АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/477/2017 Головуючий у 1-й інстанції: Заєць Т.О.

справа №759/5872/13-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

представника відповідачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року ПАТ «КБ «Надра» звернулось до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 242505,56 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 серпня 2015 року становить 5 486 303,04 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що 15 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №137/П/99/2008-840, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти у сумі 129313,67 доларів США, за користування якими він зобов»язався сплачувати проценти у розмірі 13,79% річних на залишок заборгованості та повернути кошти щомісячними платежами, остаточно виконавши свої зобов»язання 15 лютого 2028 року.

Кредитні зобов»язання забезпечені порукою ОСОБА_3 на підставі Договору поруки від 15 лютого 2008 року.

Проте, належним чином позичальник своїх зобов»язань не виконував, у зв»язку із чим використовуючи своє право достроково вимагати виконання зобов»язання банк просить стягнути заборгованість станом на 26 серпня 2015 року у сумі 242505,56 доларів США (еквівалент 5 486 303,04 грн.), що складається з:

- непогашеного кредиту - 126264,15 доларів США (2 856 525,76 грн.);

- несплачених відсотків - 70835,20 доларів США (1 602 533,93 грн.);

- несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов»язання - 32474,84 доларів США (734691,72 грн.);

- штрафу за порушення умов кредитного договору - 12931,37 доларів США (292551,63 грн.).

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ПАТ «КБ «Надра» подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі посилається на те, що висновки судових економічних експертиз не можна брати до уваги, оскільки дослідження ґрунтується на неправильному трактуванні умов кредитного договору. Натомість розрахунок заборгованості виконаний відповідно до умов договору та відображає правильні результати. Не погоджується із посиланням суду на ст.613 ЦК України.

В судовому засіданні 02 лютого 2017 року та 30 березня 2017 року представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, посилаючись на викладені в ній обставини. В цих же судових засіданнях на виконання положень частини 4 ст.10 ЦПК України сторонам було роз»яснено засади та принципи цивільного судочинства.

В подальшому представник позивача в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідачів проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості по кредиту та процентам, суд першої інстанції виходив з того, що результати судово-економічної експертизи вказують на неправильність розрахунків банку, які призвели до завищеного розміру заборгованості по кредиту та процентам.

Окрім того, з посиланням на положення ст.613 ЦК України, суд вказав, що внаслідок неправильності розрахунків позичальник та поручитель не могли знати, яка сума підлягає сплаті для усунення порушень.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу, суд зазначив, що банком заявляються вимоги про їх стягнення у доларах США, що суперечить правовому висновку Верховного Суду України у справі №3-29гс15.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.553, ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом першої інстанції установлено, що 15 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №137/П/99/2008-840, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти у сумі 129313,67 доларів США, за користування якими він зобов»язався сплачувати проценти у розмірі 13,79% річних на залишок заборгованості. Нарахування відсотків здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. Строк кредитування - до 15 лютого 2028 року.

Відповідно до п.п. 3.3.1, 3.3.3 кредитного договору повернення кредиту здійснюється рівними платежами щомісячно до 10 числа (якщо 10 число не є банківським днем, погашення відбувається в останній банківський день, який передує цій даті) у сумі 1603,62 долари США починаючи з березня 2008 року.

Кредитні зобов»язання забезпечені порукою ОСОБА_3 на підставі Договору поруки від 15 лютого 2008 року.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №12396/14-45 від 27 березня 2015 року, розрахунки заборгованості станом на 26 березня2013 року (до моменту уточнення позовних вимог) не відповідають базовим умовам договору, внаслідок чого банком на 60706,57 доларів США завищений розмір заборгованості за кредитом, що призвело до необґрунтованого виникнення у різні періоди заборгованості по сумах простроченого тіла кредиту, а також підвищених відсотків за прострочення тіла кредиту, що призвело до завищення розміру заборгованості позичальника по відсотках за користування кредитом на суму 27357,48 дол. США.

Згідно висновком експерта за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи №22097/15-45 від 21 червня 2016 року, проведеної у зв»язку із уточненням позовних вимог, наявний у матеріалах справи новий розрахунок заборгованості перед банком «КБ «Надра» станом на 26 серпня 2015 року після збільшення позовних вимог позичальника не відповідає умовам кредитного договору №137/П/99/2008-840 від 15 лютого 2008 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту.

Крім того, на вирішення експертиз також ставилося питання - чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором вимогам Положення про кредитування банку. В обох висновках по цьому питанню відповіді не надано унаслідок відсутності у матеріалах справи Положення про кредитування ПАТ «КБ «Надра».

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що експертне дослідження ґрунтується на неправильному трактуванні умов кредитного договору, натомість розрахунок заборгованості виконаний відповідно до умов договору та відображає правильні результати, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.3.1 Кредитного договору повернення суми кредиту здійснюється рівними платежами щомісячно у сумі 1603 долари США 62 центи, починаючи з березня 2008 року.

Відповідно до пункту 3.3.4 кінцевий термін повернення кредиту встановлено 15 лютого 2028 року.

З наведеного убачається, що умовами договору визначено повернення коштів з нарахованими відсотками рівними частинами протягом усього терміну позику, тобто ануїтетним способом.

При цьому, такий платіж включає в себе кредитну та процентну частини, співвідношення яких, при незмінності загального щомісячного платежу, змінюється протягом дії договору.

Умови кредитного договору не містять формулу встановлення розміру ануїтетного платежу у цьому договорі, при застосуванні стандартної формули такий платіж мав би складати розмір 1486 доларів США 03 центи.

Окрім того, відповідно до пункту 3.4 кредитного договору передбачено, якщо на протязі дії цього договору позичальник несвоєчасно та/чи неповністю вніс чергові платежі, передбачені цим Договором, то Банк приймає виконання позичальником своїх зобов»язань по цьому договору в наступному порядку:

- прострочені відсотки за користування кредитом;

- відсотки за користування кредитними коштами;

- пені та штрафи;

- прострочена сума кредиту;

- сума кредиту.

Відповідно до пункту 3.5 з метою виконання умови, передбаченої п.3.4 цього Договору, якщо позичальник несвоєчасно та/чи не в повному об»ємі сплачує свої обов»язкові платежі, банк самостійно розподіляє грошові кошти згідно черговості, передбаченої п.3.4 цього Договору, або іншої черговості, встановленої на розсуд банка.

З матеріалів справи убачається, що Кредитний договір від 15 лютого 2008 року не містить графіку погашення кредиту, який давав би підстави для встановлення щомісячного мінімального платежу із визначеними складовими (суми виплати кредиту та суми погашення відсотків).

Аналізуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем до суду, колегія суддів доходить до висновку, що зарахування платежів здійснювалось на розсуд банка, проте банком не визначено конкретного механізму та черговості зарахування, використаних в цьому випадку, що унеможливлює визначення розміру заборгованості з усіма складовими окремо за кожний місяць.

Окрім того, колегія звертає увагу на те, що позивачем нараховано штраф у розмірі 12931,37 доларів США з посиланням на пункт 5.3 Кредитного договору.

За змістом пункту 5.3 Кредитного договору установлено, що у разі порушення позичальником вимог п.4.3 за виключенням пп. 4.3.8, 4.3.9 цього Договору, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% відсотків від суми кредиту, визначеної у пп.1.1 цього Договору за кожен випадок.

Пункт 4.3 Кредитного договору визначає зобов»язання позичальника, які визначені в сімнадцяти підпунктах, проте за яке порушення застосовано штрафні санкції позивачем не визначено, що також унеможливлює перевірку судом правильності застосування такого виду відповідальності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст.. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень частини 4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи.

У контексті одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін - вирішальним фактором є обов»язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Предметом позову у цій справі, тобто матеріально-правова вимога позивача до відповідача,що випливає із спірних правовідносин, є стягнення кредитної заборгованості. Відтак, позивач повинен довести факт виникнення такої заборгованості та обґрунтувати її розмір.

Ураховуючи ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв»язку із недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Заперечуючи проти висновків судово-економічної експертизи, позивач лише вказує про помилковість трактування експертом умов кредитного договору та на правильність власного розрахунку, проте обґрунтованих доводів на спростування даних висновку експертизи не наводить.

У зв»язку із ненаданням позивачем Положення про кредитування ПАТ КБ «НАДРА», а також відсутності графіку погашення кредиту відповідно до умов укладеного між сторонами договору, суд позбавлений можливості самостійно обрахувати розмір заборгованості окремо за кожною складовою боргу щомісячно та відповідно загальну суму.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо помилкового посилання суду першої інстанції на ст.613 ЦК України, оскільки обставин, за яких кредитор вважається таким, що прострочив, не установлено. Проте, зазначене не призвело до неправильного вирішення справи по суті, відтак не може бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-суддя   Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов