Справа № 2а-70
2009 рік
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 жовтня 2009 року м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
судді Вірченко О.М.,
при секретарі Грузновій О.М.,
за участю позивачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шахтарська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шахтарської районної ради Донецької області, третя особа – ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
Встановив:
20 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернулась до Шахтарського міськрайнного суду з позовом до Шахтарської районної ради Донецької області, третя особа – ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним. 09.08.2006 року відповідно до розпорядження Шахтарської міської ради Донецької області її було призначено на посаду провідного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності ради, в цей же день позивачка прийняла присягу державного службовця. З 04.07.2007 року на позивачку покладено тимчасове виконання обов’язків головного бухгалтера, в подальшому, 07.08.2007 року, її було переведено на посаду головного бухгалтера. 15.09.2009 року позивачці було видано трудову книжку, в якій було зазначено, що ОСОБА_1 звільнено за втрату довіри по п.2 ст. 41 КЗпП України згідно розпорядження від 15.09.2008 року № 48-р. Вважає звільнення незаконним та безпідставним. В п. 2 ст. 41 КЗпП України чітко визначено категорію осіб, яких можливо звільнити за мотивами здійснення винної дії, що призвела до втрати довіри. Позивачка не підпадає до кола цих осіб. В силу ст. 43 КЗпП України розірвання договору з ініціативі роботодавця повинно проводитись за попереднім узгодженням профспілкової організації, чого адміністрацією зроблено не було. Внаслідок звільнення відповідачем позивачці заподіяно значну моральну шкоду – позивачка зазнала нервового струсу, звільнення було раптовим, без будь-яких пояснень, постраждала її ділова репутація, звільнення із вказаних підстав в подальшому може перешкодити майбутньому працевлаштуванню, звільнення позбавило позивачку єдиного джерела існування. Моральну шкоду оцінила в 3 000 грн. Вважає, що строк звернення до суду нею було пропущено з поважних причин в зв’язку із тим, що з позовом про поновлення на роботі позивачка звернулась до суду 19.09.2008 року, але в порядку цивільного судочинства, тому судочинство по даній справі було закрито. Просила поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк для звернення до суду, поновити її на роботі в посаді головного бухгалтера Шахтарської районної ради, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. В подальшому позивачка збільшила позовні вимоги щодо розміру грошової суми у відшкодування моральної шкоди до 50 000 грн. з тих підстав, що вона проживає в приватному секторі, не має змоги купити вугілля на побутові проблеми; їй необхідно сплачувати кредит, який був оформлений під час роботи в раді; внаслідок переживань у позивачки збільшились приступи гіпертонічної хвороби; на повному утриманні у позивачки знаходиться її неповнолітня дитина; моральні страждання спричиняє позивачці також той факт, що голова ради сприяє затягуванню судового процесу, під час розгляду справи в суді погрожує їй, підриває її авторитет, намагається притягнути до кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача та третьої особи, діюча за довіреністю, позовні вимоги не визнала з наступних підстав. При звільненні головного бухгалтера застосовується норма трудового кодексу, викладена в ст. 43-1 ч. 1. п. 7 КЗпП України, а не в ст. 43 КЗпП України, яка не вимагає згоди профспілкової організації. П. 2 ст. 41 КЗпП України визначає як підставу для звільнення винні дії працівника, які пов’язані з обслуговуванням грошових цінностей, що є поняттям широким, зокрема – порушенням правил проведення операцій з матеріальними цінностями. Саме порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями, включаючи як розпорядження коштами, так і порядок проведення ремонтних послуг, які підлягають оплаті за участю позивача стало підставою для недовіри їй і, як наслідок, звільнення. Позивачка самовільно включила в кредиторську заборгованість акт прийомки-здачи виконаних робіт по ремонту комп’ютерної техніки, який не підписаний замовником, а підписаний лише виконавцем СПД ОСОБА_3, заборгованість зареєструвала у відділенні Державного казначейства і включила в загальний склад сум по заборгованості, проводила цю заборгованість кожного місяця 2008 року по бухгалтерським реєстрам. Із пропозицією підписати зазначений акт звернулась до голови районної ради лише у вересні 2008 року. Зазначені дії не відповідають обов’язкам головного бухгалтера, тому головою ради було призначено службове розслідування і з’ясовані порушення фінансової дисципліни і службовий підлог в частині реєстрації заборгованості перед СПД ОСОБА_3, а також ведення бухгалтерського обліку. Саме ці дії стали підставою для недовіри позивачці як головному бухгалтеру. Вважає, що позивачка не надала доказів неправильного застосування до неї п. 2 ст. 41 КЗпП України для її звільнення і підстави для задоволення її позову з цих підстав відсутні. Також позивачка не обґрунтувала свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди. Просила відмовити в задоволенні позову.
В судове засідання, призначене на 14 жовтня 2009 року, ОСОБА_2 надано клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату в зв’язку із зайнятістю її представника в іншому процесі. У відповідності із ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів. Згідно із ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд. Враховуючи обставини справи, а саме те, що суд розглядає спір про поновлення на роботі з 20.11.2008 року, тобто майже рік, тривалий розгляд справи тягне за собою відповідні правові наслідки, в тому числі збільшення розміру стягнутого середнього заробітку в разі задоволення позову, те, що судові засідання неодноразово відкладалися саме за клопотаннями голови Шахтарської районної ради в зв’язку із неможливістю її явки (хоча вона не разу не приймала участь в судових засіданнях), або неможливості явки її представника, суд розцінює ці дії як зловживання своїми процесуальними правами, направлене на затягування розгляду справи. Підтвердження про неможливість особистої явки в судове засідання голова Шахтарської районної ради, як перший її керівник, а також як третя особа, суду не надала. Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідним розглянути справу без відповідача та третьої особи, їх представника та вирішити спір на підставі наявних в справі доказів.
Судом в межах заявлених вимог і на підставі наданих особами, які брали участь у справі, доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
09 вересня 2006 року ОСОБА_1 призначено на посаду провідного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності Шахтарської районної ради та її органів. 04 червня 2007 року на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов’язків головного бухгалтера районної ради. З 07 серпня 2007 року відповідно до розпорядження голови Шахтарської районної ради Донецької області від 07.08.2007 року № 83-р «Про призначення ОСОБА_1» позивачку призначено на посаду головного бухгалтера районної ради.
Відповідно до розпорядження від 04 вересня 2008 року № 44-р «Про проведення службового розслідування» було вирішено провести службове розслідування відносно ОСОБА_1 та створено комісію по проведенню службового розслідування.
Згідно з актом по перевірці факту порушення фінансової дисципліни (перевірки стану документів по бухгалтерському обліку, звітності та службового розслідування діяльності головного бухгалтера ОСОБА_1 в Шахтарській міській раді) від 05.09.2008 року комісією в складі голови Шахтарської районної ради, начальника відділу організаційного забезпечення діяльності ради та її органів, радника голови районної ради, консультанта голови районної ради було перевірено стан документів по бухгалтерському обліку та звітності. По результатам перевірки комісія прийшла до висновків: 1. В результаті неправильного ведення бухгалтерського обліку – наслідком стала запущеність в бухгалтерському обліку та перекручення в бухгалтерській звітності. 2. Несвоєчасне і неправильне оформлення операцій, розрахунків з дебіторами та кредиторами. 3. Складання недостовірної бухгалтерської звітності з вини головного бухгалтера. 4. Неякісне, несвоєчасне виконання покладених на головного бухгалтера ОСОБА_1 посадових обов’язків. 5. Халатне відношення до виконання службових обов’язків. 6. Службовий підлог та перекручення бухгалтерської звітності в органи Держказначейства. 7. Замах на службовий підлог.
Згідно із розпорядженням голови Шахтарської районної ради Донецької області від 15.09.2008 року № 48-р «Про звільнення ОСОБА_1» ОСОБА_1, головного бухгалтера районної ради, звільнено 15 вересня 2008 року за втрату довіри за п. 2 ст. 41 КЗпП України. В зазначеному розпорядженні вказано, що звільнення відбулось на підставі акту комісії по перевірці факту порушення фінансової дисципліни з боку відповідачки, відповідно до п. 2 ст. 7, п. 7 ст. 43 КЗпП України, п.п. 6, 7, 9 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». На підставі зазначеного розпорядження в трудовій книжці ОСОБА_1 зроблено запис під номером 20 про звільнення за втрату довіри, п. 2 ст. 41 КЗпП України. Відповідно до розпорядження голови Шахтарської районної ради Донецької області від 27.03.2009 р. № 4-р «Про виправлення описки в розпорядженні голови районної ради від 15.09.2008 № 48-р» відділу організаційного забезпечення діяльності ради та його органів виправити допущену описку: на строчці четвертій замість ст. 43 п.7 необхідно читати: «ст. 43-1 ч. 7 КЗпП України».
Вiдповiдно до ст. 5-1 К3пП України держава гарантує правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу i незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно із п. 2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір за ініціативою власника або уповноваженого ним органу може бути розірвано у випадку винних дій працівника, що безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії надають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення з підстав втрати довір’я (п. 2 ст. 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованими, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Посадовою інструкцією головного бухгалтера районної ради, затвердженою головою Шахтарської районної ради, визначені завдання і обов’язки, права, відповідальність, кваліфікаційні вимоги головного бухгалтера. Зазначеною посадовою інструкцією не передбачено обов’язок головного бухгалтера безпосередньо обслуговувати матеріальні, товарні або культурні цінності.
Зазначене вище свідчить про неможливість звільнення головного бухгалтера з підстав, передбачених п. 2 ст. 41 КЗпП України.
Частиною 2 ст. 41 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору у випадках, передбачених цією статтею, проводиться з дотриманням вимог частини третьої статі 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, - також вимог статті 43 цього Кодексу. Згідно із частиною 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути здійснено тільки за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Довідкою від 25.05.2009 року, виданою головою Шахтарського райкому профспілки працівників держзакладів України, підтверджено, що станом на 15 вересня 2008 року ОСОБА_1 перебувала на обліку та була членом первинної профспілкової організації Шахтарської районної ради і районної державної адміністрації. Первинна профспілкова організація входить до складу Шахтарської районної профспілкової організації працівників держзакладів. Згідно із повідомленням голови Шахтарського райкому профспілки працівників держзакладів України від 15.04.2009 року, у вересні 2008 року ні ОСОБА_1, ні адміністрація Шахтарської районної ради в первинну профспілкову організацію, членом якої була ОСОБА_1, або в Шахтарський райком профспілки працівників держзакладів України ні усно, ні письмово не звертались.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на п. 7 ст. 43-1 КЗпП України, яким передбачено розірвання трудового договору з ініціативи власника без узгодження виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) у випадках звільнення головного бухгалтера підприємства, тому що дана норма закону застосовується при звільненні з підстав, передбачених п. 1 ст. 41 КЗпП України.
Свідок ОСОБА_4, що працює у відповідача головним спеціалістом по загальним питанням, пояснив суду, що при поломці оргтехніки він повинен повідомляти про це керівникові, на час складання акту з СПД ОСОБА_3 він був матеріально-відповідальною особою.
Згідно із поясненнями свідка ОСОБА_5, яка працювала на момент звільнення позивачки головним спеціалістом по зверненню громадян Шахтарської районної ради, 04 вересня 2008 року відзначалось свято Дня перемоги на Савур-Могилі, всі були на святкуванні, 05 вересня 2008 року всі були на роботі, крім ОСОБА_6, в цей день ніяких розмов про службове розслідування не велось.
Свідок ОСОБА_7, що працював з червня 2006 року по квітень 2009 року радником голови районної ради, в судовому засіданні пояснив, що йому стало відомо, що в бухгалтерії було вилучено всі документи, через 1-2 дні ОСОБА_2 викликала його і сказала, що необхідно звільнити бухгалтера, показала договір на ремонт оргтехніки та акт прийомки виконаних робіт, не підписаний ОСОБА_2, та пояснила, що гроші по цьому акту сплачено. ОСОБА_7 запропонував розібратися в даній ситуації та пояснив, що звільнити ОСОБА_1 за недовіру по п. 2 ст. 41 КЗпП неможливо. Розпорядження про звільнення відповідачки він не візував, хоча це входило в його обов’язки. На момент звільнення ОСОБА_1 акту службового розслідування не було, 04 вересня 2008 року весь колектив ради виїжджав до Савур-Могили. Акт службового розслідування відносно позивачки з’явився лише в лютому 2009 року, всі члени комісії є некомпетентними.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 було безпідставним, а також проведено з рядом грубих процесуальних порушень трудового законодавства.
У відповідності із ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудовий спір, одночасно виносить рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш ніж за один рік. Якщо зава про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, що розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
В зв’язку із тим, що затягування судового розгляду відбувалось з вини відповідача, суд стягує на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Згідно із довідкою № 02-10-92 від 24.03.2009 року, виданою Шахтарською міською радою, середній заробіток ОСОБА_1 складав 4 105,20 грн. Загальний розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 16 вересня 2008 року по 14 жовтня 2009 року складає 53 181 грн.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди проводиться працівнику, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Незаконне звільнення ОСОБА_1 призвело її до моральних страждань – вона переживає з приводу звільнення, нервує, звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України може вплинути на її подальшу трудову діяльність, дискредитує її, для організації свого життя позивачка вимушена витрачати додаткові зусилля. 19.06.1996 року позивачка розірвала шлюб (свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1), на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина, син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є студентом Шахтарського технікуму Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. 04 вересня 2007 року позивачкою було укладено кредитний договір № 014/07-158/65-148513 на споживчі цілі, який позивачка сплачує до теперішнього часу. Згідно із довідкою від 23.04.2009 року № 195 ОСОБА_1 14 жовтня 2008 року зверталась до терапевта з приводу гіпертонічної хвороби ІІ ст., гіпертонічного кризу. Враховуючи зазначене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, але, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, зменшує цю суму до 5 000 грн.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України по справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Статтею 234 КЗпП України, статтею 102 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом.
У відповідності до ухвали Шахтарського міськрайонного суду від 07 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цивільним позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди 08 жовтня 2008 року, ухвалою суду від 17 жовтня 2008 року було відкрито провадження по справі, при попередньому розгляді справи було встановлено, що дана справа відноситься до компетенції адміністративних судів, тому провадження по вказаній справі було закрито.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про поважність пропуску позивачкою строку звернення із адміністративним позовом, тому поновлює його.
Згідно із ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-1, 41, 43, 233-235 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. ст. 6, 17-19, 94, 99, 138, 158-163,167 ч. 4, 256 КАС України, суд
Постановив:
Позов ОСОБА_1 до Шахтарської районної ради Донецької області, третя особа – ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Шахтарської районної ради Донецької області.
Стягнути з Шахтарської районної ради Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 вересня 2008 року по 14 жовтня 2009 року в сумі 53 181 грн. (п’ятдесят три тисячі сто вісімдесят одну грн.).
Стягнути з Шахтарської районної ради Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. (п’ять тисяч грн.).
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання судового рішення у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані суддею у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 14 жовтня 2009 року.
Постанова може бути оскаржена в установленому законодавством до суду апеляційної інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О. М. Вірченко