У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
|
головуючого суддів: |
Волкова О.Ф., Пшонки М.П., Пінчука М.Г., |
Романюка Я.М., Патрюка М.В., - |
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, казенного підприємства “Південукргеологія” про визнання свідоцтва про право власності та договору дарування недійсними,
в с т а н о в и л а :
У травні 2003 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому вказувала, що вона перебувала до 2002 року в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого має сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. ОСОБА_2 був зареєстрований за місцем проживання батьків - в квартирі АДРЕСА_1. В 1997 році ОСОБА_1 знялась з реєстрації за вказаною адресою, а її син залишився зареєстрованим. В 2003 році відповідач, порушивши права дитини, приватизував зазначену квартиру й отримав свідоцтво про право власності на квартиру лише на свої ім'я, а пізніше за договором дарування передав спірну квартиру ОСОБА_3 У зв'язку з цим, позивачка просила задовольнити її позов та визнати недійсними свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_2 та договір дарування, укладений між ним та ОСОБА_3, а Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації анулювати запис про реєстрацію свідоцтва про право власності.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2003 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з судовими рішеннями, просить їх скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому позивачка посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
У відповідності до вимог статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 338 ЦПК України передбачено підстави для скасування судових рішень й передачі справи на новий розгляд, серед яких є порушення або неправильне застосування норм процесуального права, в разі, якщо такі порушення призвели до неправильного вирішення справи.
У ході касаційного розгляду зазначеної цивільної справи підстав для скасування судових рішень, постановлених у справі, виявлено не було.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального закону й скасуванню не підлягають, а доводи касаційної скарги ОСОБА_1 свого підтвердження не знайшли.
Керуючись статтями 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2003 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.Ф.Волков
Судді: Я.М.Романюк
М.П.Пшонка
М.В.Патрюк
М.Г.Пінчук