Справа № 2-2427/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 жовтня 2009 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                     Мельниченко С.П.,

при секретарі                         Білодід Ю.П.,

за участю позивача                     ОСОБА_1

представника позивача                 ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Відкритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Орадон» про визнання відмови у виплаті страхового відшкодування незаконною, визнання частково недійсним договору та стягнення суми страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1  до Відкритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Орадон», третя особа Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Кредит-Дніпро», в якому позивачка просить суд:

- визнати відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування незаконною;

- визнати недійсним положення підпункту г) пункту, 4.1. Договору страхування транспортних засобі № НОМЕР_1  від 18.04.20008 р., укладеного між позивачкою та відповідачем;

- стягнути з відповідача на користь позивачки  суму страхового відшкодування в розмірі 13998,22 гривень.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилався на те, що 18 квітня 2008 року між ним та ВАТ «Страхова компанія «ОРАДОН» було укладено Договір № НОМЕР_1  страхування транспортних засобів, предметом якого є транспортний засіб, а саме легковий автомобіль марки Хонда модель «Цівік», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, дійсна вартість якого 142915 грн., повністю відповідає страховій сумі - 142915 грн.

Термін дії договору з 00 г. 00 хв. 19 квітня 2008 року до 24 г. 00 хв. 18 квітня 2009 року. Страховий платіж за даним договором складає 7431,58 грн., який було сплачено 18 квітня 2008 року.

Вигодонабувачем за вищевказаним договором є ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро», який, у свою чергу, надав позивачці споживчий кредит на придбання автомобіля, зазначеного в спірному Договорі страхування.

17 грудня 2008 року під час дії страхового договору, в темну пору доби, а саме о 17 годині 40 хвилин, по вул. Леніна в с. Новоселівка, Новомосковського району Дніпропетровської області позивачка керувала зазначеним в вищевказаному Договорі автомобілем «Хонда Цівік», д/н НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не маючи можливості пересвідчитись у небезпеці даного маневру та не маючи можливості отримати допомоги у сторонніх осіб, за їх відсутності, здійснила наїзд на перешкоду, чим на думку працівників ДАІ, які прибули за її викликом, порушила п. 10.9 ПДР.

У зв'язку із скоєнням ДТП, в цей же день - 17.12.2008 року - працівником ІДПС ВДАІ було складено адміністративний протокол, який в свою чергу було направлено на розгляд до Новомосковського міськрайонного суду.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду від 24 грудня 2008 року позивачку визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн.

Про настання страхового випадку, на виконання вимог Договору страхування, 18.12.2008 року позивачкою письмово повідомлено страховика, надано пояснення щодо скоєного ДТП, написано заяву про сплату страхового відшкодування, надано оригінал Договору № НОМЕР_1  страхування транспортних засобів від 18.04.2008 року, квитанцію про сплату страхової премії в сумі 7431,58 грн., копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ, копію талону та посвідчення водія, копію паспорту та свідоцтва про ідентифікаційний код, а також було складено акт огляду ТЗ.

23 грудня 2008 року страховику надано кошторис вартості ремонту ТЗ.

03.01.2009 року - надана постанова суду про притягнення позивачки до адміністративної і відповідальності, а 21.01.2009 року страховиком було отримано лист від Вигодонабувача про те, що останній не заперечує проти отримання позивачкою страхового відшкодування.

На  підставі  кошторису вартості  ремонту транспортного засобу,  а  саме рахунку-фактури № 1380 від 23.12.2008 року та рахунку-фактури № 1379 від 23.12.2008 року, згідно Наказу-наряду № 10369 та Наказу-наряду № 10280 за виконані роботи, витратні матеріали    та автозапчастини позивачкою було сплачено 14712,8 грн.

Згідно договору страхування франшиза у разі знищення або пошкодження ТЗ внаслідок ДТП становить 714,58 грн. - 0,5% від страхової суми (142915,00 грн.), а отже сума страхового відшкодування, яка підлягала виплаті позивачці відповідачем складає: 13998,22 грн.

Таким чином, з боку позивачки були виконані всі умови Договору страхування, надано всі необхідні документи для виплати, страхового відшкодування. Однак, страховик довгий час не давав відповіді з приводу розгляду документів про виплату страхового відшкодування, хоча з дня подачі останнього документу по справі, а саме з 23 січня 2009 року, минуло вже досить багато часу.

26 лютого 2009 року на адресу позивача надійшов лист від страховика, яким позивачці відмовлено у виплаті страхового відшкодування, в обґрунтування чого вказано, що п. 4.1 г) Договору страхування передбачає обов'язок страхувальника приймати всі заходи обережності для запобігання виникнення збитку застрахованому ТЗ.

А так як позивачка не виконала обов'язок щодо виконання Правил дорожнього руху, порушення яких і призвело до пошкодження ТЗ, відповідач відмовляє у виплаті страхового відшкодування. Тобто, як зазначається у відмові, на підставі п. 4.5г) Договору страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальником не виконано зобов'язань п. 4.1 та п. 4.2 за договором страхування.

Відповідно до частини 4 ст. 26 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996р. відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Дана відмова є грубим порушенням Договору № НОМЕР_1  страхування транспортних засобів від 18.04.2008 року, Закону України «Про страхування», Закону України «Про захист прав споживачів», що згідно із положеннями ст. 15, 16 ЦК України є підставою для звернення до суду для захисту своїх порушених прав.

Як зазначено в ст. 16 Закону України «Про страхування» під договором страхування розуміється письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій виплаті, визначеній в договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Серед переліку страхових випадків, згідно п. 1 Договору № НОМЕР_1  від 18.04.2008р. зазначено дорожньо-транспортну пригоду (ДТП).

Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачено розділом 5  спірного Договору та ст. 26 Закону України «Про страхування» N 85/96-ВР від 07.03.1996 які наступають за наявності навмисних дій позивача, як Страхувальника.

Частиною 2 ст. 26 Закону (85/96-ВР) відповідачу надано право встановлювати інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо вони не суперечать Закону.

Підпункт г) пункту 4.1. Договору підлягає визнанню недійсним внаслідок невідповідності його вимогам Закону, зокрема ч.ч. 1. 2, пунктів 3, 10, 14 частини 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» N 1023-ХІІ від 12.05.1991р. відповідно до яких продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права щодо тлумачення договору.

Так, відповідача у своїй відмові, рішення № 157 від 19.02.2009 року, посилається на підпункт ґ) пункту 4.5 Договору, згідно з яким: «Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити його до 50% його розмір, якщо страхувальником або його уповноваженим представником не виконано зобов'язань п. 4.1., п. 4.2., за цим Договором.

Стосовно страхового випадку який мав місце у позивача до таких підстав, всупереч закону відповідач вважає, що належить підпункт г) п. 4.1 Договору, відповідно до якого на позивача покладено обов'язок «приймати всі заходи обережності для запобігання виникнення збитку застрахованому транспортному засобу, а також по зниженню ступеня ризику».

Вказуючи на «всі заходи обережності» відповідач не навів жодного цьому прикладу.

Реальної можливості ознайомитись з правилами страхування транспортних засобів позивачка не мала, так як їх ніхто не давав, а про їх наявність вона довідалась після вже настання страхового випадку та звернення до відповідача з заявою про здійснення страхових виплат.

Під час укладення Договору представники відповідача стверджували, що позивачка в будь якому випадку застрахована незалежно від вини того хто вчинив ДТП.

В тому випадку якби їй було роз'яснено, що за її вини страхових виплат на її користь не буде вчинено договору вона б з Відповідачем не укладала.

Зазначений спірний підпункт договору не може розглядатися окремо від підпункту б) пункту 4.2 Договору, який покладає на позивачку обов'язок у випадку настанні страхового випадку терміново прийняти всі заходи по рятуванню предмета договору страхування, запобіганню його подальшого пошкодження і усуненню причин, які можуть привести до виникнення додаткового збитку, а отже не може розглядатися окремо так як дублює «Правила дорожнього руху».

З огляду на це та зміст рішення Відповідача, зазначене в листі № 157 від 19.02.2009 року відмова в повній мірі від виплати страхового відшкодування нічим не обґрунтована.

Всі наведені вище несправедливі умови є в наявності, як у спірному договорі та і у рішенні відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Як вбачається із положень частин 5, 7, 8 ст. 18 Закону (1023-ХІІ) якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали свої позовні вимоги та просили суд задовольнити їх.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, незважаючи на неодноразові виклик, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, про причини неявки суд до відома не поставив. Документи, які витренувались судом не надав.

Враховуючи, що явка до суду це право відповідача, а не обов’язок, судом ухвалено провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі доказів, які надані позивачем.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням, причини неявки суд до відома не поставив.

Суд, заслухавши позивача, його представника, показання свідка, вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі з огляду на наступне.

Судом по справі встановлено факт, що 18.04.2008 р. між  ВАТ «СК «Орадон», як страховиком та ОСОБА_1 , як страхувальником було укладено договір страхування № НОМЕР_1 , згідно умов якого страховик прийняв на страхування  автомобіль Хонда Цівік д/н НОМЕР_1  2008 року випуску, вартістю 142915 гривень на випадок, крім іншого,  дорожньо-транспортної пригоди. (а.с. 6-8).

17.12.2008 р. о 17-40 годин ОСОБА_1 , керуючи застрахованим автомобілем, рухаючись заднім ходом, не впевнилась в безпеці даного маневру та здійснила наїзд на перешкоду, внаслідок чого автомобіль було пошкоджено (а.с. 18).

18.12.20008 р. позивачка, виконуючи свої обов’язки передбачені спірним договором, повідомила страховика про страховий випадок (а.с. 23) та пождала заяву про сплату страхового відшкодування (а.с. 25), однак, листом від 18.02.2009 р.  ВАТ «СК Орадон» повідомила, що позивачці відмовлено у виплаті страхового відшкодування, так як п. 4.1. г) Договору страхування передбачає обов’язок страхувальника приймати всі заходи обережності для запобігання виникнення збитку застрахованому транспортному засобу, а оскільки відповідачка не виконала вказаного обов’язку, то їй відмовлено у виплаті страхового відшкодування (а.с. 33).

Як вбачається з рахунків-фактури № 1379 та № 1380 від 23.12.2008 р. загальна шкода, спричинена власнику автомобіля Хонда Цівік склала 14712,80 гривень (а.с. 19-20), а як вбачається з наказів – нарядів № 10280 від 26.01.2009 р.  № 10369 від 27.01.2009 р. та фіскальних чеків (а.с. 21, 22) ця сума була повністю сплачена позивачкою за ремонт її автомобілю.

Суд вважає за можливе визнати недійсним п. 4.1. г)спірного Договору страхування з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця та надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору.

Суд вважає, що п. 4.1. г) спірного договору підлягає визнанню недійсним на підставі вищенаведених норм законодавства, оскільки його положення являються несправедливими, що створює істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, а саме, в п. 4.1. г) встановлено жорсткі обов’язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця і фактично цим пунктом надано виконавцю право щодо тлумачення договору.

Враховуючі, що пункт спірного договору, на підставі якого позивачці було відмовлено у виплаті страхового відшкодування визнано недійсним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача розмір страхової суми, з урахуванням франшизи, в розмірі 13998,22 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на корись держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 139,98 гривень та на користь позивачки витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 203, 215 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд -

ВИРІШИВ:    

Позовні вимоги ОСОБА_1  до Відкритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Орадон» про визнання відмови у виплаті страхового відшкодування незаконною, визнання частково недійсним договору та стягнення суми страхового відшкодування задовольнити.

Визнати відмову Відкритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Орадон» у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1  незаконною.

Визнати недійсним положення підпункту г) пункту 4.1. Договору страхування транспортних засобів № НОМЕР_1  від 18.04.20008 р., укладеного між ОСОБА_1  та Відкритим акціонерним товариством «Страховою компанією «Орадон».

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Орадон» на користь ОСОБА_1  суму страхового відшкодування в розмірі 13998,22 гривень та витрати пов’язані зі зверненням до суду в розмірі 30 гривень, а всього 14028,22 гривень (чотирнадцять тисяч двадцять вісім гривень двадцять дві копійки).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Орадон» на користь держави судовий збір в розмірі 139,98 гривень (сто тридцять дев’ять гривень дев’яносто вісім копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя                                     С.П.Мельниченко