Справа № 2-2099/09 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

21 жовтня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого – судді   Тарановой О.П.,  

при секретарі –   Великоцької А.О..,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі продажу нерухомого майна та його повернення,

ВСТАНОВИВ:  

       Позивачка звернулася до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири  №18, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул.. Советская,92, яка на теперішній  час відповідно до договору купівлі продажу  від 27.05.2009 року реєстр № 922 посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу  ОСОБА_4, належить ОСОБА_3  

 Звертаючись до  суду із позовом про  визнання договору купівлі продажу недійсним, позивачка  вважає, що  відповідачки при  реєстрації договору купівлі продажу квартири не мали намір настання правових наслідків, вважає, що даний договір  був сторонами заключний для усунення відповідачки ОСОБА_5 від своїх боргових зобов’язань перед  нею, оскільки відповідно до розписки відповідачки ОСОБА_5  остання  повинна повернути їй грошову суму у розмірі 18700,00 грн, яку до теперішнього часу не повернула. На думку позивачки, про недійсність договору купівлі продажу квартири свідчить той факт, що він був заключний одразу після того, як Жовтневим районним судом м. Луганська був скасований наказ про стягнення  з відповідачки боргу , а саме  27.05.2009 року.

  У судовому засіданні представник позивачки  підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідачки позовні  вимоги не визнали та просили суд у його задоволенні відмовити.

зобов’язання перед  позивачкою, які вона має намір задовольнити. Спірна квартира відповідно до  її боргових зобов’язань перед позивачкою не  була визнана заставним майном, а тому вона розпорядилася нею на свій розсуд. У зв’язку із тим, що вона переїхала  в  інший населений пункт на постійне місце проживання, спірна квартира нею була продана відповідачу -2.

 Відповідачка ОСОБА_6 на теперішній час мешкає в спірній квартирі. Іншого будь якого житла у  м. Луганську не має. Вважає, що вона є  законним власником спірної квартири.

      Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного:

 Як встановлено у судовому засіданні між відповідачами по справі дійсно відбувся договір купівлі продажу квартири №18 за адресою:м. Луганськ, вул. Советкая, будинок № 92, який був 27.05.2009 року реєстр № 922 посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу  ОСОБА_4,  відповідно до якого власником квартири стала відповідачка по справі ОСОБА_6. Метою укладання договору купівлі продажу квартири був переїзд відповідачки ОСОБА_5 на постійне місце проживання у інший населений пункт. Відповідачка ОСОБА_6  за спірну квартиру передала ОСОБА_5 грошові кошти і на теперішній час  мешкає у спірній квартирі, оскільки іншого будь якого житла у м. Луганську не має.

Крім того, судом також встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_5 дійсно існує договір займу грошових коштів у розмірі 1 18700,00 грн., які остання на теперішній час позивачці не повернула і що саме  договір купівлі продажу квартири був заключний між відповідачами по справі 27 травня 2009 року після скасування  узаходів забезпечення виконання судового наказу, виданого Жовтневим районним судом м. Луганська.

Згідно зі ст.  3 ЦПК України кожна   особа  має  право  в  порядку,  встановленому  цим Кодексом,  звернутися  до  суду  за  захистом   своїх   порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

Відповідно до ст.16 ч.1, ч.2 п.2 кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним  

У відповідності зі ст.  15 ЦПК України суди  розглядають  в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених,  невизнаних або оспорюваних прав,  свобод чи інтересів,   що   виникають  із  цивільних,  житлових,  земельних, сімейних,  трудових відносин,  а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Суди  розглядають справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження.  

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні  

У статті 4   Цивільного кодексу   України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством України, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.  

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.  

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають лише з угод, які не суперечать закону.  

Відповідно до ст. ст. 1046; 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона /позичатель/, передає іншій стороні /позичальнику/, у власність /в оперативне управління/ гроші, а позичальник зобов’язується повернути позичателю таку ж суму грошей; договір позики вважається складеним у момент передачі грошей; договір позики на суму який не менше ніж як в десять разів перевищуює встановлений законом розмір не оподатковуваного мінімуму доходів громадян, повинен бути складений у письмовій формі.  

    Купівля-продаж  спірної  квартири не мала місце як  забезпечення  відповідачкою виконання своїх боргових зобов’язань.  

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним  є  правочин,  який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, фіктивний правочин визнається судом недійсним.  

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу. Якщо недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).  

Крім того, як вказано в частині першій пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки закону, а й іншим актам, виданим органом державної влади чи управління в межах наданої їм компетенції.  

Таким  чином, суд прийшов до висновку про те, що   договір купівлі продажу квартири, заключний між відповідачами відповідає  вимогам закону і не може  бути  визнаний недійсним, а тому у позовних вимогах   позивачці судом  відмовлено за не обґрунтованістю.  

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. ст. 15, 30, 62, 202, 203   ЦПК  України   , суд,  ст4,.203,215,234, 1046; 1047 ЦК України   суд, -  

ВИРІШИВ:  

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі продажу квартири № 18, розташованою за адресою: м. Луганськ, вул. Советская,92 від 27.05.2009 року реєстр № 922 посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу  ОСОБА_4, між  ОСОБА_2 та ОСОБА_7 - відмовити за необґрунтованістю.    

Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Ленінського районного суду м. Луганська заяви про апеляційне оскарження протягом 10-днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом 20-днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: суддя                                                       О.П. Таранова