Справа № 2а-180

                                      2009р.

  П О С Т А Н О В А

  ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

15 квітня 2009 року Галицький районний суд міста Львова у складі :

        головуючої – судді  -  ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

        при секретарі       -  БЕСПАЛЬОК О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУМВС України у Львівській області з участю третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення,

    в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління ДАІ ГУМВС України у Львівській області, інспектора адмінпрактики ОСОБА_2 та командира БДПС ДАІ ОСОБА_3, котрих у ході судового розгляду було зі згоди позивача переведено у статус третіх осіб, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності від 06 січня 2009 року.

    В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 17 січня 2009 року отримав по пошті постанову інспектора адмінпрактики ОСОБА_2 від 06 січня 2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340 грн. у зв’язку з перевищенням на 31 км/год. швидкості руху у с.Солонка Пустомитівського району Львівської області, до якої було долучено відповідний фотознімок, виконаний відео записуючим радіолокаційним приладом "Візир".

    Вважає зазначену постанову незаконною, оскільки рухався 06 січня 2009 року близько 12 год. 20 хв. у с.Солонка Пустомитівського району Львівської області зі швидкістю приблизно 75 км/год., тобто перевищив дозволену у населеному пункті на 15 км/год., а не на 31 км/год., як це зазначено у постанові, свідком чого є його пасажир ОСОБА_4 Крім того, проїжджаючи вищезгаданий населений пункт, він зауважив два пости ДАІ, проте працівники ДАІ жодного разу не зупинили його транспортного засобу з вимогою припинення скоєння ним адмінправопорушення. Вважає, що у працівника ДАІ не було підстав складати оскаржувану постанову без його участі, оскільки він мав змогу скласти протокол про адміністративне правопорушення, відібравши у нього особисто пояснення. Крім того, вважає недоцільним накладення на нього максимального штрафу, оскільки раніше він жодного разу не притягався до адміністративної відповідальності. Враховуючи вищенаведені обставини, просить суд визнати зазначену постанову про притягнення його до адмінвідповідальності від 06 січня 2009 року незаконною та скасувати таку, наклавши на інспектора з адмінпрактики ОСОБА_2 та командира БДПС ДАІ ОСОБА_3 дисциплінарні стягнення у виді попередження за недодержання установлених правил у сфері, яка входить до їх службових обов’язків.

    У судовому засіданні позивач позов підтримав, покликаючись на мотиви позовної заяви, дав аналогічні пояснення. Просить позов задовольнити.

    Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив, просить відмовити у його задоволенні, мотивуючи тим, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства без складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки таке було зафіксоване відеозаписуючим приладом "Візир", який пройшов відповідну повірку, що не викликає жодних сумнівів у правильності його показів. При цьому працівники ДАІ не зупинили позивача при перевищенні ним швидкості руху, оскільки одним з видів практичної роботи із зазначеним приладом є негласний контроль за швидкісним режимом автотранспорту, метою чого є виявлення кількості порушників швидкісного режиму без їх зупинки під час скоєння відповідного правопорушення.

    Треті особи у судове засідання повторно не з"явились, хоча були повідомлені про таке належно та вчасно, які і про наслідки неявки, тому суд вважає можливим вирішення адміністративного позову без їх участі, відповідно до вимог ст. 128 КАС України.

    Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду та вивчивши матеріали адміністративного позову, приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.    

    Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення ВС 025043, ОСОБА_1, керуючи 06 січня 2009 року близько 12 год. 17 хв. автомобілем марки "Вольво-740" д.н.з. НОМЕР_1 на 554 км 800м а/д Київ-Чоп у с.Солонка Пустомитівського району Львівської області, рухався зі швидкістю 91 км/год., перевищивши, згідно показів приладу "Візир № 0810748" встановлені обмеження швидкості на 31 км/год., чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України, у зв’язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. в доход держави.  

    Згідно облікової картки приватного транспортного засобу, автомобіль марки "Вольво" 740 2,4 DGL типу легковий седан-В, д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу Федчишину А.Є.

    Як вбачається з фотознімків, виконаних за допомогою відеозаписуючого радіолокаційного пристрою "Візир" працівниками ДАІ, котрі несли постову службу у с.Солонка Пустомитівського району Львівської області 06 січня 2009 року, в 12 год. 17 хв. того дня зафіксовано перевищення водієм вищезазначеного транспортного засобу встановених обмежень швидкості руху на 31 км/год., оскільки такий рухався зі швидкістю 91 км/год.  

    Згідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, на підставі показів технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.  

    Відповідно до ч.1 ст. 14-1 КУпАП, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники транспортних засобів.

    Покликання позивача про необхідність складення працівниками ДАІ протоколу про адміністративне правопорушення спростовується положенням ч.6 ст. 258 КУпАП, згідно якого у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки і відеозапису, у даному випадку використовувався відеозаписуючий радіолокаційний пристрій «Візир», протокол про адміністративне правопорушення не складається.  

    Як вбачається із свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 22-2/0842596 від 11 грудня 2008 року, вимірювач швидкості відеозаписуючий "ВИЗИР" № 0810748 виробництва Росії визнаний придатним до застосування та відповідає вимогам експлуатаційної документації.

    Згідно відомості, затвердженої 05 січня 2009 року командиром БДПС ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області, інспектор з адмінпрактики лейтенант міліції ОСОБА_2, котрий зафіксував перевищення позивачем швидкості руху, склав залік з вивчення інструкції з експлуатації радіолокаційного відеозаписуючого технічного засобу вимірювання швидкості "Візир" та правил його застосування.

    Як вбачається з журналу обліку роботи технічних засобів вимірювання Львівського взводу, 06 січня 2009 року повірка справності технічного засобу вимірювання швидкості "Візир" проводилась тричі, в тому числі, в 11 гоидні, тобто до моменту фіксування перевищення швидкості належним позивачу автомобілем.  

    Згідно Методичних рекомендацій щодо роботи з радіолокаційним вимірювачем швидкості з можливістю фото-, відео фіксації "Візир", викладених у службовій телеграмі ДДАІ МВС України № 4/3-9839 від 28 листопада 2008 року, одним з видів практичної роботи з приладом є негласний контроль за швидкісним режимом автотранспорту, метою якого є виявлення максимальної кількості порушників швидкісного режиму без їх зупинки. У даному випадку допускається використання автомобіля без розпізнавальних знаків ДАІ, а працівник ДПС може бути одягнутий в цивільний одяг.

    Наведене вище спростовує покликання позивача про те, що працівники ДАІ повинні були зупинити його авто, зафіксувавши перевищення ним швидкісного режиму.  

У відповідності до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що представником відповідача представлено достатньо доказів на підтвердження законності та правомірності оскаржуваної постанови, у зв’язку з чим таку слід залишити в силі, а адміністративний позов – без задоволення.        

    Керуючись ст. ст. 7-12, 86, 161, 162, 167 КАС України, на підставі ст. ст. 293, 294 КпАП України, суд

п  о  с  т  а  н  о  в  и  в  :

    У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови ВС 025043 від 06 січня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн. та про накладення адміністративних стягнень на ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інспекторів ДАІ  в і д м о в и т и.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

СУДДЯ

Оригінал постанови.