КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2017 р. Справа№ 910/16349/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Єгоров В.С.;

відповідача: Кравчик С.М.;

ВДВС: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 22.03.2017р., винесену за результатами розгляду

скарги Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління

Державної виконавчої служби Головного територіального

управління юстиції у місті Києві

у справі №910/16349/13 (Головуючий суддя Сташків Р.Б.,

судді: Паламар П.І., Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. у справі №910/16349/13 в задоволенні скарги позивача на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. у справі №910/16349/13 та постановити нове рішення, яким скаргу позивача на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 16.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження ВП №44646522 задовольнити у повному обсязі. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 16.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження ВП №44646522, а також визнати вказану постанову недійсною.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законів України «Про виконавче провадження» та «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», внаслідок чого суд дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2017р. апеляційну скаргу позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. у справі №910/16349/13 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Ткаченко Б.О., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017р. (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2017р.

18.04.2017р. через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначав про безпідставність доводів скарги позивача та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.04.2017р., у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці з 13.04.2017р. по 22.04.2017р., для розгляду справи №910/16349/13 визначено наступний склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2017р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданова С.О., Мартюк А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2017р.

В судове засідання 20.04.2017р. з'явилися представники сторін. Представник Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 20.04.2017р. представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 18.05.2017р.

В судовому засіданні 18.05.2017р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. у справі №910/16349/13 скасувати та постановити нове рішення, яким скаргу позивача на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 16.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження ВП №44646522 задовольнити у повному обсязі. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 16.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження ВП №44646522, а також визнати вказану постанову недійсною.

В судовому засіданні 18.05.2017р. представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, наведених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін як таку, що була ухвалена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, враховуючи обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 18.05.2017р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - відповідач) 65 674,91 грн. інфляційних втрат, 2 326 291,05 грн. пені та 465 258,21 грн. 3% річних, нарахованих за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №1479-12-БО від 31.07.2012р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. у справі №910/16349/13 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 160 612,70 грн. пені, 321 225,39 грн. 3% річних та 38 547,05 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014р., рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. у справі №910/16349/13 було скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 445 514,32 грн. пені. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. В іншій частині рішення залишено без змін.

На виконання вказаної постанови Київського апеляційного господарського суду було видано наказ від 20.06.2014р.

У серпні 2015 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва №910/16349/13 від 20.06.2014р. таким, що не підлягає виконанню, на підставі Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015р. у справі №910/16349/13 заяву відповідача було задоволено та визнано наказ Господарського суду міста Києва №910/16349/13 від 20.06.2014р. таким, що не підлягає виконанню повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2016р., ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі №910/16349/13 було скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/16349/13 від 20.06.2014р. таким, що не підлягає виконанню. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

У січні 2017 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якій просив суд визнати незаконними дії вказаного відділу примусового виконання рішень щодо винесення постанови від 16.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження №44646522 та визнати цю постанову недійсною, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що державним виконавцем було неправомірно закінчено виконавче провадження. На думку позивача, державний виконавець прийшов до помилкового висновку про те, що стягнута за наказом Господарського суду міста Києва від 20.06.2014р. у справі №910/16349/13 сума в розмірі 1 745 492,18 грн. підлягає списанню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. у справі №910/16349/13 в задоволенні скарги позивача на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відмовлено повністю. При цьому місцевий господарський суд в своїй ухвалі зазначив про те, що оскільки присуджені до стягнення за наказом Господарського суду міста Києва від 20.06.2014 у справі №910/16349/13 суми 1 606 127,02 грн. пені та 321 225,39 грн. 3% річних виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань розрахуватися за поставлений йому у 2012 році природний газ для виробництва теплової енергії, а основна заборгованість, на яку нараховані вказані санкції, була погашена до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а тому органом державної виконавчої служби було правомірно закрите виконавче провадження №44646522 на підставі п.16 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку зі списанням цих санкцій згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України „Про виконавче провадження". Даний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

В ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" визначено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження"

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

16.12.2016р. в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магдою С.Г. було винесено постанову ВП №44646522 про закриття виконавчого провадження (том справи - 3, аркуш справи - 5), згідно з якою підставою для закінчення виконавчого провадження №44646522 стали обставини, визначені в п.16 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016р.

З цього приводу судом було встановлено наступне.

Згідно з п.16 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавче провадження підлягає закінченню у разі: погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Водночас, в оскаржуваній позивачем постанові ВП №44646522 від 16.12.2016р. вказано про те, що сума, яка підлягає списанню становить 1 745 492,18 грн. у відповідності до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Натомість, як вірно зазначив позивач в своїй скарзі на дії органу державної виконавчої служби, факт списання заборгованості нічим не підтверджено.

Поза увагою державного виконавця залишилися положення ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (набрав чинності 30.11.2016р.), відповідно до яких на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

В п.1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначено, що процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Водночас, в преамбулі Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" вказано про те, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно зі ст. 2 названого Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до абз.9 ч.1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

В абзацах 4, 5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що заборгованістю, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (далі - реєстр) (ч.1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

Учасники процедури врегулювання заборгованості - це підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (абзац 12 ч.1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання, теплопостачальні та теплогенеруючі організації повинні бути включені до відповідного реєстру. Так, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості. Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу (ч.ч.1-2 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

Підприємство (організація) вважається виключеним з реєстру з наступного дня після прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, рішення про виключення такого підприємства з реєстру та внесення відповідного запису до реєстру.

З наведеного вище випливає, що для списання зобов'язань з оплати неустойки (штраф, пеня), 3% річних та інфляційних нарахувань в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, відповідач мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених ч.2 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", для включення до такого реєстру.

Повідомлення відповідача №42АУ/92ПЗ/12564 від 06.12.2016р. про списання та припинення зобов'язань з оплати неустойки (штрафу, пені), трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, в тому числі за рішенням суду у справі №910/16349/13, не є первинним документом та не підтверджує факту списання заборгованості боржника.

До того ж, норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не містять положень щодо можливості списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань і процентів річних шляхом направлення боржником повідомлення.

Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" порядок ведення та користування реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України.

Водночас, станом на час прийняття оскаржуваної позивачем постанови органу державної виконавчої служби порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії не був затверджений Кабінетом Міністрів України. Відповідний порядок було затверджено більше ніж через два місяці після винесення державним виконавцем постанови ВП №44646522 від 16.12.2016р., а саме постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017р.

Відповідач в своїх поясненнях зазначав про те, що листом №42АУ/92ПЗ/974 від 16.03.2017р. він звернувся до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства з проханням роз'яснити, чи підлягає включенню до реєстру підприємства, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії інформація про обсяг нарахувань неустойки (штрафу, пені), інших штрафних санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних для можливості їх списання згідно ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства листом №8/10-630-17 від 17.03.2017р. повідомило відповідача про те, що нараховані на погашену підприємством відповідача заборгованість за спожитий природний газ до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойка, штраф (пеня), інфляційні нарахування, проценти річні підлягають списанню на підставі ч.3 ст. 7 названого Закону, яка є нормою прямої дії, при цьому виконання цієї норми не потребує включення підприємства до Реєстру.

Однак, зазначаючи в листі №8/10-630-17 від 17.03.2017р. про те, що неустойка, штраф (пеня), інфляційні нарахування, проценти річні підлягають списанню на підставі ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства жодним чином не вказувало про їх автоматичне списання або погашення з дня набрання чинності названим Законом.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення сторонами після набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" будь-яких дій щодо проведення списання нарахованої пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, зокрема, погодження сторонами такого списання шляхом обміну листами або проведення взаєморозрахунків, тощо.

Однак вищевказані обставини були залишені поза увагою місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві по закінченню виконавчого провадження ВП №44646522 є передчасними та такими, що не ґрунтуються на приписах Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 16.12.2016р. ВП №44430419 про закінчення виконавчого провадження мають бути визнані незаконними, а названа постанова - недійсною.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм чинного законодавства.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. у справі №910/16349/13 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення скарги позивача на дії органу державної виконавчої служби щодо визнання дій незаконними, а постанови державного виконавця від 16.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження ВП №44646522 недійсною.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання у сумі 1 600,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. у справі №910/16349/13 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. у справі №910/16349/13 скасувати.

3. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити.

4. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 16.12.2016р. ВП №44646522 про закінчення виконавчого провадження.

5. Визнати недійсною постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди С.В. від 16.12.2016р. ВП №48676476 про закінчення виконавчого провадження.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

8. Матеріали справи №910/16349/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк