АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/19498/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М.

Провадження № 22-ц/789/421/17 Доповідач - Ходоровський М.В.

Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Загорський О. О.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 лютого 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 21586,40 гривень заборгованості за кредитним договором № б/н від 27 жовтня 2005 року.

Позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 27.10.2005 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 31 жовтня 2015 року відповідачка заборгувала позивачу з врахуванням заборгованості за кредитом, заборгованості з процентів, з урахуванням пені та штрафів грошові кошти в сумі 21586,40 гривень.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07 лютого 2017 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема зазначено, що позивачем строк позовної давності не пропущено, оскільки згідно договору позичальник погодив з банком можливість списання грошових коштів зі своїх рахунків. В період 2008-2013р.р. Банк здійснював договірне списання коштів з рахунку позичальника, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, останній платіж по кредиту було здійснено 28.05.2013 року в сумі 30,39 грн. Отже, строк позовної давності розпочався з 29.05.2013 року та спливає 29.05.2016 року, а Позивач звернувся до суду 21.12.2015р., тобто в межах строку позовної давності.

У судове засідання сторони не з”явилися.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що має місце порушення прав позивача з боку відповідача, однак позивачем пропущено передбачений законом строк на звернення до суду за захистом порушеного права, про що заявлено представником відповідача у заяві поданій до суду, і доказів поважності причин пропуску вказаного строку позивачем суду не надано.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та не грунтується на нормах матеріального права, що згідно ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір № б/н про надання банківських послуг, який складається із заяви ОСОБА_1, Умов і правил надання банківських послуг та тарифів банку, Правил користування платіжною карткою.

За цим договором ПАТ КБ "ПриватБанк" надав відповідачці на платіжну картку грошові кошти у вигляді кредитного ліміту в сумі 4000 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Порядок погашення заборгованості визначений щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості.

Станом на 31 жовтня 2015 року відповідачка заборгувала позивачу 21586,40 гривень, борг складається із: 3662,4 гривень заборгованість за кредитом; 13770,05 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом; 2650 гривень заборгованість за пенею та комісією; 500 гривень штраф (фіксована частина) та 1004,11 гривень штраф (процентова складова).

Відповідно до ст. ст. 256, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 4.6 "Умов та правил надання банківських послуг", що згідно заяви ОСОБА_1 разом складають Договір банківського обслуговування, Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Наведене вказує на те, що позичальник погодив з банком можливість списання грошових коштів зі своїх рахунків, тому допустивши виникнення заборгованості за договором, дії Позивача по списанню грошових коштів слід вважати такими, що вчинені відповідно до умов договору.

Встановлено, що згідно розрахунку заборгованості колонка "Сума погашення за наданим кредитом" та виписки по рахунку, що додана до апеляційної скарги, (а.с. 94) в період 2008-2013р.р. Банк здійснював договірне списання коштів з рахунку позичальника, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, останній платіж по кредиту було здійснено 28.05.2013 року в сумі 30,39 грн.

Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Отже, перебіг позовної давності починається з моменту останнього списання коштів з рахунків боржника, тобто 29 травня 2013 року.

Стосовно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається із матеріалів справи позивач пред”явив позов 21 грудня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

З врахуванням встановлених обстави та зазначених норм права колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 жовтня 2005 року у розмірі 21586,40 гривень , яка складається із: 3662,4 гривень заборгованість за кредитом; 13770,05 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом; 2650 гривень заборгованість за пенею та комісією; 500 гривень штраф (фіксована частина) та 1004,11 гривень штраф (процентова складова). Стягнути в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" із ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2557,80 грн. ( 1218 грн. +1339,80 грн).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2