Справа № 2-1048
2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2008 року Галицький районний суд м. Львова у складі :
головуючої – судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.
при секретарях - БЕСПАЛЬОК О.А., ЯРИШ О.В.
з участю адвоката - ЗАПЛАТИНСЬКОГО В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом
ОСОБА_1до Львівського національного академічного театру опери та балету імені С. Крушельницької про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 1958 року працював у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. С.Крушельницької на посаді артиста хору, згодом -інспектором хору, з 29 грудня 2005 року переведений на посаду артиста допоміжного складу, а з 01 лютого 2006 року переведений з повного окладу на 0,5 ставки такого. Наказом відповідача в особі генерального директора від 14 листопада 2008 року № 155-к звільнений з роботи з 16 листопада 2008 року за п.2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з невідповідністю займаній посаді. Вважає формулювання причини звільнення необ’єктивним та таким, що спростовується характеристикою від 26 серпня 2008 року, виданою напередодні атестації та звільнення. Крім того, при звільненні його з роботи відповідачем не взята до уваги відсутність згоди на це профспілкової організації. Просить поновити його на роботі у Львівському Національному академічному театрі опери та балету ім. С.Крушельницької на посаді артиста допоміжного складу на 0,5 ставки та стягнути з відповідача на його користь заборгований заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3.693 грн. 65 коп.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, покликаючись на мотиви позовної заяви, дав аналогічні пояснення, доповнив, що працює у театрі з 1958 року, був прийнятий на посаду артиста хору, працював інспектором хору, а у 2006 році переведений у допоміжний склад на 0,5 ставки, хоча був задіяний до роботи повний час. За весь час, що працює у театрі, не мав жодних зауважень та стягнень, тільки заохочення. У даний час є пенсіонером, однак задіяний у виставах, у зв’язку із збільшенням розміру посадових окладів театральних працівників йому повинні перерахувати пенсію, однак його безпідставно звільнили, хоча профспілка не давала на це згоди, атестацію у вересні 2008 року він пройшов успішно. Перед звільненням керівництво пропонувало вакантну посаду маляра, однак він відмовився від цієї пропозиції з огляду на відсутність відповідної освіти та навичок. Просить задовольнити позов у повному об»ємі.
Представники відповідача у судовому засіданні позов заперечили, пояснили, що позивач дійсно довготривалий час працює в театрі та користується виключною повагою у колективі, однак з огляду на його поважний вік вже не має відповідної фізичної форми для виконання певних сценічних завдань, пов’язаних з навантаженнями, оскільки артист повинен мати не тільки належний зовнішній вигляд, а й бути спритним та пластичним. З поваги до позивача керівництво театру поступово задіювало його до участі у виставах у якості персонажів з обмеженою кількістю рухів на сцені, однак навіть їх виконання не вдавалось позивачу на належному майстерному рівні. Крім того, слід врахувати те, що у театрі є велика кількість значно молодших артистів, яким необхідно вдосконалювати свій професійний рівень, тому старші та поважні колеги, як позивач, мають уступити їм дорогу. Зазначають, що чинне трудове законодавство є надто статичним та не встигає за динамікою розвитку суспільства, а його норми більше пасують для працівників, робота котрих не пов»язана з мистецтвом та сценою театру, тим паче, національної опери, яка є обличчям держави. Просять відмовити у задоволенні позову у повному об»ємі.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду – сторін та свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Наказом № 155-к від 14 листопада 2008 року позивача з 16 листопада 2008 року звільнено за п.2 ст. 40 КЗпП України з посади артиста допоміжного складу у зв’язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (а.с.2).
Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” № 9 від 06 листопада 1992 року, при розгляді справ про звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору у тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов”язків. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.
Як вбачається з протоколу засідання атестаційної комісії № 1 від 24 вересня 2008 року, позивач не відповідає займаній посаді, що зафіксовано у п.10 його атестаційного листа (а.с.3,4зв.).
Згідно частини 1 та частини 3 розділу "Завдання і обов’язки" посадової інструкції артиста допоміжного складу Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С.Крушельницької, затвердженої генеральним директором театру 01 жовтня 2007 року, артист допоміжного складу повинен мати необхідні музичні, сценічні, акторські і вокальні здібності, зберігати і підтримувати зовнішню форму, яка відповідає характеру виконуваних партій та ролей.
Рішення атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді є, на думку, суду, обґрунтованим, оскільки позивач з огляду на його поважний вік не має відповідної зовнішньої форми для виконання певних фізичних навантажень на сцені, пов’язаних з характером ролей більшості театральних персонажів опери та балету.
Враховуючи те, що наказ про звільнення позивача з роботи був виданий на підставі висновку атестаційної комісії, суд вважає правильним формулювання причини звільнення.
Відповідно до п.10 ст. 247 КЗпП України, виборний орган первинної профспілкової організації на підприємтві надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом профспілки.
Як вбачається з витягу з протоколу засідання профкому Львівського національного театру опери та балету ім. С.Крушельницької від 29 жовтня 2008 року, члени профкому не дали згоди на звільнення позивача із займаної посади у зв’язку із виявленою невідповідністю займаній посаді (а.с.7-9).
Згідно ч.7 ст. 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі, якщо у рішенні немає обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Суд, опитавши свідків, котрі є колегами позивача по цеху та членами атестаційної комісії, володіють відповідною кваліфікацією, яка дає їм змогу дати об’єктивну оцінку його професійних сценічних здібностей, а саме, ОСОБА_2 (генерального директора театру),ОСОБА_3 (головного режисера театру),ОСОБА_4(інспектора артистів допоміжного складу), ОСОБА_5 (головного диригента),ОСОБА_6(завідувача літературної частини опери), ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (артистів допоміжного складу), вважає, що висновок атестаційної комісії є обґрунтованим та неупередженим, оскільки позивач перебуває у похилому віці, який перешкоджає його подальшій роботі артиста театру, натомість, рішення профкому є немотивованим, що, у свою чергу, дає керівництву підстави звільнити позивача з роботи без згоди профспілки.
Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_9, котрий одночасно є головою профспілки працівників театру, яка не дала згоди на його звільнення, та членом атестаційної комісії, яка визнала позивача таким, що не відповідає займаній посаді, який не визначився щодо позивача і одночасно одноголосно голосував за невідповідність позивача займаній посаді у складі атестаційної комісії, і разом з тим на засіданні профкому не дав згоди на звільнення його з посади, мотивуючи поважністю віку ОСОБА_1та його стажем роботи в театрі, тому до уваги не бере. Показання згаданого свідка не можуть бути підставою до задоволення позову ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_9. подав суду неправдиві дані, що позивач є профгрупоргом цеху, тобто членом виборного органу, що не відповідає дійсності.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких порушень зі сторони керівництва театру процедури звільнення позивача з роботи з посади артиста допоміжного складу.
За наведених обставин суд, оцінивши у сукупності всі наявні у матеріалах справи докази, приходить до висновку про безпідставність та необгрунтованість позову, у зв»язку з чим відмовляє у його задоволенні.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі п.2 ст. 40, ст. ст. 231, 232, 235 КЗпП України, суд
в и р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського національного академічного театру опери та балету імені С. Крушельницької про скасування наказу № 155-к від 14 листопада 2008 року, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
СУДДЯ
Оригінал рішення.