У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною, про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку недійсним, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 жовтня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1, проте цей договір повинен бути визнаний недійсним, як укладений внаслідок обману, оскільки ще 27 липня 2002 року цей будинок ОСОБА_2 продала їй (позивачці), одержавши частину грошей, діями відповідачки їй також заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 20000 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 30 січня 2004 року, позов задоволено частково, постановлено визнати дійсним договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1, укладений 26 липня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначений будинок, стягнувши з неї на користь ОСОБА_2 127946 грн. 40 коп. Визнано недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 від 18 жовтня 2002 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, останніх зобов”язано повернути ОСОБА_2 жилий будинок, а ОСОБА_2 - отримані за договором 80725 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13 травня 2004 року рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 січня 2004 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та визнання договору купівлі-продажу недійсним скасовано, в задоволенні цих позовних вимог відмовлено; в решті рішення районного суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 травня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України : Л.І.Охрімчук
Ю.Л.Сенін
В.М.Шабунін