нею разом випив близько одного літра пива. До вживання пива на пляжі ОСОБА_4 був тверезим.

Під час допиту судом свідок ОСОБА_9 показала, що обвинувачений ОСОБА_4 є її рідним сином. Обвинувачений одружений, але його дружина проживає з другим. Їхню дитину вона виховує сама. Коли народилася дитина, обвинувачений почав пропадати з дому. Казав їй, що проживає з ОСОБА_8.

За протоколом слідчого експерименту (т. 1 а.с. 99-107), 13 липня 2016 року в період часу з 15:00 год. до 15:40 год. свідок ОСОБА_7 під час слідчого експерименту показав ділянку місцевості, на якій відбувся конфлікт між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, механізм спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та місце, де ОСОБА_4 разом з пістолетом впав у воду.

Згідно протоколу огляду (т. 1 а.с. 92-95), 13 липня 2016 року слідчим поліції в період часу з 15:55 год. до 16:40 год. оглянуте місце події, вказане свідком ОСОБА_7 під час вищевказаного слідчого експерименту – ділянка місцевості, розташована навпроти будинку № 95 по вул. Широкій м. Дніпра на березі Фрунзенського каналу. За результатами огляду на березі були виявлені та вилучені чотири гільзи, а на відстані 9 метрів від гільз в воді (в комишах) – пістолет «ПМ» з номером на рамі «ДВ 354 1955». На момент огляду пістолет знаходиться в зібраному стані, на затворній затримці, запобіжник у вимкненому стані. Магазин пістолету пустий, без патронів. Під час огляду також зафіксовано наявність на землі плями рідини бурого кольору.

З протоколів пред’явлення особи для впізнання за фотознімками (т. 1 а.с. 129-132, 133-136) вбачається, що 19 липня 2016 року потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_7 за чотирма пред’явленими для впізнання фотознімками впізнали ОСОБА_4 як такого, що 13 липня 2016 року стріляв у ОСОБА_2 зі зброї.

Під час слідчого експерименту ОСОБА_2, згідно відповідного протоколу від 26 вересня 2016 року (т. 1 а.с. 185-186) показав як і куди саме здійснював в нього постріли ОСОБА_4

За висновком судово-медичної експертизи № 3832е від 10 жовтня 2016 року (т. 1 а.с. 180-184), за даними медичної документації та при огляді у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді:

-вогнепального дотичного поранення м’яких тканин у лівій скронево-тім'яній області, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день);

-вогнепального сліпого непроникаючого поранення грудної клітини ліворуч, яке розпочинається раною по середньо-ключичній лінії (на відстані 150 смвгору від підошовної поверхні стоп та на 7см ліворуч від умовної серединної лінії тіла), далі переходить в раньовий канал, з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, з переломом 2-го ребра ліворуч, далі йде між шкірою та грудною клітиною і сліпо закінчується стороннім тілом (металева куля) в м’яких тканинах правого плеча з явищами забою легені, яке відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров’я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день);

-вогнепального наскрізного поранення м’яких тканин правої гомілки в середній третині з ранами на задньо-внутрішній поверхні та на зовнішній поверхні правої гомілки, яке відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров’я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

За своїм характером зазначені тілесні ушкодження не є небезпечними для життя, так як останні не спричинили загрозливих для життя явищ в момент заподіяння.

Вказані тілесні ушкодження спричинені від 3-х механічних дій твердих предметів зобмеженою контактуючою поверхнею, які володіли пробивною кінетичною енергією та діяли в область голови ліворуч, грудної клітини ліворуч та правої гомілки, якими були кулі при пострілі з вогнепальної зброї, що підтверджується наявністю стороннього тіла в області м’яких тканин правого плеча.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони спричинені незадовго до надходження на стаціонарне лікування в ОКЛМ, тобто і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, напрямок раньових каналів, можливо вказати, що ОСОБА_2 під час нанесення йому тілесних ушкоджень був звернутий лівою бічною поверхнею тіла до травмуючого предмету (дульного зрізу). Встановити положення ОСОБА_2 під час спричинення тілесних ушкоджень не представляється можливим, у зв’язку з відсутністю судово- медичних експертних даних.

Локалізація та характер виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не суперечать механізму їх спричинення на який вказує ОСОБА_2 в ході проведення слідчого експерименту, тобто при пострілах в область голови, грудної клітини та правої нижньої кінцівки.

Допитана в судовому засіданні судмедексперт ОСОБА_10 підтвердила здійснені нею висновки за вищевказаною судово-медичною експертизою та показала, що висновок про те, що раньовий канал грудної клітини ліворуч закінчується стороннім тілом, металевою кулею, нею зроблений на підставі медичної документації. За медичною картою стаціонарного хворого № 4924 під час проведення оперативного втручання 22 липня 2016 року, операція № 198, йому була проведена операція видалення інородного тіла з м’яких тканин правого плеча і під час операції у нього було вилучено інородне тіло - металева куля. Куля була вилучена на відстані 7 см, даний факт може свідчити про міграцію кулі поміж м’язами на день отримання тілесних ушкоджень. Напрямок руху кулі змінився, коли куля вдарилася об ребро.

Згідно висновку судово-балістичної експертизи № 08/3.1/3.2-481 від 23 серпня 2016 року (т. 1 а.с. 195-201), предмет, вилучений 13 липня 2016 року під час огляду місця події на пляжі «Канал Фрунзенський» біля буд. 95, вул. Широка, в м. Дніпропетровську, відноситься до категорії короткоствольної нарізної вогнепальної зброї. Даний предмет є 9-мм самозарядним пістолетом, зібраний саморобним способом з частин та деталей масо-габаритного макета пістолета Макарова (ПМ), серії «ДВ» №354, 1955 року виготовлення, шляхом заміни ствола та відновлення гребеня затвора. Пістолет придатний до проведення пострілів. Чотири предмети, вилучені під час огляду місця події, є складовими частинами боєприпасів – стріляними гільзами пістолетних патронів калібру 9 мм (ПМ). Чотири гільзи, вилучені 13 липня 2016 року під час огляду місця події на пляжі «Канал Фрунзенський» біля буд. 95, вул. Широка в м. Дніпропетровську, стріляні з пістолета Макарова (ПМ), серії «ДВ» №354, наданого на дослідження, що відповідає калібру наданого на дослідження пістолета.

Зазначений пістолет, чотири стріляні гільзи, ватний тампоном з протяжкою каналу ствола та магазин постановою слідчого від 22 жовтня 2016 року (т. 1 а.с. 207) визнані речовими доказами та оглянуті в судовому засіданні.

13 березня 2017 року за дорученням суду у відділенні травматології № 1 КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені ОСОБА_11» було вилучено металевий предмет, схожий на металеву кулю, який було вилучено при проведенні операції 22 липня 2016 року з плеча (вхідний отвір в грудній клітині) ОСОБА_2

Вказаний предмет, схожий на металеву кулю, оглянуто в судовому засіданні.

Згідно висновку судово-балістичної експертизи № 26/3.2-285 від 10 квітня 2017 року (т. 2 а.с. 136-140), куля, яка була вилучена 13 березня 2017 року у відділенні травматології № 1 КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені ОСОБА_11» є складовою частиною патрона – вистреленою кулею 9-мм патрона до пістолету ПМ. Вказана куля вистрелена з короткоствольної нарізної вогнепальної зброї - 9-мм самозарядного пістолету, зібраного саморобним способом з частин та деталей масо-габаритного макета пістолета Макарова (ПМ), серії «ДВ» №354, 1955 року виготовлення, вилученого під час огляду місця події на пляжі «Канал Фрунзенський» біля буд. 95, вул. Широка, в м. Дніпро, що був наданий на дослідження.

Аналізуючи доводи обвинуваченого про те, що він знайшов пістолет в той же день, коли збирав дрова, і думав, що цей пістолет не бойовий і не справжній, а просто муляж, суд враховує, що такі доводи ОСОБА_4 повністю узгоджуються з показами свідка ОСОБА_8 в цій частині.

Разом з тим, такі доводи обвинуваченого і свідка в тій частині, що обвинувачений сприймав пістолет як муляж, об’єктивно спростовуються тим, що ОСОБА_4 після конфлікту з ОСОБА_2 пішов за вказаним пістолетом, та, повернувшись, одразу почав здійснювати постріли в бік потерпілого, тобто сприймав зазначений предмет як вогнепальну зброю, придатну для здійснення пострілів і нанесення тілесних ушкоджень.

З огляду на викладене, доводи ОСОБА_4 і свідка ОСОБА_8 про те, що обвинувачений знайшов пістолет під час збирання дров і залишив на покривалі, тобто в місці, безперешкодно доступному для неповнолітньої дитини ОСОБА_8, з якою вони разом прийшли на пляж, об’єктивно суперечать показам свідка ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_4 добре ставився до її дитини і піклувався про неї, тобто не міг свідомо поставити життя чи здоров’я дитини під загрозу.

Невизнання обвинуваченим своєї вини в цій частині суд розцінює як усталену модель захисту від пред’явленого обвинувачення, форму реалізації права на захист і бажання уникнути кримінальної відповідальності і покарання за вчинений злочин. А зурахуванням близьких дружніх відносин між ОСОБА_4 і ОСОБА_8 суд відповідні доводи обвинуваченого і покази свідка вихиляє як такі, що спростовані сукупністю досліджених судом інших доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин.

Аналізуючи наявні докази в частині здійснення обвинуваченим пострілів в потерпілого, суд виходить з того, що в формулюванні обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним, було зазначено, що ОСОБА_4 почав висловлюватися грубою нецензурною лайкою в бік потерпілого ОСОБА_6, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, поєднаним з демонстративною зневагою до загальних норм моралі. Такі дії (висловлення нецензурною лайкою), як зазначено в обвинувальному акті та встановлено судом, мали місце до того, як у ОСОБА_4 виник умисел на вбивство ОСОБА_2

Суд враховує роз’яснення, викладені у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику в справах про хуліганство» згідно яких за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін.

В обвинувальному акті не зазначені дії ОСОБА_4, вчинені останнім до того, як у нього виник намір на вбивство ОСОБА_2, які можна було б кваліфікувати за ознакою особливої зухвалості або виняткового цинізму. Не встановлені такі дії ОСОБА_4 і дослідженими судом доказами.

На підставі викладеного з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, виключено посилання на супроводження нецензурної лайки в бік потерпілого «особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, поєднаним з демонстративною зневагою до загальних норм моралі».

Також, з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, виключено посилання на те, що словесний конфлікт між обвинуваченим та потерпілим виник «на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків» з наступних підстав:

Так, суд враховує роз’яснення, викладені у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», за якими як умисне вбивство з хуліганських мотивів за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК дії винного кваліфікуються, коли він позбавляє іншу особу життя внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу. Якщо крім убивства з хуліганських мотивів винний вчинив ще й інші хуліганські дії, що супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене кваліфікується за п. 7 ч. 2 ст. 115 і за відповідною частиною ст. 296 КК. Не можна кваліфікувати як вчинене з хуліганських мотивів умисне вбивство під час сварки чи бійки, яку розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи з інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих стосунків, навіть якщо при цьому було порушено громадський порядок.

Як встановлено судом, обвинувачений та потерпілий до описаних подій один одного не знали, причиною конфлікту між ними стало зауваження від потерпілого ОСОБА_2 обвинуваченому ОСОБА_4 з приводу того, що останній кинув недопалок цигарки на пляжі, за яким наглядав потерпілий.

Такі дії потерпілого з підтримання порядку та чистоти в місці громадського відпочинку є суспільно-корисними, а супротив таким діям свідчить про нехтування обвинуваченим загальнолюдським правилам співжиття і нормам моралі.

Судом не встановлені факти вчинення потерпілим будь-яких неправомірних дій, які могли обґрунтовано спровокувати обвинуваченого на застосування насильства до останнього.

Сукупність встановлених судом фактичних обставин: початок конфлікту через правомірне зауваження потерпілого, наявність у обвинуваченого стану алкогольного сп’яніння, відсутність будь-якої загрози життю чи здоров’ю обвинуваченого з боку потерпілого, застосування обвинуваченим вогнепальної зброї через певний проміжок часу після того як конфлікт було фактично вичерпано та в громадському місці в присутності інших осіб, поза всяким розумним сумнівом доводять факт того, що здійснюючи постріли в потерпілого з вогнепальної зброї, обвинувачений діяв не з мотивів, які виникли на ґрунті особистих стосунків, а саме з хуліганських мотивів, оскільки вогнепальна зброя була застосована обвинуваченим з використанням малозначного приводу, ґрунтуючись на неповазі до суспільства та встановлених в ньому правил.

Перевіряючи наявність у ОСОБА_4 умислу на вбивство, суд, оцінивши доводи сторони захисту та співставивши їх з матеріалами кримінального провадження та наявними доказами, приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При відмежуванні умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Судова практика для з’ясування змісту і спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів їм необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки (пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»).

Для того, щоб встановити направленість умислу, необхідно враховувати зовнішній прояв діяння, який розкриває внутрішній (психічний) його процес, окреслює суб'єктивне ставлення особи до вчинюваних нею дій, які в сукупності з іншими обставинами визначають кримінально-правовий зміст суспільно небезпечного діяння.

За встановлених судом фактичних обставин, обвинувачений обрав знаряддям вчинення злочину вогнепальну зброю, з якою з невеликої відстані здійснив чотири постріли в потерпілого, три з яких потрапили в останнього, і два з яких – в життєво важливі органи: голову та верхню передню частину тулуба.

При цьому інтенсивність дій ОСОБА_4 (безперервні постріли), те, що він такі свої дії не супроводжував намаганням вербально з’ясувати стосунки з ОСОБА_2 і переконати його в своїй правоті, характер і локалізація поранень потерпілого, які лише за збігом обставин не призвели до настання смерті потерпілого, причина припинення злочинних дій (закінчення набоїв та подальша активна протидія з боку свідка ОСОБА_7М.) доводять, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки у виді смерті ОСОБА_2 і бажав їх настання.

Доводи захисника щодо відсутності у обвинуваченого умислу на вбивство потерпілого зводяться до особистого тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів. При цьому, сторона захисту оцінює і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

З огляду на вищевикладене, відповідні доводи сторони захисту судом відхиляються, оскільки покладені судом в обґрунтування винуватості обвинуваченого докази є належними та допустимими, узгоджуються між собою та не містять невирішених суперечностей.

З урахуванням викладеного, оцінивши вищенаведені докази та встановлені на їх підставі фактичні обставини в їх сукупності та взаємозв’язку, суд дійшов висновку що вони поза всяким розумним сумнівом доводять в повному обсязі винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі обвинувачення, яке було підтримане прокурором і кваліфікує дії обвинуваченого:

- за ч. 2 ст. 15 - п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з хуліганських мотивів, оскільки обвинувачений діючи з прямим умислом, виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі;

- за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Визначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких та тяжких відповідно, обставини вчинення кримінальних правопорушень, причини, з яких вбивство не було доведено до кінця, характер та ступінь тяжкості фактично спричинених наслідків правопорушення, кількість вогнепальної зброї, яка була предметом кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого.

ОСОБА_4 є особою раніше судимою за вчинення умисного, корисливого злочину (т. 1 а.с. 212, 214-220), нові злочини вчинив в період іспитового строку (т. 1 а.с. 213), має зареєстроване місце проживання (т. 1 а.с. 211), де характеризується задовільно (т. 1 а.с. 222, 223, т. 2 а.с. 56), є батьком малолітньої дитини (т. 2 а.с. 51), яка має тяжкі захворювання (т. 2 а.с. 53-55), але перебуває на утриманні батьків обвинуваченого (т. 2 а.с. 52), на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває (т. 1 а.с. 225, 227), у вчиненому не розкаявся.

За висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 2079 від 23 вересня 2016 року (т. 1 а.с. 166-168), ОСОБА_4 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, хронічним душевним захворюванням, слабоумством, тимчасовим хворобливим розладом душевної діяльності або іншим хворобливим станом психіки не страждав. За своїм психічним станом на час інкримінованого йому діяння він міг віддавати собі звіт в своїх діях (бездіяльності) і керувати ними. Досліджуваний в теперішній час будь-яким психічним захворюванням також не страждає. За своїм психічним станом в теперішній час він може віддавати собі звіт в своїх діях (бездіяльності) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд, згідно приписів ст. 67 КК України, відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів.

При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На підставі викладеного, з урахуванням відсутності обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі за кожен із злочинів, оскільки підстави для призначення покарання більш м’якого, ніж передбачене законом, судом не встановлені, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Покарання за сукупністю зазначених злочинів підлягає визначенню з урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

До матеріалів справи долучена копія вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 серпня 2013 року (т. 1 а.с. 214-220), яким ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України засуджено до 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Оскільки нове кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим в період іспитового строку, остаточне покарання за сукупністю вироків підлягає визначенню з урахуванням вимог ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, оскільки тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, встановлені судом відомості про особу обвинуваченого дають підстави вважати можливими ухилення від суду.

На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта (т. 1 а.с. 194, т. 2 а.с. 135).

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 374 КПК України,

П Р И С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 15 - п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років;

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вказаних злочинів у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі приєднати невідбуту частину покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 серпня 2013 року та остаточно призначити ОСОБА_4 до відбування покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обраховувати з 02 серпня 2016 року.

До набрання вироком законної сили продовжити дію раніше обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Дніпропетровській установі виконання покарань (№ 4) Південно-Східного МРУ ВКПП МЮ України.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) в строк покарання ОСОБА_4 зарахувати строк попереднього ув’язнення починаючи з 02 серпня 2016 року і по 25 травня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 2381 (дві тисячі триста вісімдесят одна) гривня 58 (п’ятдесят вісім) копійок.

Речові докази: - пістолет, чотири стріляні гільзи, ватний тампоном з протяжкою каналу ствола, магазин та металева куля, медикаменти в пакеті, вбц на марлевому тампоні № 1, 2, 3, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (порядкові номери – 00720 та 00721) – знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою – з дня вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_1

25.05.2017