У Х В А Л А

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      

       7 червня 2006 року                                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) “Суха Балка” про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам, відшкодування втраченого заробітку, компенсації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказував, що з 1972 року по 1979 рік і з 1981 року по 1994 рік він працював у відповідача в підземних умовах ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно висновку МСЕК від 19 вересня 1994 року позивачеві встановлено 35% втрати працездатності й третю групу інвалідності, починаючи з 23 серпня 1994 року. 25 жовтня 1999 року МСЕК встановило позивачу 40% втрати працездатності з              1 січня 1999 року. Середньомісячний заробіток на момент виплати відшкодування відповідач встановив за три повні місяці, які передували стійкій втраті працездатності в сумі 2873807 крб.

ОСОБА_1 вважав, що середньомісячний заробіток йому визначено неправильно, оскільки в липні 1994 року на підприємстві відповідача тарифні ставки були підвищені в               2 рази, а середній заробіток позивача не був відкорегований на вказаний коефіцієнт. У січні 1996 року тарифні ставки працівникам було збільшено в 2,6 рази, в липні 1996 року в 1,5 рази, і в квітні 2000 року - в 1,3 рази, однак, розмір відшкодування втраченого заробітку позивачеві перераховано відповідачем лише з липня 1996 року на коефіцієнт 1,39188 відповідно до довідки відповідача.

Таким чином, заборгованість ВАТ «Суха Балка» перед відповідачем з 23 серпня 1994 року по 1 квітня 2001 року склала 32590 грн. 01 коп., яку відповідач просив стягнути з відповідача. Також просив стягнути заборгованість по одноразовій допомозі у зв'язку з неправильним нарахуванням базового середнього заробітку в розмірі 3017 грн. 50 коп., компенсацію за період з 1 січня 1998 року по лютий 2003 року в розмірі 77439 грн. 57 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Крім того, просив стягнути заборгованість по щомісячним страховим платежам з відділення виконавчої дирекції Фонду в розмірі 12224 грн. 29 коп. за період з 1 квітня 2001 року по 1 березня 2003 року, та зобов'язати здійснювати виплату по 709 грн. 68 коп., щомісячно, до зміни обставин, які спричиняють перерахунок.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути з ВАТ “Суха Балка” на користь позивача 31681 грн. 98 коп. відшкодування втраченого заробітку, 2011 грн. 67 коп. заборгованості одноразової допомоги, 11159 грн. 43 коп. компенсації за несвоєчасну виплату відшкодування. Також постановлено стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду на користь ОСОБА_1 22894 грн. 62 коп. заборгованості з щомісячних виплат. Згідно рішення відділення виконавчої дирекції Фонду зобов'язано сплачувати позивачу щомісячні виплати у розмірі 968 грн. 19 коп. починаючи з 1 грудня 2004 року. У задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2005 року рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості одноразової допомоги скасовано. В цій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі ВАТ “Суха Балка”, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд  перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи судові рішення суди керувалися положеннями Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (далі - Правила), які діяли на той момент встановлення позивачу втрати працездатності й призначення йому відповідних виплат. Судом було зазначено, що відповідно до зазначених Правил правовідносини, що виникли, є трудовими і на них розповсюджується дія статті 238 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України.

Разом з тим, Правила є спеціальним нормативним актом, що регулював відносини по відшкодуванню власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

Згідно пункту 41 Правил, якщо заявку на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.

Верховний Суд України дав роз'яснення з даного питання у пункті 22 постанови Пленуму від 27 березня 1992 року №6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” де зазначив, що виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Однак всупереч зазначених правил суд стягнув недоплачені виплати за весь період, тобто з липня 1994 року.

Крім того, відповідно до пункту 28 Правил перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Вирішуючи спір суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування нарахованого позивачці встановлені обмеження.   

В зв'язку з тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені ними рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд на підставі статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України  

у  х в а л и л а :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Суха Балка” задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2005 року скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                          О.Ф.Волков

Судді:                                                                                     В.І.Гуменюк

                                                                                                В.М.Барсукова

                                                                                                В.В.Бондарєв 

                                                                                                М.І.Балюк