Справа №2-825/09

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    “ 22” жовтня  2009 року   Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу  Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді             Вікторович Н.Ю

при секретарі                      Сальниковій О.С

                        за участю позивача             ОСОБА_1

                        за участю відповідачів         ОСОБА_2 , ОСОБА_3

    за участю представника відповідача – ОСОБА_4

розглянув  у  відкритому судовому засіданні в у залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , ОСОБА_3  про усунення перешкод в користуванні власністю, зняття з реєстрації та виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3  до ОСОБА_1  про визнання майна спільною сумісною власністю,

                                                                  В с т а н о в и в:

     Позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом, посилаючись на те, що згідно договору дарування квартири, укладеного між ним та ВАТ «ІнГЗК» 15 жовтня 2004 року, йому на праві власності належить квартира № АДРЕСА_1 . З відповідачкою ОСОБА_2  він перебував в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , який є другим відповідачем по справі. В 2004 році за вищевказаною адресою він зареєстрував відповідачів. На теперішній час шлюб розірвано. На даний момент він має іншу сім»ю. Відповідачі продовжують мешкати в спірній квартирі, створюють йому та членам його сім»ї перешкоди у користуванні належним йому майном, добровільно не бажають звільнити квартиру, спільне проживання неможливе. Для проживання вони з дружиною та двома дітьми змушені винаймати квартиру. Він неодноразово прохав відповідачів звільнити добровільно квартиру та вони не погоджувались, в зв»язку з чим змушений був звернутися до суду.

    Відповідачі, будучи зареєстровані в належній йому квартирі і проживаючи в ній, ніякого права на неї не мають. На нього як на власника йдуть нарахування як за комунальними та іншими послугами. Просить суд усунути перешкоди в користуванні ним квартирою № АДРЕСА_1 , а також виселити відповідачів з вищевказаної квартири.

    В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

    Відповідачка ОСОБА_2  в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та звернулася спочатку до суду із зустрічним позовом про визнання договору дарування недійсним, посилаючись на те, що 29 липня 1989 року зареєструвала з ОСОБА_1  шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1  року народився син ОСОБА_3 . Коли народилася дитина ОСОБА_1  було подано документи на покращення житлових умов, у зв»язку з чим 18.02.2002 року їхній сім»ї із трьох чоловік було надано для проживання двокімнатну квартиру № АДРЕСА_1 , а саме було укладено договір наймі між ОСОБА_1  та ВАТ «ІнГЗК». З того часу їхня сім»я проживала у квартирі.

   У 2004 році в сім»ї виникло бажання приватизувати квартиру. Відповідач повідомив її про спосіб приватизування квартири, а саме оформлення договору дарування квартири на ОСОБА_1  У зв»язку з чим, вона будучи впевнена в порядності ОСОБА_1  в адміністративній установі ВАТ «ІнГЗК» підписала якісь папери. Вважає, що її з сином обманули, так як не врахували інтереси на той час неповнолітнього сина, а також те, що в приватизації житла учасниками повинні були бути всі троє. Просить суд договір дарування квартири № АДРЕСА_1   укладений між ОСОБА_1  та ВАТ «ІнГЗК» визнати недійсним.

    Відповідачка в судовому засіданні змінила зустрічні позовні вимоги та звернулася з позовом до ОСОБА_1  про визнання майна спільною сумісною власністю, посилаючись на те, що 29.07.1989 року між нею та ОСОБА_1  було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1  року народився син ОСОБА_3 .Вся їхня сім»я мешкала у гурторжитку сімейного типу. Для покращення житлових умов ОСОБА_1  звернувся із заявою до ВАТ «ІнГЗК». 18 лютого 2002 року їхня сім»я отримала для проживання двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Тоді ж,  18 лютого 2002 року було укладено Договір № 388-60 найму житлового приміщення, тобто зазначеної квартири. У цьому договорі зазначено, що наймачем квартири є ОСОБА_1 , який використовує житло для проживання сім»ї у складі трьох чоловік.

     15 жовтня 2004 року ВАТ «ІнГЗК», на якому ОСОБА_1  працював не один десяток років, подарувало йому квартиру , в якій проживала вся їхня сім»я.  Але так склалося, що 09 серпня 2006 року шлюб між нею та ОСОБА_1  було розірвано.

     В договорі дарування квартири в пункті 1 абзаці 2  зазначено «Ця квартира подарована ОСОБА_1  для його проживання та проживання членів його сім»ї, які є такими на день підписання та посвідчення цього договору».

    На день підписання – 15 жовтня 2004 року, такими членами сім»ї обдарованого позивача були вони. А звідси необхідно зробити висновок, що квартира була набута ними також, а не лише позивачем ОСОБА_1   Просить суд визнати квартиру № АДРЕСА_1  спільною власністю подружжя ОСОБА_1 , яке було набуто під час шлюбу;  визнати за нею, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . право власності на 1/3 частину квартири № АДРЕСА_1  кожному, а також стягнути з ОСОБА_1  на її користь судові витрати понесені нею при розгляді справи у розмірі 1 200 грн.

     Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3  позовні вимоги не визнав та просить відмовити в їх задоволенні. Зустрічний позов про визнання спільною сумісною власністю підтримав та просить його задовільнити.  В поясненнях які були надані суду, повністю підтримав позицію відповідача за первісним позовом   ОСОБА_2  

    Представник відповідача ОСОБА_4  позовні вимоги не визнала, зустрічний позов підтримала та просить задовольнити його у повному обсязі.

    Позивач за первісним позовом ОСОБА_1  позовні вимоги за зустрічною позовною заявоюпро визнання майна спільною сумісною власністю не визнав повністю, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

    Представник третьої особи Відділу паспортної реєстрації та міграційної роботи Інгулецького РВ КМУ в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

    Представник третьої особи ВАТ «ІнГЗК» в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі. Суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

    Вислухавши сторони, дослідив письмові докази по справі суд вважає встановленими такі обставини.

    Сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 29.07.1989 року, який було розірвано 09.08.2006 року /а.с.5, 31/.

    Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження  /а.с.28/.                            

    18 лютого 2002 року відповідно до договору № 388-60 укладеного між ВАТ «ІнГЗК» та ОСОБА_1  квартира № АДРЕСА_1  передана останньому в користування  на склад сім»ї з трьох осіб /а.с.32/.

     Згідно Наказу ВАТ «ІнГЗК» № 649 від 15.07.2004 року «Про безоплатне передання будинків у власність» житло, яке здобувалось для робітників та пенсіонерів комбінату, а також для мешканців, відселенних з СЗЗ, та передане їм для користування за договором найму, передавалось данним громадяном безоплатно шляхом укладення договорів дарування /а.с.48/.

     Згідно списку, який долучається до Наказу ВАТ «ІнГЗК» № 649 від 15.07.2004 року «Про безоплатне передання будинків у власність» за № 14 перебуває ОСОБА_1 /а.с.49/.

     15 жовтня 2004 року був укладений договір дарування, відповідно до якого ВАТ «ІнГЗК» подарував ОСОБА_1  квартиру № АДРЕСА_1   для його проживання та членів його сім»ї, які є такими на день підписання та посвідчення цього договору /а.с.6/.

     Як свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1  на праві приватної власності належить ОСОБА_1  /а.с.7/.

     Відповідно до довідки Криворізької МДІС, виданої 11.03.2009 року  в квартирі № АДРЕСА_1  зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7  /а.с.8/.

     Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

     Приписами ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї, то майно є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

     Згідно ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом.

     Згідно ч.3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотарільно, дійсним.

     Згідно ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

     Відповідно до ч.1 ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

     Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із права спільної сумісної власності.  

     Суд вважає, що ОСОБА_3  також має право нарівні зі своїми батьками право на частину в спірній квартирі, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 18.02.2002 року ОСОБА_1  на склад сім»ї, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3  була виділена для проживання спірна квартира і складено договір найму. На момент договору дарування квартири в ній мешкали та були зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2  та ОСОБА_3 , тому суд вважає, що і ОСОБА_3 , який на момент складання договору дарування був неповнолітнім набув право власності на вказану квартиру, яка була виділена для проживання і на нього в тому числі.

     Таким чином, суд вважає, що позовні  вимоги ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , ОСОБА_3  про усунення перешкод в користуванні власністю, зняття з реєстрації та виселення не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, тому є такими, що не підлягають задоволенню.

     Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3  до ОСОБА_1  про визнання майна спільною сумісною власністю в повному обсязі, суд виходив з того, що відповідно до п.2 ч.1 Договору дарування квартири № АДРЕСА_1 ,  укладеного 15.10.2004 року між ОСОБА_1  та  ВАТ «ІнГЗК» вказана квартира подарована ОСОБА_1  для його проживання та проживання членів його сім»ї, які є такими на день підписання та посвідчення цього договору. На той час членами сім»ї ОСОБА_1  були його дружина ОСОБА_2  та неповнолітній син ОСОБА_3 , тому суд вважає, що частки кожного в квартирі є рівними, а саме необхідно визнати за кожним право власності на 1/3 частину вищезазначеної квартири.

     Керуючись ст. ст. 334, 355, 356, 357 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 67 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212  ЦПК України, суд

                                                                  В и р і ш и в  :

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , ОСОБА_3  про усунення перешкод в користуванні власністю, зняття з реєстрації та виселення відмовити.

    Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3  до ОСОБА_1  про визнання майна спільною сумісною власністю задовольнити.

    Визнати квартиру № АДРЕСА_1  спільною власністю подружжя ОСОБА_1 , яке було набуто під час шлюбу.

    Визнати за ОСОБА_2  право власності на 1/3 частину квартири № АДРЕСА_1 .

    Визнати за ОСОБА_1  право власності на 1/3 частину квартири № АДРЕСА_1 .

    Визнати за ОСОБА_3  право власності на 1/3 частину квартири № АДРЕСА_1 .

    Стягнути з ОСОБА_1  на Користь ОСОБА_2  витрати понесені нею під час розгляду справи у розмірі 1 200 /одна тисяча двісті/ гривень.

     Стягнути з ОСОБА_1  на користь держави судовий збір у розмірі 56 /п»ятдесят шість/ гривень 33 копійки, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 /сто двадцять/ гривень.

     Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не подано. Заява подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо заяву подано, але скарга не надійшла в зазначенний строк рішення набирає законної сили після закінчення 20-денного строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Заяви та скарги подаються  до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу.

Суддя