АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання праової допомоги в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.

Справа №761/6526/15-ц

№ апеляційного провадження:22-ц-796/1906/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 18 лютого 2011 року між ним та ОСОБА_7, ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до п.п.1 якого ОСОБА_7 та ОСОБА_3 зобов'язались солідарно повернути позивачу грошові кошти в сумі - 18 750 доларів США до 18 травня 2011 року. Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики із ОСОБА_5 було укладено 18 лютого 2011 року договір поруки. У визначений у договорі позики термін для її повернення відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_7 грошові кошти не повернули, а тому позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права із цим позовом, у якому просив суд стягнути на його користь грошові кошти основного боргу в сумі - 18 750 доларів США, проценти за користування коштами в розмірі облікової ставки Національного банку України за період з 18.02.2011 року по 02.03.2015 року в сумі - 6414 доларів США, 3% річних за період з 24.05.2011 року по 02.03.2015 року в сумі - 2123 долари США, пеня (штраф) за період з 02.03.2014 року по 02.03.2015 року в розмірі - 205 130 доларів США, а всього кошти в сумі - 232 417 доларів США за курсом Національного банку України до долара США на день ухвалення рішення у справі.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором позики - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4 грошові кошти за договором позики від 18 лютого 2011 року в розмірі суми основної заборгованості - 18 750 доларів США; процентів за користування вказаними коштами в розмірі облікової ставки Національного банку України за період з 18.02.2011 року по 02.03.2015 року в сумі - 6 414 доларів США; 3% річних від суми боргу за період з 24.05.2011 року по 02 березня 2015 року в сумі - 2 123 долари США; кошти пені (штрафу) в розмірі - 18 750 доларів США, а всього в розмірі - 46 037 доларів США, що еквівалентно - 1 011 145 (один мільйон одинадцять тисяч сто сорок п'ять) гривень 30 коп. по курсу Національного банку України станом на 14.07.2015 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі - 1827 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі - 1827 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду представником відповідача ОСОБА_2 який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_3, подано апеляційну скаргу, в якій він просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що порушує норми матеріального та процесуального права, оскільки судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для вирішення справи по суті.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_3, підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач по справі ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5, неодноразово в судові засідання не з'являлися.

Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи, забезпечивши їм можливість з'явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.305 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення, суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам в повній мірі судове рішення не відповідає.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

За змістом ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) у власність грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали свої зобов'язання за договором позики.

Однак з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 лютого 2011 року між позивачем ОСОБА_4 та ОСОБА_7 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики на суму - 18 750 доларів США із строком повернення - 18 травня 2011 року (т.1 а.с.7).

З метою виконання умов договору позики 18 лютого 2011 року було укладено договір поруки (т.1 а.с.8), відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_5 поручається перед кредитором ОСОБА_4 за виконання зобов'язань боржників ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з повернення боргу відповідно до укладеного договору позики від 18 лютого 2011 року.

На виконання п. 7 договору позики ОСОБА_8 було видано нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_9, у відповідності до якої останню було наділено повноваженнями, щодо отримання грошових коштів від позичальників на користь свого довірителя - ОСОБА_8 (т.1 а.с.136,137).

Позичальники ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виконували узяті на себе зобов'язання, що підтверджується розписками про отримання коштів ОСОБА_9, яка отримувала від ОСОБА_7 кошти (т. 1 а.с.138-143): 18 травня 2011 року - 3750 гривень, 18 червня 2011 року - 3750 гривень, 18 липня 2011 року - 3750 гривень, 18 серпня 2011 року -3750 гривень, 18 вересня 2011 року - 3750 гривень, 18 жовтня 2011 року -3750 гривень, 18 листопада 2011 року, 18 грудня2011 року, 18 січня 2012 року - 11250 гривень, 18 лютого 2011 року - 3750 гривень, 18 червня 2012 року, 18 липня 2012 року, 18 серпня 2012 року - 11250 гривень, 18 вересня 2012 року, 18 жовтня 2012 року, 18 листопада 2012 року - 11250 гривень, 18 грудня 2012 року, 18 січня 2013 року, 18 лютого 2013 року - 11250 гривень, 18 березня 2013 року, 18 квітня 2013 року, 18 травня 2013 року - 11250 року.

У всіх зазначених розписках міститься посилання, що внесена сума коштів є погашенням боргу по договору від 18 лютого 2011 року №462.

Крім того, інша частина коштів передавалася ОСОБА_9 через банківські установи, що підтверджується квитанціями КБ «Приват Банку» в період часу з 19 серпня 2011 року по 28 лютого 2013 року а також частина коштів передавалася через КБ «Приват Банк» послугою мобільний банкінг в період часу з 29 травня 2012 року по 29 листопада 2012 року (т.1 а.с.144-154).

Отже, загальна сума відданих коштів ОСОБА_7, в перерахунку на долари США. по офіційному курсу НБУ на дату їх перерахунку складає 18 750 доларів США.

Крім нотаріально посвідченої довіреності на провадження розрахунків з боржниками (т.1 а.с.136), ОСОБА_9 мала також і договір комісії на реалізацію іпотечного майна, підписаний, власноруч, власницею майна ОСОБА_7 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. від 18 лютого 2011 року, зареєстрований за № 467, тобто в день укладення договору позики.

Наведене спростовує доводи представника позивача, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу, що ОСОБА_9 не просто невідома особа, якій боржники сплачували кошти за договором позики.

Тобто ОСОБА_9 є уповноваженою особою на провадження розрахунків та мала документальне підтвердження своїх повноважень.

Таким чином, оскільки зобов'язання відповідачем виконано, то позовні вимоги позивача, зокрема розрахунок стягнення заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку що заочне рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки заочне рішення суду ухвалено без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи по суті.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року - скасувати та ухвалити нове, наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором позики - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді:

Справа №761/6526/15-ц Справа №761/6526/15-ц

№ апеляційного провадження:22-ц-796/1906/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.