№263/5537/17

№2/263/1507/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2017 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненка В.О.,

при секретарі Турчиній Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про визнання звільнення з роботи незаконним та поновленню на роботі, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання незаконним наказу про звільнення №1026 від 16.03.2017 року, поновлення його на роботі на посаді учня агломератника спекательного відділення агломератного цеха Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (далі ПрАТ «ЄМЗ»), стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, суду пояснив, що він з 04 серпня 2016 року працював у ПрАТ «ЄМЗ», а з 08.09.2016 року на посаді учня агломератника спекательного відділення агломератного цеха ПрАТ «ЄМЗ», наказом від 16.03.2017 року звільнений з вказаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Вважає наказ про звільнення незаконним, тому що жодної згоди із адміністрацією щодо припинення трудових відносин ним не досягалося. Висновок відповідача по справі щодо фактичного надання позивачем згоди на розірвання трудового договору шляхом невиконання наказу по персоналу №1025 від 15.03.2017 року в частині необхідності з'явлення за юридичною адресою підприємства, а саме: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Ілліча, буд. 54, блок 4, вважає хибним через відсутність обов'язку позивача виконувати даний наказ.

Представник відповідача заперечував проти задоволення заявлених вимог, суду пояснив, що відповідач є суб'єктом господарювання, зареєстрованим відповідно до законодавства України. Юридичною адресою підприємства є 87504, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Ілліча, буд. 54, блок 4. Виробничі потужності ПрАТ «ЄМЗ» розміщені за адресою: 86429, Донецька область, місто Єнакієве, проспект Металургів, 9. 15.03.2017 року до адміністративної будівлі ПрАТ «ЄМЗ», яка розміщена за адресою 86429, Донецька область, місто Єнакієве, проспект Металургів, 9, увійшли групи невідомих людей, які назвалися представниками влади так званої «Донецької народної республіки». Вказані особи вимагали сплачувати податки в бюджет так званої «Донецької народної республіки» (передавати частину доходу в «бюджет» так званої «ДНР» та здійснювати діяльність у відповідності до «законодавства ДНР») або передати у їх розпорядження все майно підприємства. Вказані особи проінформували, що в разі невиконання їх вимог до керівництва та працівників підприємства будуть застосовані заходи юридичного та фізичного впливу за «законодавством ДНР». З метою недопущення виникнення загрози життя у співробітників ПрАТ «ЄМЗ», недопущення порушення законодавства України, ПрАТ «ЄМЗ» не могло надалі продовжувати нормальну господарську діяльність, а тому керівництво ПрАТ «ЄМЗ» було змушене залишити майно підприємства в розпорядженні представників так званої «ДНР» і під їх контролем. Починаючи із 16.03.2017 року та станом на дату розгляду справи, майно ПрАТ «ЄМЗ» (будівлі, обладнання, офісна техніка, транспортні засоби, інше рухоме майно) перебуває у незаконному володінні та під контролем представників так званої «ДНР».

Приймаючи до уваги втрату контролю за діяльністю підприємства з боку керівництва, відповідачем 15.03.2017 року було видано наказ №1025 по персоналу, відповідно до положень якого кожний зацікавлений у збереженні трудових відносин із ПрАТ «ЄМЗ» працівник до 18:00 години 16.03.2017 року мав з'явитися за юридичною адресою ПрАТ «ЄМЗ» (Донецька область, місто Маріуполь, проспект Нахімова, 116а) задля оформлення переведення до інших структурних підрозділів ПрАТ «ЄМЗ», розміщених на підконтрольній Україні території. Згідно із п.3 наказу №1025, у випадку не прибуття робітника за юридичною адресою ПрАТ «ЄМЗ» до 18:00 години 16.03.2017 року та не вираження у письмовій формі бажання про продовження трудових відносин, буде вважатися, що з боку робітника надається згода розірвання укладеного із ним трудового договору на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України і такий договір буде розірваний з 16.03.2017 року. З огляду на ту обставину, що позивач у вказані в наказі №1025 строки за юридичною адресою ПрАТ «ЄМЗ» не з'явився, бажання щодо продовження трудових відносин у письмовій формі не виразив, наказом №1026 від 16.03.2017 року позивач був звільнений із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає необхідним у задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Згідно вимог ст.232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.

Судом встановлено, що позивач втратив контроль над виробничими потужностями, що підтверджується відповідними зверненнями до правоохоронних органів, та повідомленням Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Донецькій області про початок досудового розслідування по кримінальному провадженню №12017050150000803 (за ч.1 ст.341 КК України).

Позивач був звільнений з посади учня агломератника спекательного відділення агломератного цеха ПрАТ «ЄМЗ») з 16.03.2017 року за угодою сторін згідно п. 1 ч. 1ст. 36 КЗпП України на підставі Наказу №1026 від 16.03.2017 року ПрАТ «ЄМЗ».

Виданню наказу №1026 від 16.03.2017 року передувало видання наказу №1025 від 15.03.2017 року по персоналу, за умовами якого кожний зацікавлений у збереженні трудових відносин із ПРАТ «ЄМЗ» працівник до 18:00 години 16.03.2017 року мав з'явитися за юридичною адресою ПрАТ «ЄМЗ» (Донецька область, місто Маріуполь, проспект Нахімова, 116а) задля оформлення переведення до інших структурних підрозділів ПрАТ «ЄМЗ», розміщених на підконтрольній Україні території.

Позивач із Наказом №1025 від 15.03.2017 року був ознайомлений належним чином шляхом отримання копії наказу на корпоративну електронну пошту (персональну та загальну електронну адресу), що Позивачем не спростовується.

Окрім зазначеного, матеріалами справи підтверджується факт розміщення копії наказу №1025 від 15.03.2017 року на прохідних та столових цехів ПрАТ «ЄМЗ». До того ж, інформація щодо змісту наказу №1025 протягом 15.03.2017 року неодноразово доводилася до відома необмеженого кола осіб через внутрішні радіо підприємства, що підтверджується відповідним актом.

Позивач у встановлені наказом №1025 від 15.03.2017 року строки за юридичною адресою відповідача не з'явився, жодним іншим чином зацікавленості у продовженні трудових відносин із відповідачем не виразив.

Відповідно до ст.9 Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. З огляду на наведене, суд при розгляді даної справи вважає за можливе застосовувати аналогію закону шляхом використання норм цивільного права задля вирішення спору, що існує між позивачем та відповідачем.

У цілому, мовчання визнається виявом волі укласти/змінити угоду у випадках, передбачених законодавством. Так, відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, поведінкою особи може виражатися зовнішній вияв волі (волевиявлення) особи. В даному випадку йдеться саме про конклюдентні дії.

Частина 2 цієї статті передбачає можливість укладення/зміни правочину у спрощеній формі. Якщо тільки законом для даного виду правочину не встановлена обов'язкова письмова форма, достатньо може бути і певної поведінки сторін. Це можуть бути дії або бездіяльність окремих осіб (в односторонніх правочинах) або узгоджені дії учасників дво або багатостороннього правочину (так звані «конклюдентні дії»).

Під конклюдентними діями у цивільному праві прийнято розуміти дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір.

З огляду на вказане раніше, приймаючи до уваги ту обставину, що законодавством України допускається прийняття у якості підстав для укладення/зміни правовідносин конклюдентні дії та мовчазна згода, суд вважає за можливе погодитися із висновком, який було зроблено відповідачем, в частині отримання з боку позивача мовчазної згоди (конклюдентних дій) на звільнення останнього з займаної посади через відмову у подальшому продовженні трудових відносин, що було виражене у нез'явленні за юридичною адресою відповідача та у відмові у написанні заяви щодо переводу до інших структурних підрозділів відповідача, що розміщені на підконтрольній території України.

З огляду на вказане раніше, вимога позивача щодо визнання звільнення з роботи незаконним та поновленню на роботі не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає про наступне.

Згідно із положеннями ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Стаття 116 КЗпП України встановлює, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач зазначив про те, що у день його звільнення (16.03.2017року) відповідач не здійснив розрахунок із ним, та не передав заповнену відповідно до законодавства України трудову книжку. Відповідачем дані обставини не спростовуються.

Відповідач у якості підстав для невиплати на користь позивача коштів та невидання заповнених трудових книжок зазначає про захоплення виробничих потужностей та розміщених у них первинних документів, штампів та печаток підприємства. За відповідними фактами за повідомленням Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Донецькій області було розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню №12017050150000803 за ч.1 ст.341 КК України.

Задля надання відповідної оцінки ситуації, що склалася у діяльності ПрАТ «ЄМЗ», останній звернувся із відповідним запитом до Торгово-промислової палати України. Висновком ТПП України від 15.05.2017 року було підтверджено існування форс-мажорних обставин, які роблять неможливим виконання ПрАТ «ЄМЗ» передбачених ст.47 та ст.116 КЗпП України зобов'язань щодо здійснення розрахунку у день звільнення та видачі робітникові заповненої трудової книжки у день звільнення.

Даний висновок Торгово-промислової палати України ґрунтуються на тому, що після 15.03.2017 року (дати фактичного захоплення невстановленими особами виробничих потужностей) відповідач фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних, та інше, що підлягають до виплати на користь робітників у день звільнення. Одночасно, відповідачем втрачено доступ до трудових книжок робітників, з огляду на що відповідач не має можливості здійснити записи відносно звільнення таких робітників.

15.03.2017 року трудові книжки працівників відповідача були незаконно, в порушення встановленого законодавством порядку видачі трудових книжок, викрадені невстановленими особами, що підтверджується повідомленням відповідача про кримінальне правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що відсутність фактичного доступу до трудових книжок працівників відповідача вказує на відсутність вини відповідача та позбавляє його можливості внесення відповідних записів про розірвання трудових договорів, а також видачі їх працівникам у випадку прийняття сторонами трудового договору рішення про їх розірвання з підстав, передбачених трудовим законодавством.

Тому суд приходить до висновку, що трудові права позивача в цій частині відповідачем не порушені (через відсутність вини відповідача), у зв'язку з чим підстави для стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відсутні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд не знаходить підстав для задоволення позову, тому вважає необхідним у задоволенні позову позивача відмовити.

Керуючись Кодексом законів про працю України, Цивільним кодексом України, Цивільно-процесуальним кодексом України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про визнання звільнення з роботи незаконним та поновленню на роботі, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.О. Ковтуненко