Справа 2-1618
2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
12 жовтня 2009 р. м. Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
судді Вірченко О.М.
при секретарі Грузновій О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шахтарська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
встановив :
15 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Шахтарського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, мотивуючи свої вимоги наступним. 20.11.2008 року між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1. За рішенням суду від 20.11.2008 року за відповідачкою ОСОБА_2 та її дітьми було визнано право власності за правом спадкування по 1/6 частині від спадкового майна після смерті ОСОБА_5, якому належало Ѕ частини вищезазначеного будинку. На іншу частину спадкового майна рішення суду не розповсюджувалось. Відповідачка ОСОБА_2 продала цілий будинок, чим порушила права позивача, як власника, тому що на Ѕ частину спірного будинку відповідачка права власності не мала і фактично продала належну позивачеві долю. Просив визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, недійсним.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, уточнив, що право власності на частку спірного будинку за ОСОБА_2 було визнано рішенням Шахтарського міськрайонного суду не від 20.11.2008 року, а рішенням від 26.06.2008 року.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги не визнали з тих підстав, що відповідно до рішення Шахтарського міськрайонного суду від 26.06.2008 року ОСОБА_2 належить весь АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу зазначеного будинку було укладено без порушень діючого законодавства. Просили відмовити в задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно із рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 26 червня 2008 року було визнано таким, що належав до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_2, як об’єкт права спільної сумісної власності, самочинно побудований АДРЕСА_1 з господарською та побутовою спорудою сараєм, розташований по АДРЕСА_1; за ОСОБА_2 було визнано право власності на Ѕ частину самочинно збудованого житлового АДРЕСА_1 з металевим і шлакоблочним забором, двома металевими воротами та сараєм, розташованого по АДРЕСА_1, а також на 1/6 частину вказаного будинку зі спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5; за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було визнано право власності на вищевказаний будинок по 1/6 частині кожному. Таким чином, за ОСОБА_2 визнано 4/6 частини спірного будинку, за її неповнолітніми дітьми, в інтересах яких діє ОСОБА_2, визнано по 1/6 частині будинку, тобто вказаним рішенням не визнано за позивачем право власності на спірний будинок або будь-яку його частку.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 09 вересня 2008 року вищевказане рішення залишено без змін та набрало чинності.
23 вересня 2008 року Шахтарським БТІ було зареєстроване право приватної спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_7 – 1/6 частка, за ОСОБА_6 – 1/6 частка, за ОСОБА_2 – 4/6 частки.
20 листопада 2008 року ОСОБА_2, діюча від свого імені та як законний представник свого малолітнього сина ОСОБА_7, ОСОБА_6, діюча з дозволу матері ОСОБА_2 уклали з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України. Суд не погоджується з думкою позивача з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Суд не вбачає з боку відповідачів будь-якого порушення цивільного законодавства, в тому числі Цивільного кодексу України.
У відповідності із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. ОСОБА_2, що діяла в своїх інтересах, та в інтересах своїх дітей, реалізувала своє право власності на законних підставах.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 316, 319 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 208, 213-215 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривня.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 37 грн.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.М. Вірченко