Справа №1-143/10 11.03.2010 11.03.2010 11.03.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-176/2010 року Головуючий у першій інстанції

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України суддя: Кваша С.В.

Доповідач апеляційного суду:

суддя: Губа О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Царюка В.В.

суддів: Івченко О.М., Губи О.О.

за участю прокурора: Максимишина О.Л.

захисника: ОСОБА_1

засудженого: ОСОБА_2

потерпілого: ОСОБА_3

представника потерпілого: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 січня 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

– за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:

– потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 22.685 грн. 88 коп. та 50.000 грн. моральної шкоди;

– лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва на відшкодування витрат, пов’язаних із знаходженням потерпілого ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні, у сумі 703 грн. 03 коп.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 05.04.2009 року близько 22.20 години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та керуючи транспортним засобом «Деу-Сенс», номерний знак НОМЕР_1, на якому встановлені шини різних моделей з різними малюнками протектора, рухався в темну пору доби по сухій асфальтованій проїзній частині в крайньому правому ряду пр. Леніна, який має три полоси руху в одному напрямку, зі сторони вул. Рюміна в напрямку вул. Фрунзе зі швидкістю 100 км/год., чим порушив вимоги п.п. 2.9 «а», 31.4.5 «г» ПДР України.

Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого за перехрестям з вул. 8 Березня, ОСОБА_2 грубо порушуючи вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 12.3, 12.4, 18.1 ПДР України, виїхав на пішохідний перехід, де лівою передньою частиною свого автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, що переходив дорогу, після чого з місця дорожньо-транспортної пригоди зник, чим порушив вимоги п. 2.10 ПДР України.

В результаті ДТП ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла у вигляд багато чисельних переломів кісток скелету з пошкодженням внутрішніх органів, від яких 11.04.2009 року в ЛШМД він помер.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок змінити, призначити йому більш м’яке покарання і звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України Вважає, що призначене покарання є занадто суворим і не відповідає його особистості, оскільки він щиро кається у вчиненому, не перешкоджав розкриттю злочину, надавав матеріальну допомогу на лікування потерпілого, та за 9 років водійського стажу до адміністративної відповідальності не притягувався. Стверджує, що не знаходився в стані алкогольного сп’яніння під час порушення правил дорожнього руху.

Водночас апелянт, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій щодо потерпілого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України, посилається на те, що судом не дана належна оцінка показанням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, даних ними в судовому засіданні.

Крім того, апелянт посилається на неправильне вирішення судом цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримку апеляції та його захисника ОСОБА_1, заперечення потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, думку прокурора Максимишина О.Л. про залишення апеляції засудженого без задоволення, а вироку суду – без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за який він засуджений, за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Кваліфікація дій за ч.2 ст. 286 КК України апелянтом не оспорюється.

Що стосується тверджень апелянта щодо того, що суд не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 ОСОБА_10, то вони є безпідставними, оскільки судом дана оцінка всім доказам у їх сукупності, в тому числі і показанням даних свідків.

Покарання засудженому ОСОБА_2 судом призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України, тобто з урахуванням вчинення ним тяжкого злочину з необережності, даних про його особу, який характеризується позитивно за місцем проживання, частково відшкодував потерпілому заподіяну матеріальну шкоду, раніше не судимий. При цьому судом враховану обставину, яка обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Таким чином, суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, яке є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_2 та звільнення від відбування покарання на підставі ст.. 75 КК України, про що просив апелянт, колегія суддів не вбачає.

Твердження апелянта про те, що він не знаходився в стані алкогольного сп’яніння під час вчинення злочину щодо ОСОБА_6, є безпідставними, оскільки спростовуються даними протоколу № 2931 від 06.04.2009 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 під час вчинення злочину знаходився в стані алкогольного сп’яніння (а.с. 12), а також показаннями потерпілого ОСОБА_11, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12

Твердження засудженого ОСОБА_2 про неправильне вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, є необґрунтовані, оскільки цивільний позов в цій частині вирішений відповідно до вимог закону та доведеності позовних вимог потерпілого.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 січня 2010 року у відношенні ОСОБА_2 – без зміни.

Головуючий:

Судді: