Справа №1-29/10 06.04.2010 06.04.2010 06.04.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-191/2010 року Головуючий у першій інстанції

Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України суддя: Устіченко К.І.

Доповідач апеляційного суду:

суддя: Губа О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Царюка В.В.

суддів: Івченко О.М., Губи О.О.

при секретарі: Березняку В.В.

за участю прокурора: Максимишина О.Л.

захисника: ОСОБА_1

засудженого: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Снігурівського району Миколаївської області на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 9 лютого 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, приватного підприємця, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

–за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України його зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації до органу кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області (р/р 35229001000016 в ГУДК у Миколаївській області МФО 826013 код ЗКПО 25574110) за проведення судово-хімічних експертиз 1126,80 грн.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним обігом особливо небезпечних наркотичних засобів за таких обставин.

25.06.2009 року біля 15.00 години на вул. Жовтневій в м. Снігурівка Миколаївської області, поблизу кафе «Чайна», в ході проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів, ОСОБА_2 незаконно збув особі під псевдонімом «ОСОБА_3В.» особливо небезпечний наркотичний засіб (канабіс) – 1,9 гр., отримавши від покупця грошову винагороду у сумі 50 грн.

25.08.2009 року в період часу з 19.00 до 19.40 години, під час оперативної закупівлі ОСОБА_2 за місцем свого проживання, в будинку № 138 по вул. Жовтневій в м. Снігурівка Миколаївської області, повторно, незаконно збув особі під псевдонімом «ОСОБА_3В.» особливо небезпечний наркотичний засіб(канабіс) – 2,1 гр., отримавши від покупця грошову винагороду у сумі 50 грн.

Крім того, 17.08.2009 року на березі річки Інгулець, неподалік вул. Набережної в м. Снігурівка, ОСОБА_2 знайшов кущ дикорослої рослини коноплі, листя та суцвіття якої переніс до місця свого проживання, висушив, подрібнив та незаконно зберігав з метою збуту.

В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду через неправильне застосування кримінального закону при призначенні скасувати та винести новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання в межах позиції прокурора в судових дебатах. На думку апелянта, судом не повною мірою враховано суспільну небезпечність вчиненого засудженим злочину та дані про особу засудженого. При цьому посилається на порушення судом п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, згідно з яким рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином обґрунтоване. Але суд всупереч зазначеної постанови, застосувавши ст. 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2 звільнив його від відбування покарання з випробуванням без достатніх на це підстав.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Якименка О.П. на підтримку апеляції помічника прокурора Снігурівського району Миколаївської області, заперечення засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, є обґрунтованим і підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказів, який апелянтом не оспорюється.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України є правильною.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має сім’ю, наявність на його утриманні малолітньої дитини (ІНФОРМАЦІЯ_5), його стан здоров’я (має хворобу серця).

Також судом враховані обставини, які пом’якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що він раніше не судимий.

З огляду на наведене, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Прокурор, ставлячи питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 та постановлення нового вироку, допустив суперечності між мотивувальною та резолютивною частинами апеляції.

Так, із змісту мотивувальної частини апеляції вбачається, що апелянт не згодний з рішенням суду про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання призначеного судом з випробуванням. При цьому посилається, що судом не взято не в повній мірі до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу, а також не вказав в чому полягало сприяння ОСОБА_2 розкриттю злочину, що повинно враховуватись при призначенні покарання, а не при вирішення питання звільнення винного від покарання на підставі ст. 75 КК України.

Більш того, колегія суддів зважає на те, що покарання засудженому ОСОБА_2 призначено судом саме у виді та розмірі (5 років позбавлення волі), про які зазначав прокурор у судових дебатах та просив в резолютивній частині апеляції.

Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 кримінальний закон з цього приводу застосовано вірно.

Водночас, колегія суддів зазначає, що прокурор в апеляції не вказав в чому саме полягає неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_2 та постановлення нового вироку немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляцію помічника прокурора Снігурівського району Миколаївської області залишити без задоволення, а вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 9 лютого 2010 року відносно ОСОБА_2 – без зміни.

Головуючий:

Судді: