_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/15527/15-ц

Провадження № 2/520/5783/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16.05.2017 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Васильків О.В.

при секретарі – Дідур Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2 міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та на представництво інтересів неповнолітнього ОСОБА_5, треті особи: Комунальне підприємство Житлово-комунальний сервіс «Вузівський», Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про визнання недійсним та скасування договору найму житла, розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, зняття з реєстраційного обліку та усунення перешкод у користуванні житлом, суд, -

в с т а н о в и в :

11.11.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів, який неодноразово уточнював, та 28.04.2016 року у порядку ст. 31 ЦПК України надав заяву про збільшення позовних вимог, в яких просить визнати недійсним та скасувати договір № 042/15-кв найму житла в будинках державного і комунального фонду, виданого на ім'я ОСОБА_3; визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації № 220895 від 10.05.2015 року та свідоцтво про право власності на житло від 15.05.2015 року, видані на ім'я ОСОБА_3; скасувати особовий рахунок № НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_3; скасувати договір № НОМЕР_1 від 12.01.2014 року, укладений між КП «ЖКС «Вузівський» та ОСОБА_3; скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_4, ОСОБА_5 у кімн. № 14 по вул. Контр-Адмірала Луніна, 9, м. Одеси; виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5 з кім. № 14 по вул. Контр-Адмірала Луніна, 9 м. Одеси; усунути перешкоди у проживанні ОСОБА_1 у кімн. № 14 по вул. Контр-Адмірала Луніна, 9, м. Одеси з боку ОСОБА_3, ОСОБА_4, шляхом вселення ОСОБА_1 у кімн. № 14 по вул. Контр-Адмірала Луніна, 9, м. Одеси.

При цьому позивач посилається на те, що діями відповідачів його позбавлено права на реєстрацію, реалізацію права на приватизації та проживання. У зв'язку із чим, позивач змушений звернутися до суду із позовом.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2015 року відкрито провадження по справі.

В зв'язку із рішенням зборів суддів від 29.11.2016 року справу передано до авторозподілу.

За результатами реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду зазначену справу передано на розгляд судді Васильків О.В. та ухвалою від 13.12.2016 року справу прийнято до провадження.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 позовні вимоги у редакції від 28.04.2016 року підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та на представництво інтересів неповнолітнього ОСОБА_5 – ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав надані письмові заперечення на позовну заяву /том 1 а.с. 98-103/, та просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_8 районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_9 у судовому засіданні 05.04.2017 року пояснив суду, що ряд заявлених вимог позивача дійсно стосуються адміністрації, однак, пред’являючи дані вимоги позивач повинен у розумінні ст. 203 ЦК України визначитись із підставою для визнання недійсним та скасування ряду документів. Окрім того, представник вказав, що позивач оспорює договір найму житла в будинках державного і комунального фонду, стороною якого він не являється. Представник зазначив, що єдиною підставою для видачі ордеру є вільний статус житла, проте позивач на квартирному обліку не перебував та не перебуває, у зв’язку із чим відсутні підстави для видачі ордеру. В подальшому представник відповідача до судового засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.

Представник відповідачів ОСОБА_2 міського господарства Одеської міської ради та Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради - ОСОБА_10 у судовому засіданні 05.04.2017 року позовні вимоги не визнала та пояснила, що приватизація спірного житла проведена у відповідності до вимог чинного законодавства. В судовому засіданні 16.05.2017 року просила відмовити в задоволенні позову.

Представники третіх осіб КП «ЖКС «Вузівський», Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, до судового засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином. Матеріали справи містять заяву представника КП «ЖКС «Вузівський» про розгляд справи за її відсутності /том 1 а.с.65/ та заяви представника органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про розгляд справи за її відсутності /том 2 а.с.

Вислухавши учасників справи, які з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, спірне житло - кімната №14 в будинку № 9 по вул. Контр-Адмірала Луніна, м. Одеси, є приміщенням гуртожитку ДП "Одеського судноремонтного заводу "Україна". В дане приміщення гуртожитку були заселені: 29 липня 2004 року ОСОБА_1 на підставі направлення, та 15 листопада 2005 року ОСОБА_3 також на підставі направлення. Вказані обставини не оспорювались сторонами, та підтверджені наявними в матеріалах справи копіями н аправлень.

20 лютого 2008 року ОСОБА_3 зареєстрував місце свого проживання за вказаною адресою.

Позивач ОСОБА_1, з часу заселення, а саме з липня 2004 року та до березня 2012 року, реєстрації не мав. Позивач був зареєстрований 06.03.2012 року на підставі неіснуючого рішення суду, в зв'язку з чим в подальшому його реєстрація була скасована 10.09.2014 року.Вказані обставини встановлені судом на підставі досліджених письмових доказів:

- наявної в матеріалах справи копії рішення суду /том 1 а.с. 110/, яка за змістом не відповідає формі судового рішення;

- листа Голови Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2014 року про те, що заочне рішення від 06.03.2012 року по справі № 1512/1597/2012 не ухвалювалося судом /том 1 а.с. 112/;

- постановою Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про відмову у порушенні кримінальної справи /том 1 а.с. 111/. Зі змісту вказаної постанови слідує, що опитаний ОСОБА_1 пояснив, що копію рішення суду йому передали незнайомі громадяни у березні 2011 року за грошові кошти у розмірі 17 500,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Листом КП «ЖКС «Вузівський» від 07.11.2011 року повідомлено, що за адресою: м. Одеса, вул. Контр-адмірала Луніна, 9, кім. 14, з 20.02.2008 року зареєстрований основний наймач ОСОБА_11 /том 1 а.с. 108/. Окрім того, з листа КП «ЖКС «Вузівський» від 12.03.2012 року слідує, що в ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на право проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кім. 14 /том 1 а.с. 109/.

Згідно довідки /з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію/ № 1408 від 24.11.2014 року та № 589 від 22.11.2014 року, за адресою: м. Одеса, вул. Контр-адмірала Луніна, 9, кім. 14, проживають та зареєстровані: з 20.02.2008 року основний наймач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, займав койку-місце з 06.04.2012 року, знятий з реєстрації 10.09.2014 року на підставі висновку ГУДМС України в Одеській області /том 1 а.с. 118-119/.

25.03.2015 року між Київською районною адміністрацією Одеської міської ради та ОСОБА_3 було укладено договір № 042/15-кв найму житла в будинках державного та комунального житлового фонду, за умовами якого наймодавець надає наймачу у безстрокове користування кімнату № 14 у гурт. по вул. Контр-Адмірала Луніна, 9 в м. Одесі /а.с. 49, 104-105/.

У ході розгляду справи будо досліджено, отримані на виконання ухвали суду про витребування доказів від 02.03.2016 року, документи, на підставі яких було укладено договір найму житла в будинках державного та комунального житлового фонду від 25.03.2015 року /том 1 а.с. 182-192/.

Тобто, станом на 25.03.2015 року /дату укладання договору найма/, позивач не був зареєстрований за спірною адресою, оскільки письмових доказів, що позивач мешкав в гуртожитку, дані документи не містять.

В подальшому, 15.05.2015 року ОСОБА_2 міського господарства Одеської міської ради на підставі розпорядження органу приватизації № 220895 від 15.05.2015 року /том 1 а.с. 50, 106/, видано свідоцтво про право власності, зареєстроване за № 19-26538, яким посвідчено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить кімната у гуртожитку, за адресою: м. Одеса, вул. Контр-адмірала Луніна, 9, кім. 14 /том 1 а.с. 51/.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд зазначає, що наданий позивачем до позовної заяви акт обстеження від 08.05.2013 року не може вважатися у розумінні ст. 58 ЦПК України належним та допустимим доказом проживання позивача за адресою: м. Одеса, вул. Контр-адмірала Луніна, 9, кім. 14. Оскільки, дослідивши вказаний акт, судом встановлено, що ним зафіксовано проживання позивача за адресою: м. Одеса, Адміральський проспект, 9, кімн. 14 /том 1 а.с. 16/.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, КП «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради та ОСОБА_2 міського господарства Одеської міської ради відповідно до наданих ним повноважень, отримавши заяву ОСОБА_3, а також необхідні документи здійснили приватизацію на особу, яка була зареєстрована та проживала в спірному приміщенні. В зв'язку з чим, суд вважає доводи представника КП «Міське агентство з приватизації житла» ОМР та ОСОБА_2 міського господарства ОМР ОСОБА_10 обгрунтованими та доведеними належними доказами.

Під час розгляду справи судом встановлено, що сторони раніше звертались до суду стосвно інших спірних питань.

Так, ОСОБА_3 звертався до суду з позовом про виселення ОСОБА_1 Рішенням суду від 05.12.2014 року ухвалено виселити ОСОБА_1 з приміщення загальною площею 32,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Контр-адмірала Луніна, 9, кімн. 14 /том 1 а.с. 24-25/. Вказане судове рішення скасоване 05.03.2015 року рішенням Апеляційного суду Одеської області.

Київська районна даміністрація ОМР зверталась до суду з позовом про виселення як ОСОБА_1, так і ОСОБА_3 Вказаний позов залишено без розгляду ухвалою суду від 27.07.2015 року /том1 а.с.32/.

Позивач та його представники стверджують, що ОСОБА_1 проживав в гуртожитку станом на 2015 рік, обгрунтовуючи свої доводи наявністю позовів та рішень і ухвал судових інстанцій. При цьому позивач також вказує, що в грудні 2014 року відповідач ОСОБА_3 примусово його виселив, викинув його речі, замінив замок, про що суду надав копію заяви, адресованої правоохоронним органам. Однак, суду не надано письмових доказів щодо результату розгляду вказаної заяви.

Представник позивача ОСОБА_6 в ході судового розгляду справи вказував, що позивач з 20.03.2015 року проходить війскову службу /т.1 а.с.7/, а представництво його інтересів здійснював ОСОБА_6, станом на 24.12.2015 року ОСОБА_1 надав довіренність ОСОБА_12 та з 01.02.2016 року представництво інтересів здійснювала адвокат ОСОБА_13 /т.1 а.с.149/

Останні зміни до позовних вимог були надані суду 28.04.2016 року /т.1 а.с.210-217/.

В даній позовній заяві обгрунтовуються вимоги з посиланням на ст.47 Конституції України, ст. ст. 59, 810, 820 ЦК України. При цьому, стороною позивача залишись без уваги пояснення представника Київської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_9 стосовно того, що позивач пред’являючи дані позовні вимоги повинен у розумінні ст. 203 ЦК України визначитись із підставою для визнання недійсним та скасування ряду документів. Як повідомив представник, вказані положення судом роз’яснювалися позивачу, однак, ані під час перебування справи у провадженні судді Чаплицького В.В., ані після прийняття справи до провадження судді Васильків О.В., позивач не визначився із підставою, передбаченою ст. 203 ЦК України, для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та обов’язки юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

При цьому суд зазначає, що захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Загальний перелік таких спосіб захисту передбачений ст. 16 ЦК України, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Частіше спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регулює конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до Аналізу практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України, підготовленого Верховним Судом України, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з’ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб захисту порушеного права, зокрема, скасування ряду документів, без посилання на конкретні правові норми, не відповідає способам захисту цивільних прав, визначених ст. 16 ЦК України. Не визначений обраний позивачем спосіб захисту права і спеціальним законом.

Посилання позивача, що діями відповідачів його позбавлено права на прописку /т.1 а.с.215/, суд вважає некоректними та такими, що суперечать матеріалам справи. Оскільки, як вказує позивач та ці обставини підтверджені рішенням Апеляційного суду від 05.03.2015 року, він був заселений в кімнату гуртожитка в липні 2004 року, однак в передбачений законом час та в визначений спосіб з дотриманням процедури реєстрації осіб, він, ОСОБА_1, не зареєструвався. Тільки в березні 2012 року був зареєстрований на підставі нкеіснуючого рішення суду, до 10.09.2014 року, коли його реєстрація була скасована. Встановлені обставнии дають суду підстави вважати, що саме позивач позбавив себе права на реєстрацію в гуртожитку.

Щодо вимог позивача про позбавлення його права на приватизацію, суд зазначає, що не будучи зареєстрованим, не уклавши договір найму приміщення в гуртожитку, позивач не мав та не має на цей час правових підсав для звернення до органів приватизації з даного питання.

Стосовно права на проживання в приміщенні гуртожитку суд враховує наступне. Позивач стверджував, що ОСОБА_3 його примусово виселив, викинув його речі, замінив замок, однак на протязі розгляду справи належних доказів суду не надав та вказані посилання суд вважає недоведеними.

Інші позовні вимоги, щодо скасування реєстрації ОСОБА_4, та її дитини, а також їх виселення, суд вважає такими, що не підлагють задоволенню, оскільки їх реєстрація, вселення та проживання є правомірниими, та прав позивача не порушують. Безпідставними також є вимоги щодо скасування особового рахунку та договору, укладеного між ОСОБА_3 та КП "ЖКС Вузівський".

Вимоги щодо зобов'язанні КРА видати ордер на заселення та укладання договору найму є безпідставними, оскільки ордер видається на вільне житло, особам які перебувають на квартирному обліку. Як встановлено судом, позивач на цей час на обліку не перебуває.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та недоведені.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 316, 127, 320, 810, 820 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2 міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та на представництво інтересів неповнолітнього ОСОБА_5, треті особи: Комунальне підприємство Житлово-комунальний сервіс «Вузівський», Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про визнання недійсним та скасування договору найму житла, розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, зняття з реєстраційного обліку та усунення перешкод у користуванні житлом, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.

Суддя Васильків О. В.