Справа № 357/9601/15-ц Головуючий у І інстанції Дмитренко А. М.

Провадження № 22-ц/780/83/17 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.

Категорія 26 17.05.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

17 травня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Коцюрба О.П., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року позивач ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені позов мотивував тим, що 04 березня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір в розмірі 59598,56 доларів США під 12,79 % річних; також 04 березня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та окремо із ОСОБА_5, ОСОБА_4 було укладено договори поруки в забезпечення виконання позичальником умов даного кредитного договору. Станом на 08 січня 2015 року за позичальником наявна заборгованість по кредитному договору в сумі 88485,56 доларів США та 358964,10 грн. Просив стягнути із відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 04 березня 2008 року в сумі 88485,56 доларів США та 358964,10 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2015 року позов ПАТ «КБ «Надра» частково задоволено, стягнуто із ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість в сумі 88485,56 доларів США та 358964,10 грн. та судові витрати, в частині позову до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що звернулися із позовом до поручителів в межах шестимісячного строку виконання основного зобов'язання, крім того, сторонами погоджено збільшення строку позовної давності до десяти років.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

За приписами ст. 1 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність, у тому числі й у судовому порядку.

Судом першої інстанції було встановлено, що 04 березня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 173/П/33/2008/840, за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 59598,56 доларів США під 12,79 % річних, кінцевий термін повернення кредиту - 04 грудня 2014 року.

Згідно з п. 5 кредитного договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 3.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. У разі порушення позичальником вимог п. 4.3 за виключенням п. п. 4.3.3, 4.3.4 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору.

Також встановлено, що на забезпечення належного виконання зобов'язань, 04 березня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань, що випливають із кредитного договору № 173/П/33/2008/840 від 04 березня 2008 року. Поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 цього договору повністю чи у будь-якій його частині як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Встановлено, що 04 березня 2008 року договір поруки із аналогічними умовами укладено також між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_5

Відповідно до наданого банком розрахунку станом на 08 січня 2015 року заборгованість за кредитом становить 88 485 долари 56 центів США, з яких: заборгованість за кредитом - 52 468 доларів 82 центи США, заборгованість за процентами - 36 016 доларів 74 центи США; пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 16 823 доларів 37 центів США, що еквівалентно 265 062 грн. 81 коп. (за офіційним курсом НБУ 1 долар = 15,755631 грн); штраф за порушення умов кредитного договору - 5 959 доларів 86 центів США, що еквівалентно 93 901 грн.29 коп.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з позичальника, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 отримала кошти згідно з умовами кредитного договору, порушила свої договірні зобов'язання, несвоєчасно і не в повному обсязі сплачувала кредит, у зв'язку із чим виникла кредитна заборгованість, розмір якої визначено згідно з умовами договору і вимогами закону.

Відмовляючи у стягненні заборгованості з поручителів, суд дійшов висновку, що порука припинилася, оскільки позивач не звернувся до суду протягом шести місяців з моменту здійснення останнього платежу за кредитом.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, який не ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. п. 5.2, 5.3 договорів поруки договір вступає в силу з моменту його належного оформлення та закінчується належним виконанням позичальником чи поручителем взятих на себе зобов'язань.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Такий же правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2015 року у справі № 6-616цс15.

Встановлено, що договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цих договорів встановлено, що вони діють до повного припинення усіх зобов'язань за кредитним договором.

Із умов укладеного між банком та ОСОБА_3 кредитного договору від 04 березня 2008 № 173/П/33/2008/840 вбачається, що строком повного виконання основного зобов'язання є 04 грудня 2014 року.

До суду з даним позовом банк звернувся 19 травня 2015 року.

За змістом укладених між сторонами договорів поруки поручитель і боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

При цьому умовами цих договорів не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися щодо стягнення заборгованості в частині пені та штрафів, виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення^ неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. З ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, вбачається, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15.

Крім того, колегія суддів звертає свою увагу на те, що згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у ст. ст. 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно- правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Проте положення ч. 2 ст. 192, ч. З ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом і не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення штрафів та пені

Таким чином, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 58 ЦПК України. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість. Достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що договори поруки укладалися банком із кожним із поручителів окремо, кожен із них має окреме зобов'язання, а тому є солідарним боржником із позичальником ОСОБА_3, але не між собою.

Крім того, враховуючи доведеність позову про наявність заборгованості за кредитним договором, забезпеченим договорами поруки, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом стягнення заборгованості на користь банку солідарно із позичальника ОСОБА_3 та її поручителя ОСОБА_4, а також солідарно із позичальника ОСОБА_3 та її поручителя ОСОБА_5, та про стягнення пені за прострочення строків виконання зобов'язань договору, яка рахується за рік.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції, не з*ясовано всі обставини справи, не дана належна правова оцінка доказам по справі, що мають значення для справи, надання їм юрідичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, без виконання яких ухвалити обґрунтоване рішення у справі неможливо.

В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

На підставі викладеного, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а тому не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким підлягає стягнення солідарно із боржника та кожного із поручителів окремо заборгованість за кредитним договором, пеню за прострочення строків виконання зобов'язань договору в розмірі 213 830 грн.61 коп.

а також стягненню із відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача ПАТ «КБ «Надра» судові витрати із кожного в розмірі 1218 грн.

Керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456, МФО 380764, рахунок № 29094292108077) заборгованість за кредитним договором в сумі 88485,56 доларів США з яких непогашений кредит -52468,82 долари США, несплачені відсотки -36016,74 долари США; та пеня за прострочення строків виконання зобов'язань договору в розмірі 213 830 грн.61 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456, МФО 380764, рахунок № 29094292108077) заборгованість за кредитним договором в сумі 88485,56 доларів США., з яких непогашений кредит -52468,82 долари США, несплачені відсотки -36016,74 долари США; та пеня за прострочення строків виконання зобов'язань договору в розмірі 213 830 грн.61 коп.

Стягнути із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із кожного на користь держави судові витрати в розмірі 1218 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: