Справа № 373/672/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Реви О.І.

за участі секретаря Домантович О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди,—

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду та просить визнати неправомірними дії, вчинені 06 червня 2007 року ОСОБА_2 в частині укладення цивільно-правових угод від імені ВАТ «ЕРСТЕ БАНК» з ОСОБА_1 на підставі довіреності в порядку передоручення, що видана ВАТ «АКБ «Престиж» та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 13 квітня 2007 року, зареєстрована в реєстрі за №1333 та стягнути моральну шкоду з ОСОБА_2 в розмірі 100 (сто) гривень 00 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25 листопада 2016 року він звернувся до нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про надання йому копії документів щодо посвідчення договору іпотеки від 06 червня 2007 року майнових прав на квартиру. Із змісту вищевказаних документів йому стало відомо про те, що ОСОБА_2 діяв від імені ВАТ «Ерсте Банк» на підставі довіреності виданої 13 квітня 2007 року ВАТ «АКБ «Престиж», тобто коли юридична особа з назвою ВАТ «АКБ «Престиж» вже не існувала. Вважає дії ОСОБА_2 в частині укладення цивільно-правових угод на підставі вказаної довіреності протиправними.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, зазначивши про їх безпідставність у письмовому запереченні проти позову.

Від представника третьої особи ПАТ «ФІДОБАНК» до суду надійшла заява про слухання справи у відсутності представника та про відсутність підстав для задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

06 червня 2007 року між Відкритим Акціонерним товариством «Ерсте Банк», в особі ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 13 квітня 2007 року, посвідченої ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстраційний №1333 та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/0398/74/02723, відповідно до якого банк надав позивачу кредит у сумі 128000,00 доларів США.

На забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором 06 червня 2007 року між Відкритим Акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №014/0398/74/02723.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

За нормою ч. 2 ст. 245 ЦК України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.

На підставі ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі, серед іншого: припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Стаття 83 ЦК України, визначає, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Статтею 152 ЦК України зазначено, що акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року за №514-VІ, повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство). Товариство може мати скорочене найменування українською мовою, повне та скорочене найменування іноземною мовою (мовами).

Абзацом 3 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» зазначено, що зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Відповідно до п. 5 Перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Обов’язковим елементом статуту є найменування товариства, тому і найменування повинні бути приведені у відповідність до цього Закону.

Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», ідентифікаційний код 34001693, в новій редакції, банк було створено у формі відкритого акціонерного товариства з назвою Акціонерний комерційний банк «Престиж» (протокол Установчих зборів від 02 грудня 2005 року).

Згідно рішення загальних зборів акціонерів від 17 жовтня 2006 року №3б-1/2006 Банк було перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк».

Згідно рішення загальних зборів акціонерів №3б-2/2009 від 22 вересня 2009 року Відкрите Акціонерне товариством «Ерсте Банк» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Есте Банк».

Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» є правонаступником за всіма правами та обов’язками Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк».

Оскільки зміна найменування Акціонерного комерційного банку «Престиж» на Відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк», а в подальшому на Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» не є припиненням юридичної особи (перетворенням) і жодних інших обставин, передбачених ст. 248 ЦК України, не виникає, то довіреність, видана від імені ВАТ «АКБ «Престиж» ОСОБА_2 не припинилася до закінчення строку, її скасування чи інших підстав, що визначені ст. 248 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що представник банку ОСОБА_2 діяв правомірно при укладанні цивільно-правових угод від імені ВАТ «Ерсте Банк» з ОСОБА_1 на підставі довіреності в порядку передоручення.

Також, позивач у своїх позовних вимогах просить стягнути на його користь моральну шкоду, заподіяну йому протиправними діями відповідача, яку оцінює в 100 гривень.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю, наявність причинного зв’язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вини заподіювача.

Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам міститься роз’яснення, за яким відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На підтвердження своїх вимог про стягнення моральної шкоди позивач не надав будь-яких доказів, у розумінні ст.ст.59, 60 ЦПК України, на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру саме внаслідок неправомірних дій відповідача та з яких міркувань виходив позивач при визначенні розміру моральної шкоди, також позивач не довів протиправність дій відповідача при укладанні цивільно-правових угод від імені ВАТ «Ерсте Банк».

В судовому засіданні позивач заявив, що 100 грн., які він визначив як розмір моральної шкоди – це його витрати на дорогу до місця розташування суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди.

В судовому засіданні відповідач заявив про те, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з такими вимогами.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З пояснень сторін та письмових доказів досліджених в судовому засідання вбачається, що 25 листопада 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про надання йому копії документів, щодо посвідчення договору іпотеки від 06 червня 2007 року майнових прав на квартиру, які йому необхідні для звернення до суду.

25 листопада 2016 року нотаріус надав ОСОБА_1 вище вказані документи.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Підписання кредитного договору відбулось 06 червня 2007 року за участю позивача ОСОБА_1, тобто він міг довідатися про порушене його право саме – 06 червня 2007 року.

З позовом до суду позивач звернувся лише 04 квітня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

З клопотання про поновлення строку позовної давності позивач не заявляв.

За наявності правових підстав для задоволення позову і при встановленні судом пропуску позивачем строку позовної давності за відсутності підстав для його поновлення суд має відмовити в позові у зв’язку з пропущенням строків давності.

У даному випадку, судом не встановлено наявності правових підстав для задоволення позову, а тому, не зважаючи на пропуск позивачем строку позовної давності, у позові слід відмовити за недоведеністю і безпідставністю позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. ст. 23, 83, 104, 152, 244, 245, 246, 247, 248, 161,1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 57-62, 88, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2017.

Суддя О. І. Рева