Справа № 815/5333/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 22.09.2016 року № 30 про накладення на ТОВ «Інфокс» стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-ХІІ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 22.09.2016 року № 30 про накладення на ТОВ «Інфокс» стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-Х11.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 25.03.2016 року № 29/09 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області винесено постанову від 22.09.2016 року № 30 про накладення на ТОВ «Інфокс» стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-Х11 у розмірі 1467,34 грн. Постановою визначено, що у суб'єкта господарської діяльності ТОВ "Інфокс» відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про послугу з водопостачання, що призвело до порушення п.4 ч.1 ст. 4, п. 5 п.7 ч.1 ст. 21, абз. 1 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-Х11.

Позивач вказує, що відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладення стягнень від 22.09.2016 року № 30 та застосував до позивача стягнення за порушення, які не були виявлені актом перевірки від 25.03.2016 року № 29/09, а отже застосування штрафу за неіснуючі та ніким не встановлені порушення є безпідставним.

Представник позивача надав до суду клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях. Проти продовження розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що у складеному Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016 року міститься припис, яким ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» зобов'язано провести коригування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які виставлено споживачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за нормами споживання, з урахуванням вимог ч. 2 п. 10 Правил №630, а саме з урахуванням показників приладів обліку води. Термін виконання припису до 11.04.2016 року. Разом з тим, представник відповідача зазначає, що станом на час подання даних письмових заперечень припис до акту перевірки №29/09 від 25.03.2016 року ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» не виконано.

Також представник відповідача зазначив, що постановою про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №30 від 22.10.2016 року за відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, а саме: ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» у порушення абз. 2 п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, затверджених ПКМУ від 21.07.2005 року №630 (із змінами та доповненнями) допущено справляння плати за особовими рахунками НОМЕР_1 споживача ОСОБА_2, НОМЕР_2 споживача ОСОБА_5, НОМЕР_3 споживача ОСОБА_4 за нормативами (нормами) за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань, що вводить в оману (сприяє обрахуванню) споживачів, чим у порушення п.4 ч.1 ст. 4, п. 5, п. 7 ч. 1 ст. 21, абз. 1 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» обмежено право споживачів на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про фактичний об'єм та визначення належним чином ціни наданої послуги з водопостачання, а тому відповідно до п.7 ч.1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» до ТОВ «Інфокс» накладено стягнення, а саме штраф у розмірі 1467,34 грн.

Крім того, представник відповідача вказує на те, що з аналізу норм Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про електронну комерцію» стосується продавця та визначає випадки відсутності інформації саме про продавця. А тому ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області при винесенні постанови №30 від 22.10.2016 року в повній мірі керувалося нормами законодавства, адже при здійсненні своєї господарської діяльності (надання послуг з водопостачання та водовідведення) ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» не надає споживачам необхідну, доступну, достовірну інформацію про продукцію. Вказані дії позивача є порушенням п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до п.п 1, 2, 12, 13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію, у тому числі харчові продукти, відповідно до закону; накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 26 цього Закону результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Згідно до п.п. 4, 5, 6 Положення про порядок накладення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови), рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держстандарті або його територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб'єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку. Суб'єкт господарської діяльності перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держстандарт або його територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення. У разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови) у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що 21.06.1996 року проведено державну реєстрацію юридичної особи товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», дата вчинення запису 16.11.2004 року за номером 1 074 120 0000 003030.

Згідно виписки №672282 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 14.07.2008 року філію «Інфоксводоканал» внесено до реєстру. (а.с. 20)

Як зазначено в Положенні філії Інфоксводоканал відповідно до рішення Загальних зборів Учасників товариства 22.12.2003 року № філія "Інфоксводоканал". Філія є структурним підрозділом товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», створеним на базі орендованого товариством цілісно-майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства КП «Одесводоканал» та не є юридичною особою (а.с. 16-17).

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області 22.09.2016 року прийнято постанову № 30 про накладення стягнення передбаченого п.7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та застосовано до ТОВ «Інфокс» штраф у розмірі 1467, 34 грн. (а.с. 22-23).

У вказаній постанові зазначено, що на підставі акта перевірки від 25 березня 2016 року №29/09 та матеріалів до нього встановлено відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (об'єм послуги з водопостачання та її ціну), а саме: ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» у порушення абз. 2 п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених ПКМУ від 21.07.2005 року №630 (із змінами та доповненнями), допущено справляння плати за особовими рахунками НОМЕР_1 споживача ОСОБА_2, НОМЕР_2 споживача ОСОБА_5, № 0038770 споживача ОСОБА_4 за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань, що вводить в оману (сприяє обрахуванню) споживачів, чим у порушення п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 5, п. 7 ч. 1 ст. 21, абз. 1 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» обмежено право споживачів на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про фактичний об'єм та визначення належним чином ціни наданої послуги з водопостачання. (а.с. 22-23).

Разом з тим, обставини щодо здійснення ГУ Держпродспоживслужбою в Одеській області даної перевірки та правомірність припису, винесеного відповідачем на підставі висновків викладених в акті перевірки, встановлені постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 року по справі №815/1714/16. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч 1. ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 року по справі №815/1714/16 адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (далі - Позивач, або ТОВ "Інфокс") з позовом (а.с.5-16) до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області (далі - Відповідач, або Інспекція) про визнання протиправними дій Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області щодо складання акта перевірки від 25.03.2016 року №29/09, визнання протиправним і скасування припису Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області до акту перевірки №29/09 від 25.03.2016 року - задоволений в повному обсязі.

Рішенням суду по справі 815/1714/16 встановлено, що у період з 14.03.2016 року по 25.03.2016 року на підставі звернень споживачів ОСОБА_4 (№Г-46 від 20.01.2016 року), ОСОБА_2 (№К-111 від 02.02.2016 року), ОСОБА_5 (№К-110 від 02.02.2016 року) щодо необґрунтованого нарахування боргу за послуги з водопостачання та водовідведення внаслідок неврахування показань лічильників води, згоди Держспоживінспекції України на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) суб'єкта господарювання №02/7-639-2016 від 15.02.2016 року, наказу на проведення перевірки №66-аг від 12.03.2016 року та направлення на проведення перевірки №104 від 12.03.2016 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області була проведена позапланова перевірка філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з водопостачання та водовідведення.

За результатом проведення даної перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області був складений Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016 року у висновках якого зазначено, що Філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс", у порушення вимог ч.2 п.10, ч.5 ст.15, п.п.4 п.32 Правил №630, відмовилась від врахування показань засобу обліку холодної води, та допустила справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності у споживачів ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 квартирних засобів обліку холодної води без урахування їх показань, що не допускається за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 Правил №630 внаслідок чого на особовому рахунку споживача ОСОБА_2 виникла заборгованість у сумі 3380,21 гривень, на особовому рахунку споживача ОСОБА_5 виникла заборгованість у сумі у сумі 464,67 гривень. Також в Акті перевірки №29/09 від 25.03.2016 року зазначено, що відповідно до п.15 Правил №630 засоби обліку води, встановлені у квартирі (будинку садибного типу), та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Згідно з п.п.6 п.29 означених Правил споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку, а виконавець, відповідно до п.п.4 п.32 вказаних Правил, зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Також судом встановлено, що у складеному Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області Акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016 року міститься припис, яким ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" зобов'язано провести коригування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які виставлено споживачам Гузь О.О., ОСОБА_2, ОСОБА_5 за нормами споживання, з урахуванням вимог ч.2 п.10 Правил №630, а саме, з урахуванням показників приладів обліку води.

За результатом розгляду справи №815/1714/16, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" з одного боку та споживачі Гузь О.О., ОСОБА_2, ОСОБА_5, дійшли згоди щодо покладення на споживачів обов'язку проводити періодичну повірку приборів обліку води, а відтак вказані умови договорів не можуть вважатися несправедливими умовами, як і не можуть вважатися агресивною, нечесною підприємницькою практикою, у тому числі, з тим підстав, що взагалі не підпадають під визначені категорії в контексті статей 18 та 19 Закону України "Про захист прав споживачів"), та до того ж відповідають положенням ст.ст.6, 627, 907 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В зв'язку з цим суд враховує, що вищевказані договори, укладені між ТОВ "Інфокс" та споживачами Гузь О.О., ОСОБА_2, ОСОБА_5 не визнавались недійсними в судовому порядку.

Також в постанові від 27.07.2016 року суд зазначає, що згідно з п.5.15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженого Наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008 року повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок. Суд зауважив, що вказана норма також покладає на споживачів Гузь О.О. та ОСОБА_2 обов'язок з повірки лічильників води за власний рахунок, оскільки зазначені споживачі проживають в садибах, а не в квартирах.

Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 року встановлено, що необґрунтованими є посилання відповідача на норми п.7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №474 від 08.07.2015 року та ч.4 ст.17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 05.06.2014 року №1314-VII, оскільки вказані нормативні акти набрали чинності тільки з 01.01.2016 року в той час як строк проведення чергових державних повірок водолічильників, встановлених за адресами споживачів Гузь О.О., ОСОБА_2, ОСОБА_5 настав до 01.01.2016 року, тому дані законодавчі норми у момент виникнення спору не діяли.

Таким чином суд в постанові від 27.07.2016 року по справі №815/1714/16 дійшов до висновку, що позивач правомірно, відповідно до умов договорів зі споживачами Гузь О.О., ОСОБА_2 та ОСОБА_5 здійснив вказаним споживачам нарахування плати згідно з установленими нормативами без врахування показань лічильників води, які не пройшли чергову повірку і не могли використовуватись в якості засобів вимірювальної техніки. Також суд врахував, що позивач здійснив нарахування не за весь час прострочення здійснення повірки засобів обліку (від року до чотирьох років), а лише за незначний період часу: Гузь О.О. - з 01.10.2015р., в той час як повірка водолічильника мала бути здійснена до 28.02.2015р., ОСОБА_2- з 01.10.2015р., в той час, як повірка лічильника води мала бути проведена до 16.01.2012р., ОСОБА_5 - з 01.05.2015р., в той час як строк повірки лічильника води сплив у 2012 році.

Отже, судом встановлено, що 18.11.2008 року між ТОВ "Інфокс" (далі - виконавцем) та Гузь О.О. (далі - абонентом), як власником садиби за адресою: місто Одеса, провулок Старокінний, 4, був укладений договір №118154-63 про послуги водопостачання та водовідведення. Відповідно до п.п. 2.1. даного договору розрахунок обсягів спожитої води здійснюється згідно показань приладів обліку води. У випадку відсутності приладу обліку води, розрахунок послуг водопостачання тимчасово здійснюється по нормативам, затвердженим місцевими органам державної виконавчої влади. Згідно з п.3.4.8. договору споживач зобов'язаний здійснювати періодичну повірку приладів обліку води (а.с.137-138).

Судом встановлено, що за вказаною адресою був встановлений лічильник води, який пройшов повторну повірку 28.02.2012 року. Приймаючи до уваги міжповірочний інтервал для даного приладу обліку води, а також дату його попередньої повірки, наступний черговий строк державної повірки даного водоміра - 28.02.2015 року (а.с. 140). Проте, як вбачається з акту опломбування з'єднань водомірного вузла, заміна лічильника холодної води відбулась тільки 15.02.2016 року (а.с. 146). В зв'язку з чим з 01.10.2015 року нарахування за послуги споживання споживачу Гузь О.О. здійснювалось за нормами водопостачання.

Також судом встановлено, що 19.11.2015 року між ТОВ "Інфокс" (далі - виконавцем) та ОСОБА_2 (далі - споживачем) був укладений договір №123655/ОВ про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Відповідно до п.3.2., 3.4. даного договору у разі відсутності на вводі до будинку приладу обліку, плата за послуги проводиться згідно з установленими нормативами (нормами) водоспоживання та водовідведення з розрахунку на кількість мешканців та на ведення індивідуального підсобного господарства. Засоби обліку води, встановлені на вводі будинку підлягають періодичній повірці відповідно до вимог ст.20 закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Згідно з п.3.7. договору встановлення, ремонт та повірка водолічильників виконується за рахунок споживача. Відповідно до п.4.4. договору споживач зобов'язаний своєчасно виконувати державну повірку водо лічильників за власний рахунок. (а.с. 151-154).

Відповідно до акту на опломбування №708 судом встановлено, що за вказаною адресою 16.01.2008 року був встановлений та опломбований лічильник води, який приймаючи до уваги міжповірочний інтервал для даного приладу обліку води, повинен був пройти повірку до 16.01.2012 року (а.с. 155). Проте, як вбачається з акту опломбування №000790 заміна лічильника холодної води відбулась тільки 29.03.2016 року (а.с.157). В зв'язку з чим з 01.10.2015 року нарахування за послуги споживання ОСОБА_2 здійснювалось за нормами водопостачання.

Також судом встановлено, що 29.04.2010 року між ТОВ "Інфокс" (далі - виконавець) та ОСОБА_5 (далі - Споживач) був укладений договір №1760 про надання послуг холодного водопостачання та водовідведення, водовідведення гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до п.п. 2.1. даного договору розрахунок обсягів спожитої холодної води здійснюється згідно показань приладів обліку води. У випадку відсутності приладу обліку води розрахунок послуг водопостачання тимчасово здійснюється по нормам, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради. Згідно з п.3.4.5. договору споживач зобов'язаний здійснювати періодичну повірку квартирних приладів обліку (а.с. 147-148).

Відповідно до акту заміни водо лічильника№383 судом встановлено, що за вказаною адресою був встановлений водолічильник 2008 року випуску. Приймаючи до уваги міжповірочний інтервал для даного приладу обліку води, а також дату його виробництва, наступний черговий строк державної повірки даного водоміра сплив у 2012 році. Проте, як вбачається з вказаного акту 383, заміна лічильника холодної води відбулась тільки 12.08.2015 року. В зв'язку з чим з 01.05.2015 року нарахування за послуги споживання споживачу ОСОБА_5 здійснювалось за нормами водопостачання. (а.с. 150).

Як вбачається зі змісту кожного з договору, укладеного позивачем із споживачами Гузь О.О., ОСОБА_2 та ОСОБА_5, до обов'язків Водоканалу включено здійснення контролю встановленого міжповірочного інтервалу приладів обліку води.

Відповідно до висновків суду апеляційної інстанції по справі №815/1714/17 підтвердженням виконання позивачем такого обов'язку є неодноразові повідомлення Гузь О.О. протягом 2015р. про сплив строку проведення повірки водолічильника, про що зазначається у листі філії "Інфоксводоканал" на адресу Гузь О.О. від 19.11.2015р. № Г-71.

Також ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 року встановлено, що позивачем не здійснювалось повідомлення споживачів Гузь О.О., ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про необхідність здійснення повірки в порядку, визначеному п.7 Правил № 474, оскільки вказані Правила набрали чинності лише з 01.01.2016р., а тому на правовідносини з приводу нарахування ТОВ "Інфокс" плати за користування водою вказаним споживачам за нормами споживання, строк проведення чергових державних повірок водолічильників у яких настав до 01.01.2016р., вони не розповсюджуються.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Пунктами 5, 7 ч.1 ст.21 Закону передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 7) ціну продукції визначено неналежним чином.

Згідно з абз.1 ч.4 ст.17 Закону, споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.

Пунктом 7 ч.1 ст.23 Закону, на підставі якого на позивача накладено штраф оскаржуваною постановою, встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, щодо доводів відповідача про відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, як підстави для відповідальності позивача за п.7 ч.1 ст.23 Закону, суд зазначає наступне.

Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постанови НКРЕКП про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення офіційно оприлюднюються, містяться на офіційному сайті НКРЕКП, на сайті виробника www.infoxvod.com.ua.

Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.11.2015р. №2868 про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення офіційно оприлюднена в Офіційному віснику України, 2016, № 6 (29.01.2016 року), ст. 332.

Розмір плати за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил № 630).

У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу, (п. 20 Правил 630)

Норми водоспоживання для населення затверджені рішенням Одеської міської ради від 25.02.2010р. № 30 офіційно оприлюднені на сайті міської ради www.omr.gov.ua та на сайті виробника www.infoxvod.com.ua.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведений факт відсутності необхідної, доступної, достові рної та своєчасної інформації про продукцію, оскільки позивач жодним чином не обмежував право споживачів на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію, тому посилання відповідача на порушення п.5 ч.1 ст.21 Закону є необґрунтованим.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до відповідальності, передбаченої п.7 ч.1 ст.23 Закону є безпідставним та необґрунтованим через відсутність складу правопорушення в діях позивача.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлений обов'язок доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Відповідач не надав до суду належних доказів правомірності свого рішення, висновки про відсутність у позивача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар зроблені без детального викладу виявлених у ході перевірки фактів порушень, а тому факт порушення позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів відповідачем не доведений.

Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, ч. 6 ст. 128, 159 - 163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 22.09.2016 року № 30 про накладення на ТОВ «Інфокс» стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-ХІІ.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд у строки та в порядку встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Суддя О.А. Левчук